Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні складові загальної структури державної податкової служби України.

2. У чому полягають мета і основні задачі державної податкової служби України?

3. Виконання яких функцій органами державної податкової служби України є законодавчо встановленим?

4. Які права надані Законом України органам державної податкової служби?

5. У чому полягають особливості реалізації функції податкового контролю органами державної податкової служби України?

Засоби діагностики знань

1.1 Податкові органи є:

А. учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Б. об’єктом регулювання в податкових правовідносинах.

В. суб’єктом податкових правовідносин, що встановлює і регулює умови оподаткування.

1.2 Структура ДПА України затверджується …

А. Кабінетом Міністрів України

Б. Головою ДПА України.

В Президентом України

1.3. Головною метою органів державної податкової служби є …

А. забезпечення наповнення державного бюджету за рахунок податкових платежів

Б. контроль за обчисленням податків

В. розробка нормативно-правових актів

1.4. Перевірка, яка проводиться у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, має назву …

А. тематичної податкової перевірки

Б. комплексної податкової перевірки

В. позапланової виїзної податкової перевірки

1.5 Документальна податкова перевірка може проводитися у вигляді:

А. камеральної податкової перевірки

Б. комплексної податкової перевірки

В. позапланової камеральної податкової перевірки

1.6. Для забезпечення ефективного управління процесами підготовки та впровадження Проекту модернізації державної податкової служби постановою Кабінету Міністрів України утворено …

А. Департамент розвитку та модернізації державної податкової служби

Б. Міжвідомчу координаційну раду

В. Відділ з питань модернізації державної податкової служби України

1.7. Внутрішньовідомчими наслідками модернізації ДПС України можуть стати:

А. зміна кількості робочих місць в органах ДПС

Б. покращення інвестиційного клімату

В. зменшення податкового тиску на платників податків

1.8 Згідно з Законом України “Про державну податкову службу в Україні” до системи органів державної податкової служби (ДПС) не належать:

А. державні податкові адміністрації в областях

Б. державні податкові адміністрації в містах Києві і Севастополі

В. державна податкова міліція

1.9. Чисельність, склад і структура ДПА затверджуються…

А. Кабінетом Міністрів України

Б. Верховною радою України

В. Президентом України

1.10. Соціальний вплив Проекту «Програма модернізації державної податкової служби України» може проявлятися у …

А. покращенні умов податкового обслуговування

Б. удосконаленні процесів адміністрування податків

В. розвитку інформаційної інфраструктури

Еталони відповідей на тестові завдання

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
а	а	а	в	б	а	а	в	а	а

ТЕМА 13: УХИЛЕННЯ ВІД ПОДАТКІВ

1. Сутність і основні причини ухилення від сплати податків.

2. Загальні схеми ухилення від оподаткування.

Основні терміни: ухилення від сплати податків; фіктивність; адміністративне стягнення; пеня; штраф

Методичні рекомендації до вивчення теми.

Ухилення від сплати податків, зборів і обов’язкових платежів історично виникло і розвивалося разом із становленням податкових систем, які були основою формування та існування різних держав. Перша згадка про небажання сплачувати данину наводиться у «Слові о полку Ігоревім». Так, половецький хан Коб’як обкладав даниною землю Київську, а коли остання відмовилася її сплачувати, то половці забирали її силою.

Поширення тіньового сектору економіки України, а разом з тим і ухилення від сплати податків, відбулося у роки так званої «перебудови», коли були прийняті Закони СРСР «Про державне підприємство (об’єднання) (1987), «Про індивідуальну трудову діяльність» (1986), «Про кооперацію» (1988). Цими законами скористались кримінальні елементи. Набуло поширення «відмивання» коштів керівниками державних підприємств. Почалося масове розкрадання майна, спекуляція набула нечуваних розмірів разом із хабарництвом та ухиленням від податків, адже у Кримінальному кодексі УРСР була відсутня стаття покарання за ухилення від сплати податків, зборів і обов’язкових платежів. До порушників застосовувалися заходи дисциплінарного та адміністративного впливу.

Податки існують у суспільстві більше тисячі років, але для людини немає більш гнітючої процедури, ніж їх сплата.

За роки незалежності України зросли правопорушення в економічній сфері, особливо ухилення від сплати податків: у кредитно-банківській системі, при приватизації державного майна, у паливно-енергетичному комплексі, при зовнішньоекономічній діяльності, у торговельно-посередницьких структурах. Чинне законодавство України згідно зі статтею 212 Кримінального кодексу вважає злочином умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що вчинене службовою особою підприємства чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати.

