3.1. Основи законодавства
Кодифіковані акти можуть зовнішньо виражатися у різних формах. Одна з них — це Основи законодавства, які активно використовуються законодавчою практикою.
Основи законодавства звичайно очолюють ті чи інші галузі або інститути права, забезпечують взаємоузгодженість всіх норм відповідних галузей і інститутів. Звичайно вони поділяються на великі, відокремлені підрозділи (розділи, глави). У них визначаються єдині для всіх суб'єктів принципи регулювання, надаються визначення важливих понять, що використовуються у відповідній сфері.[26]
Основи законодавства – це кодифікований акт, що містить концептуальні поняття, цілі і завдання правового регулювання, принципи, які встановлюють основні напрямки регулювання певної сфери суспільних відносин. Як правило, такий акт складається з нетипових норм – норм - цілей, норм - принципів, норм – дефініцій і забезпечує зв’язок і узгодженість норм тих чи інших галузей або інститутів права. В Україні – це Основи законодавства про культуру від 14 лютого 1992 року, Основи законодавства про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року та Основи законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування від 14 січня 1998 року.[28]
Основи законодавства про культуру
Основи законодавства України про культуру визначають правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури в Україні, регулюють суспільні відносини у сфері створення, поширення, збереження та використання культурних цінностей і спрямовані на: реалізацію суверенних прав України у сфері культури; відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України; забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості; реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей; соціальний захист працівників культури; створення матеріальних і фінансових умов розвитку культури.
Законодавство України про культуру базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства.
Структура документа :
Розділ I Загальні положення; Розділ II Права і обов’язки громадян у сфері культури; Розділ III Діяльність у сфері культури;Розділ IV Фінансування та матеріально – технічне забезпечення культури;Розділ V Соціальні гарантії та захист прав працівників у сфері культури; Розділ VI Міжнародні культурні зв’язки; Розділ VII Відповідальність за порушення законодавства про культуру.[24]
Основи законодавства про охорону здоров’я.
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.
Структура документа:
Розділ I Загальні положення; Розділ II Права і обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я; Розділ III Основи організації охорони здоров’я ;Розділ IV Забезпечення здорових і безпечних умов життя; Розділ V Лікувально – профілактична допомога; Розділ VI Забезпечення лікарських і протезних засобів;Розділ VII Охорона здоров’я матері і дитини;Розділ VIII Медико – санітарне забезпечення санаторно – курортної діяльності і відпочинку;Розділ ІХ Медична експертиза;Розділ ІХ Медична і фармацевтична діяльність;Розділ ХІ Міжнародне співробітництво;Розділ ХІІ Відповідальність за порушення законодавства про охорону здоров’я .[23]
Основи законодавства про загальнообов’язкове соціальне страхування.
Цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Структура документа:
Розділ I Загальні положення; Розділ II Управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; Розділ III Нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; Розділ IV Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та порядок їх використання; Розділ V Бюджет та облік страхових коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Звітність фонду;Розділ VI Права та обов’язки суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; Розділ VII Відповідальність суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за невиконання або неналежне використання своїх обов’язків; Розділ VIII Забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; Розділ ІХ Прикінцеві положення.[25]
У ряді випадків кодифікований акт може прийматися у формі закону без додаткової назви (наприклад, Закон про освіту тощо). Віднесення того чи іншого закону до розряду кодифікаційних провадиться залежно від його змісту, обсягу і сфери регулювання суспільних відносин, спрямованості на об'єднання чинних норм і одночасного внесення нормативних новел.[28]