Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова робота по трудовому праву.doc
Скачиваний:
129
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
150.53 Кб
Скачать

3.3. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

На відміну від вільного розірвання трудового договору на невизначений строк, строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП) може бути розірваний на вимогу працівника лише у разі хвороби працівника або інвалідності, що перешкоджа­ють виконанню роботи за договором, порушення власником законодавства про працю, колективного або трудового дого­вору та інших поважних причин, передбачених ст. 38 КЗпП, про які йшлося вище. Залишення працівником роботи за строковим трудовим договором без поважних причин вва­жається порушенням трудових обов'язків і може потягти звільнення, але вже з ініціативи власника (ст. 40 КЗпП), що, звичайно, є небажаним для працівника. Таким чином у зако­нодавстві захищається стабільність і обов'язковість щодо зобов'язань строкового трудового договору.

Право на розірвання трудового договору мають також тимчасові та сезонні працівники. Про бажання звільнитись вони письмово попереджують власника або уповноважений ним орган за три дні.[5, c.236]

4. Оформлення звільнення і проведення розрахунку

Припинення трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника. У наказі й трудовій книжці причина звільнення записується у відповідності до закону. У день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику належно оформлену тру­дову книжку і провести з ним розрахунок.

Якщо працівник не працював, то всі належні йому від підприємства суми повинні бути виплачені не пізніше на­ступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції №95 Міжна­родної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівни­ком провадиться остаточний розрахунок із виплатою всієї належної йому заробітної плати.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу встановлених звільненому працівнику сум у вказаний термін при відсутності спору про Їх розмір підпри­ємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фак­тичного розрахунку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини влас­ника або уповноваженого ним органу працівнику виплачуєть­ся середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.[9]

Слід мати на увазі, що ст. 47 КЗпП передбачений як обо­в'язок власника або уповноваженого ним органу видати трудову книжку, так і обов'язок провести з працівником розра­хунок. Це два самостійних обов'язки, тому виконання зобов'я­зання видати трудову книжку не звільняє власника від ви­конання зобов'язання щодо виплати розрахунку. Водно­час власник повинен нести відповідальність за невиконання кожного з цих зобов'язань окремо чи обох зразу. Справа в тому, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 32 постанови від 6 листопада 1992 p. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суди приймали рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні лише в тому разі, коли з вини власника чи уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильно сформу­льована причина звільнення в трудовій книжці, що перешко­джало працевлаштуванню працівника. Це роз'яснення супере­чило ст. 43 Конституції, статтям 117, 235 КЗпП. Тому постано­вою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 p. №15 "Про внесення змін і доповнень у деякі постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах" абзац перший п. 32 постанови від 6 листопада 1992 p. №9 виключений.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню праців­ника, орган, що розглядає трудовий спір, одночасно зі зміною формулювання причини звільнення задовольняє вимогу про виплату працівнику середнього заробітку за весь час вимуше­ного прогулу, але не більш ніж за 1 рік. Якщо заява праців­ника розглядається більше за 1 рік не з вини працівника, орган, що розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.[10]

Висновки

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, установі, організації або з фізичною особою.

Трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Кодексом законів про працю України визначено такі підстави припинення трудового договору:

- Угода сторін.

- Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

- Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

- Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

- Закінчення строку трудового договору.

- Переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію, або перехід на виборну посаду.

- Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.

Під час виконання курсової роботи я детально розглянула одну з підстав розірвання трудового договору – це розірвання трудового договору з ініціативи працівника. В Кодексі законів про працю цій підставі відведено всього 2 статті – ст.38 та ст. 39, але багато інформації, яка доповнює та роз’яснюю цю підставу, розповсюджено по всьому кодексу. Не дивлячись на те, що ця проблема часто досліджується, тема – розірвання трудового договору з ініціативи власника завжди, на мою думку, буде актуальною. Хоча Кодекс законів про працю і складений на користь та захист працівника, сучасна ситуація в області трудових відносин дуже часто залишає робітника “ поза законом”. І причиною цього факту є не лише сучасні реалії, а й правовий нігілізм сучасного робітника.

Список використаної літератури

I. Нормативно-правові акти.

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. – 48c.

2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1970 року з наступними змінами та доповненнями. – 104c.

II. Навчальна і наукова література.

3. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 2-ге вид., -К.:Вікар, 2006. – 725с.

4. Бару М. На шляху до нового трудового кодексу // Право України,-1995.-№5 - 125с.

5.Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Консум. 2000. - 480 с.

6. Прокопенко В. Розмежування підстав припинення трудово­го договору за угодою сторін від звільнення з ініціативи працівника // Право України. - 1998. № 9. – 234с.

7.Гаврилюк О. Особливості припинення дії трудового кон­тракту. - 1999. - № 8. – 143с.

III. Інтернет-ресурси.

8. http://pravo.biz.ua.

9. http://pravoznavec.com.ua.

10. http://www.rada.qov.ua. – Офіційний веб-сайт Верховної Ради

Задача №1.

Наш співробітник -водій в робочий час самовільно використав автомобіль з особистою метою (перевіз меблі за гроші). Яке покарання ми можемо до нього вжити?

Для вирішення даної задачі, поданої інформації, на мою думку, недостатньо. Тому я пропоную деталізувати зміст задачі та розглянути декілька варіантів її розв’язання .

По-перше, відповідно до ст.149 власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Потім спеціальною комісією складається акт, в якому вказується де, коли і як відбулося порушення. Акт підписують всі члени комісії і порушник. Якщо порушник відмовляється підписати акт, то всі члени комісії засвідчують це своїми підписами.

Третім кроком є видання власником наказу про застосування дисциплінарного стягнення і доведення його під розписку до відома порушника.

Відповідно до ст.147 КЗПП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

  1. догана;

  2. звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В нашій задачі важливе значення має чи застосовувалися до водія заходи дисциплінарного стягнення раніше. Якщо вже застосовувалися , то можливе звільнення працівника згідно з п.3 ст. 40 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку. Якщо стягнення не застосовувалися – можливе винесення догани.

Також можливе звільнення згідно з п.8 ст.40 за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника.( бензин, амортизація транспортного засобу) Але для застосування цього дисциплінарного стягнення необхідна наявність вироку суду, що набрав законної сили, чи постанови органу, до компетенції якого входять накладення адміністративного стягнення. В цьому випадку можливе ще й притягнення до матеріальної відповідальності.

Якщо вироку або постанови немає – звільнення за цією статтею неможливе.

Також треба звернути увагу на дотримання строків накладення дисциплінарного стягнення. Згідно ст.148 дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Якщо з дня виявлення проступку нашого водія минуло більше місяця, то, звичайно, накладення дисциплінарного стягнення неможливе.

Задача №2.

Працівник здійснив дисциплінарне порушення, за що йому була винесена догана. Чи можливо в строк дії дисциплінарного стягнення не давати йому премії, яка надається працівникам за виконання виробничого завдання і виплачується по спеціальним системам, та положенням, на засадах ст.151 КЗПП України? Згідно з ст.151 протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

27

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.