Ухилення від сплати податків існує в сучасних умовах розвитку не тільки країн, що розвиваються (до яких належить і Україна), а й передових країн світу - і там постійно проводиться боротьба з цим тіньовим економічним явищем на державному рівні за участю чисельних органів управління.

Причини несплати податків можуть бути організаційного та правового характеру.

До причин організаційного характеру необхідно віднести недосконалу систему обліку платників податку, а також недостатньо належний рівень контролю за їх діяльністю, починаючи від процесу реєстрації платника податку і закінчуючи адмініструванням прикладних податків і зборів. Одним з основних факторів, що формує дану групу причин, є відсутність досвіду боротьби із неплатниками податків у податковій службі. Але, це явище об’єктивне, адже історія діяльності податкової служби в Україні є ще досить нетривалою. І тому доречно було би скористатися досвідом розвинутих держав світу щодо застосування методів і схем, які дозволять зменшити збитки держави від несплати податків та зборів.

До причин правового характеру відносять недосконалість діючого податкового законодавства. Але і в цьому випадку в Україні спостерігаються позитивні тенденції. Процес реформування податкової систем и здійснюється постійно, хоча і є ще багато сфер в оподаткуванні, які потребують свого нагального впорядкування та вдосконалення.

Також причинами ухилення від оподаткування є наступні:

а) більшість населення змушена вирішувати первинні побутові питання – житло, одяг, харчування, транспорт, заощадження на «чорний день», гроші на медицину й освіту. Поки люди не розв’яжуть свої основні проблеми задоволення первинних потреб, від них не можна чекати виконання соціальних обов’язків у вигляді сплати податків;

б) роздержавлення власності й народження ефективних національних власників, модернізація і розвиток виробництва можливі лише за накопичення початкового капіталу, що не поєднується з надвисоким оподаткуванням, нерозумною амортизаційною політикою і відсутністю заохочення капіталізації;

в) податки несправедливі, вони забирають занадто велику частку заробленого доходу як у підприємств, так і в громадян;

г) відсутність за радянської влади інституції приватної власності обумовила відсутність спадкової маси й первинного майна у наступних поколінь. Таким чином, єдиним джерелом доходу є те, що зароблено;

д) податки йдуть у бюджети, які розкрадаються. Громадяни й організації, котрі «відривають» від себе гроші для сплати податків, знають, що вони в більшості випадків підуть не на державні та громадські потреби, а в кишені тих, хто розпоряджається бюджетами;

е) за рахунок податків утримується армія бюрократів, що сприймаються суспільством як ворожий клас хабарників.

Негативний вплив на ситуацію з ухиленням від оподаткування чинить також перебування системи оподаткування в стадії становлення та реформування. Неписаний закон бізнесу говорить: не сплачувати податки – це злочин, а не використовувати всі законні можливості для мінімізації податкових платежів – безглуздя. Саме тому першочерговим завданням законодавців є термінове усунення з податкового законодавства прогалин, що дають можливість ділкам законно або «на межі» законності не сплачувати податки до державної скарбниці.

Наведемо найбільш характерні схеми ухилення від оподаткування, виявлені при здійсненні невиїзних документальних (камеральних) і виїзних документальних перевірок.

A. Невідображення суб’єктом підприємницької діяльності результатів фінансово-господарської діяльності у податковому обліку.

Суб’єктом підприємницької діяльності до податкових органів надаються податкові декларації з показниками, що свідчать про відсутність діяльності, тоді як інші документи свідчать про проведення значного обсягу фінансових операцій.

Б. Мінімізація доходів підприємства через штучне завищення валових витрат або зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість через завищення податкового кредиту за допомогою використання підприємств з ознаками «фіктивності».

Суть цієї схеми полягає у залученні до проведення фінансово-господарської діяльності з метою завищення валових витрат «фіктивних підприємств». У цьому разі суб’єкт підприємницької діяльності, використовуючи як постачальників і споживачів товарно-матеріальних цінностей «фіктивні» підприємства, здійснює коригування вартості товарно-матеріальних цінностей таким чином, щоб ціна придбання перевищувала ціну реалізації.

В. Ухилення від сплати ПДВ та його відшкодування з бюджету при проведенні операцій на території України.

а) Реалізація ТМЦ за цінами, нижчими за вартість придбання.

