3. Статутний фонд як джерело фінансової діяльності підприємств міського господарства і будівництва.

Фінансово-господарська діяльність підприємств будь-яких організаційно-правових форм і форм власності починається з формування статутного фонду.

Статутний фонд – це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на правах власності або повного господарчого відання.

За рахунок статутного фонду підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені в чинному законодавстві.

Розмір статутного фонду підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоча, природно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутних фондів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається цими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари і послуги, розмір залучених банківських кредитів і інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного фонду впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства. Величина статутного фонду, що визначає участь кожного з засновників, акціонерів у капіталі підприємства, є критерієм визначення суми прибутку, яку кожен з них одержує при його розподілі.

Початковий розмір статутного фонду підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов'язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах із підприємствами постійно слідкують за розміром статутного фонду кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного фонду, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частку в статутному фонді і є його власниками.

Як зазначалося вище, поряд із грошовими коштами, які надходять у розпорядження підприємств із державних джерел, від акціонерів, які пайовиків і інших засновників у статутні фонди може надходити майно (будівлі, машини, транспортні засоби, устаткування, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності), цінні папери, а також нематеріальні активи.

До нематеріальних активів належать вартість права користування:

• результатами інтелектуальної праці у вигляді відкриттів, промислових зразків, технологій, ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій, звітів про науково дослідницьку роботу і іншими об'єктами інтелектуальної власності;

• землею, водою або іншими природними ресурсами;

• будівлями, устаткуванням.

Вартість об'єктів інтелектуальної власності й інших нематеріальних активів визначається на договірних засадах між власниками підприємств і суб'єктами права власності на ці об'єкти (громадяни, юридичні особи, держава).

Оцінка об'єктів основних засобів, що надходять як внесок у статутний фонд підприємства, здійснюється через визначення їх первісної, відновної та залишкової вартості.

Первісна вартість будівель машин, устаткування транспортних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку, що характеризують витрати на їх придбання, будівництво, виготовлення, доставку, монтаж. Відновна вартість цих об'єктів розраховується на підставі первісної вартості, інфляційної індексації. Залишкова вартість кожного об'єкта основних засобів (а саме вона приймається на баланс підприємства як внесок до статутного фонду), визначається як різниця між відновною вартістю і фактичним зносом даного об'єкта.

Вартість оборотних засобів (сировина, матеріали тощо) приймається на баланс як внесок у статутний фонд підприємства, виходячи з вартості їх придбання. В такому ж порядку оцінюються цінні папери (акції, облігації).

З огляду на розміри і темпи інфляції, законодавство України допускають збільшення вартості видів високоліквідного (гостродефіцитного) майна (автомобілів, будівельних матеріалів) до рівня ринкових цін, що склалися на момент формування статутного фонду підприємства.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних фондів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв'язку з інформаційними явищами в економіці вони нерідко змінюються (збільшуються) у законодавчому порядку.

Розмір статутного фонду підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних фондів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного фонду.

Додаткові кошти державному підприємству на збільшення обсягу виробництв можуть бути виділені з державного бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інших підприємств даної галузі. Акціонерне товариство може додатково випустити акції, товариство з обмеженою (повною) відповідальністю й інші господарські товариства – збільшити суми внесків всіх учасників статутного фонду підприємства. Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний фонд може збільшитися за рахунок:

• безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;

• введення в дію об'єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів (прибуток, амортизаційні відрахування), централізованих і інших спеціальних джерел фінансування і банківських кредитів (після сплати підприємством боргів банку);

• індексації основних засобів у зв'язку з інфляцією, що згідно з діючим законодавством збільшує балансовий прибуток підприємства, який спрямовується на капітальні вкладення;

• дооцінки оборотних засобів (сировини, малоцінних і швидкозношуваних предметів) і засобів обігу (готової продукції). Враховуючи на наявність інфляції в Україні, підприємствам усіх форм власності дозволено проводити переоцінку залишків товарно-матеріальних цінностей на початок кожного місяця за умови зміни цін на виробничі й інші запаси товарів і матеріалів із спрямуванням суми дооцінки на поповнення своїх власних оборотних коштів, тобто на поповнення статутного фонду державних підприємств, збільшення власних фінансових фондів спеціального призначення у підприємств недержавних форм власності.

Якщо підприємство збиткове, то збитки фактично при відсутності джерел їх покриття [кошти резервного (страхового) фонду, інші власні кошти спеціального призначення] зменшують суму статутного фонду підприємства, хоча у бухгалтерському обліку вони обраховуються окремо на активному рахунку “Збитки” аж до появи джерел покриття, в тому числі прибутку. Аналогічним чином зменшення статутного фонду може бути також наслідком уцінки основних засобів і оборотних товарно-матеріальних активів.

Зменшує розміри статутного фонду нарахування зносу основних засобів, тобто перенесення частини вартості їх на витрати виробництва (обігу). Це стосується підприємств усіх типів і форм власності, хоч в бухгалтерському обліку різних підприємств нарахування амортизаційних відрахувань відбивається по-різному. Державні підприємства при нарахуванні амортизації основних засобів прямо зменшують рахунок статутного фонду, інші підприємства враховують суми зносу основних засобів лише на однойменному бухгалтерському рахунку.