- •Лекція 22. Предмет психології мислення
- •1. Місце мислення в структурі психічних явищ
- •2. Науки, що вивчають мислення
- •3. Мислення як процес вирішення завдань
- •4. Види мислення
- •Лекція 23. Теорії мислення
- •1. Механістичний підхід до дослідження мислення
- •2. Телеологічний підхід
- •3. Цілісний підхід
- •4. Логічна теорія мислення
- •Лекція 24. Психологія інтелекту
- •1. Проблема визначення інтелекту
- •2. Тестологічний підхід до дослідження інтелекту
- •3. Експериментально-психологічні теорії інтелекту
- •Лекція 25. Мислення і мовлення
- •1. Проблема співвідношення мислення і мовлення
- •2. Слово й поняття
- •3. Висловлення й думка
- •4. Проблема внутрішнього мовлення в психології
- •Список використаної літератури
2. Науки, що вивчають мислення
Мислення є предметом вивчення різних наук: гносеології, логіки, психології. Реальні закони людського мислення вивчаються й моделюються в соціології, біології, кібернетиці.
Гносеологія (теорія пізнання) вивчає рух думки як процес, що приводить до певних результатів. Ці результати цікавлять гносеологію не самі по собі, а як етапи руху до істини, вона досліджує відповідність продуктів розумової діяльності й дійсності. Гносеологія відволікається від конкретного індивіда, її цікавить загальний шлях людського пізнання.
Логіка. Розумовий процес – це ряд операцій з поняттями та судженнями. Коли людина мислить, вона узагальнює, здійснює розподіл понять, перетворює судження, робить висновки. Сукупність цих стійких розумових форм і операцій, законів і правил їх перетворювання складає предмет формальної логіки.
Психологія. На відміну від гносеології, яка вивчає закономірності мислення, абстрагуючись від конкретного індивіда, психологію насамперед цікавить саме мислення конкретної людини в її реальному житті й діяльності, тобто об'єкт психології мислення – реальна людина, інтелект якої невіддільний від її мотивів, установок, емоцій, усієї історії її індивідуального розвитку. Логіка вивчає співвідношення між пізнавальними результатами, готовими продуктами мислення, психологія ж вивчає закономірності протікання розумового процесу.
У широкому значенні мислення – активна пізнавальна діяльність суб'єкта, у вузькому – процес вирішення задач.
3. Мислення як процес вирішення завдань
Поняття “задача” уперше застосували у вюрцбурзькій школі мислення. Будь-яке задача має об'єктивну й суб'єктивну (психологічну) сторони.
Об'єктивно задача містить:
1) набір певних умов;
2) вимогу, якої потрібно досягти, дотримуючись умов.
У психологічній структурі задачі вимогам відповідає суб'єктивно поставлена мета, а умовам – засіб її досягнення.
Процес вирішення задачі – це процес досягнення вже поставленої суб'єктом психологічно визначеної мети, процес пошуку необхідних для цього засобів в об'єктивно даних умовах.
Повне визначення мислення у вузькому значенні (як процесу вирішення задач) вимагає ряду уточнень:
1. Треба розрізняти прийняте рішення як продукт і вирішення – як процес, мислення – процес вирішення задач.
2. Наявність або відсутність у минулому досвіді суб'єкта готових засобів вирішення. Якщо такі засоби є, то ситуація не буде для суб'єкта проблемною і її вирішення зведеться до використання сформованої розумової навички, до репродукції наявних знань і умінь – це репродуктивне мислення, що не вважається мисленням у повному розумінні.
У разі відсутності готових засобів виникає необхідність їх пошуку, створення – продуктивне, творче мислення. Задача з поставленою метою і відсутністю засобів її досягнення називається творчою, а мислення слід визначити тепер як процес вирішення творчих задач.
3. Уточнення до поняття мети. Мета може бути точно визначена, коли прийняття поставленої вимоги не потребує додаткових зусиль суб'єкта. Однак в інших випадках саме перетворення об'єктивної вимоги на суб'єктивну мету стає для суб'єкта самостійною проблемою. Мислення виступає не тільки як процес вирішення, а і як процес постановки задач.
Отже, психологія розглядає мислення як процес вирішення творчих задач, процес постановки задач конкретним індивідом, суб'єктом.