Механізм працює так. Реальний суб’єкт підприємницької діяльності, використовуючи як постачальників і споживачів ТМЦ «фіктивні» і «транзитні» підприємства, здійснює коригування вартості ТМЦ таким чином, щоб ціна придбання перевищувала ціну реалізації. У результаті цього СПД претендує на відшкодування ПДВ у сумі, яка дорівнює різниці податкового кредиту, отриманого від придбання ТМЦ, і податкових зобов’язань, що сформувалися під час їх реалізації. Збитки, що сформувалися, СПД компенсує шляхом передачі за номіналом та одержання з дисконтною ставкою власних векселів на адресу «фіктивних» підприємств або підприємств, які не є платниками податку на прибуток.

б) Проведення безтоварних операцій.

Організується шляхом «фіктивного» (за документами) придбання реальним суб’єктом підприємницької діяльності товарно-матеріальних цінностей від ланцюжка «фіктивних» і «транзитних» підприємств. Далі цим СПД отриманий товар документально реалізується також на адресу «транзитних» або «фіктивних» структур, але вже за ціною в кілька разів нижче, ніж ціна придбання. Результатом є необґрунтоване формування від’ємного значення з ПДВ, що дає змогу СПД претендувати на відшкодування з бюджету ПДВ або ж мінімізувати власні податкові зобов’язання.

Г. При проведенні експортних операцій.

а) Проведення псевдоекспортних операцій.

Суть механізму полягає в тому, що реальний суб’єкт підприємництва оформляє безтоварне надходження ТМЦ або ТМЦ, непридатних для використання, від так званих «транзитних» або «фіктивних» підприємств, збільшуючи тим самим свій податковий кредит на суму, що дорівнює 20 % від ціни придбання. Далі отриманий товар експортується за кордон на адресу вигаданого чи створеного спеціально для проведення цієї операції підприємства-нерезидента. Документи, що підтверджують проведення експортної операції, не відповідають дійсності або підроблюються.

б) Придбання ТМЦ у «транзитних» і «фіктивних» підприємств за значно завищеними цінами з наступним їх експортом за кордон.

Суть злочинної технології полягає у такому. Підприємство-експортер неофіційно, за готівку, придбає від постачальників різноманітні ТМЦ, навіть такі, що непридатні до використання. Далі, за допомогою «фіктивних» та «транзитних» підприємств, експортер оформлює придбання зазначених ТМЦ за цінами, які в десятки, а то й сотні разів перевищують їх фактичну вартість. Отримані за завищеними цінами матеріальні цінності реалізуються на адресу фірм-нерезидентів, створених, як правило, в офшорних зонах службовими або «пов’язаними» з експортером особами. Підприємство-експортер мінімізує власні податкові зобов’язання або ж претендує на відшкодування ПДВ з бюджету в розмірі, що дорівнює 1/6 частини від придбаних та надалі експортованих ТМЦ.

Д. Механізм ухилення від сплати ПДВ при проведенні імпортних операцій з ТМЦ за значно заниженими цінами.

Схема спрямована на мінімізацію сплати ПДВ і мита під час здійснення імпортних операцій, а також на незаконне формування податкового кредиту з ПДВ. З цією метою митна вартість імпортованого товару значно занижується. Це здійснюється за допомогою використання в ланцюжку постачальників ТМЦ офшорних підприємств, спеціально створених для таких операцій. Імпортер, який одержує ТМЦ, далі реалізує їх на адресу кінцевого споживача через низку «фіктивних» та «транзитних» підприємств, які завищують їх вартість до рівня ціни, що сформувалася на внутрішньому ринку України за цією групою товарів.

Е. Ухилення від сплати податків шляхом безпідставного застосування нульової ставки ПДВ при проведенні зовнішньоекономічних операцій.

Суть наведеної далі схеми полягає у тому, що реальний суб’єкт підприємництва укладає фіктивну зовнішньоекономічну угоду на продаж продукції за кордон. Потім отриманий товар тільки за документами, тобто без фактичного проведення експортної операції, експортується за кордон на адресу підприємства-нерезидента, а фактично залишається та реалізується на території України.

Є. Використання документів «фіктивних» фірм з метою незаконного формування валових витрат та податкового кредиту при придбанні робіт, послуг (фіктивний субпідряд).

Суть схеми полягає у формуванні службовими особами суб’єкта підприємницької діяльності валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість шляхом віднесення до їх складу робіт або послуг, які фактично виконані власними силами, або іншим підприємством з меншими матеріальними витратами, при цьому у бухгалтерському та податковому обліках використовуються документи «фіктивних» фірм, що ускладнює встановлення реального виконавця робіт або послуг.