Л Е К Ц І Я -1

ВСТУП ДО ЕКОНОМІКИ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

1. Економіка залізничного транспорту як складова економіки України та її завдання

2.Об*єкт, предмет економіки залізничного транспорту

3.Особливості залізничного транспорту , як галузі матеріального виробництва

1. Економіка залізничного транспорту як складова економіки України та її завдання

Економіка залізничного транспорту - cкладова галузевої економічної науки (економіки транспорту ) і наукова дисципліна, що вивчає виробничі відносини та економічні інтереси при залізничних перевезеннях вантажів і пасажирів , економічну природу та особливості залізничного . транспорту як сфери матеріального виробництва , характер взаємозв'язків залізничного транспорту з іншими галузями народного господарства ; обсяги господарської діяльності залізничного транспорту.

           Завданнями економіки залізничного транспорту є: розробка проблем обліку , планування та управління в галузі , методів отримання максимальних результатів при заданих витратах або необхідних результатів при мінімальних витратах; формування тарифної політики, проведення маркетингових досліджень , вироблення практичних рекомендацій , мета яких - повне, своєчасне і надійне задоволення потреб користувачів у перевезеннях та послугах підсобно -допоміжної діяльності при найбільш економічному використанні всіх ресурсів мережі залізниць і забезпечують його допоміжних галузей виробництва ; розробка науково - обгрунтованих рекомендацій щодо встановлення темпів розвитку матеріально -технічної бази залізничного транспорту , формуванню матеріальних потоків в суспільному виробництві України та її регіонів в економічному просторі з країнами СНД та ЄС.

2 .Об*єкт, предмет економіки залізничного транспорту

Залізничний транспорт як об'єкт вивчення є складною виробничо-економічною і соціальною системою (ПЗСС) зі своєю внутрішньою, тільки їй властивою територіально-виробничою і функціональною структурою. У конкретних умовах об’єктом вивчення є окремі підрозділи, ланки й елементи залізничного транспорту чи групи взаємозалежних підрозділів і елементів по видах діяльності: експлуатаційна робота, виробництво транспортної продукції (перевезень), транспортне обслуговування клієнтури і транспортне забезпечення регіонів.

Продуктивні сили залізничного транспорту є частиною продуктивних сил усього суспільства. У цій якості залізничний транспорт є об'єктом вивчення природничих, математичних, техніко-технологічних, географічних, економічних, соціальних та інших наук.

Економіка залізничного транспорту вивчає транспорт з боку виробничо-економічних відносин, у постійно діючому взаємозв'язку з продуктивними силами.

Виробничо-економічні відносини на залізничному транспорті виявляються як у процесі основної перевізної діяльності, так і у процесі підсобно-допоміжної (непрофільної) діяльності.

• Предметом вивчення економіки залізничного транспорту є виробничі відносини й колективами самих залізниць у взаємодії і співробітництві з колективами інших видів транспорту;

• трудовими колективами і працівниками окремих підрозділів, служб і ланок залізничного транспорту між собою.

Економіка залізничного транспорту досліджує дію у транспортній сфері в цілому і на залізничному транспорті об'єктивних економічних законів, властивим усім суспільно-економічним формаціям: закону вартості, закону економії часу, закону неухильного росту продуктивності праці і розподілу благ відповідно до кількості праці і її якості, закону відповідності виробничих відносин характеру продуктивних сил, що розвиваються, і інших законів. Економіка залізничного транспорту широко спирається на знання його техніки і технології, розміщення виробництва, планування й організації діяльності у взаємодії з іншими конкуруючими видами транспорту.

Методи пізнання економічних явищ взагалі покликані розкривати сутність, виявляти глибинні залежності і закони, виражаючи їх у визначених категоріях і економічних поняттях. Існує кілька методів пізнання.

Загальновизнаним науковим методом економіки залізничного транспорту с метод діалектичного й історичного матеріалізму, що допомагає проникати у суть протиріч, які породили економічні явища і процеси і визначати характер їхнього розвитку, що, у свою чергу, дозволяє оцінити наслідки прийнятих рішень, виробити стратегію керування процесами і явищами у майбутньому; а також системний метод(пояснити дискусійність цього визн.)

Діалектика дозволяє досліджувати проблеми переходу кількості в якість і навпаки. Економісту, менеджеру й інженеру-транспортнику особливо важливо уміло володіти діалектикою і широко її застосовувати стосовно до тих складних умов роботи залізничного й інших взаємодіючих, що співробітничають і конкурують з ним видів транспорту. Надзвичайно важливо, щоб вчені та практики, спираючись на досягнутий рівень пізнання, робили нові узагальнення, виводили нові поняття. Досягнутий етап узагальнення його вимагає подальшого заглибленого пізнання. Оскільки процес пізнання безмежний, то і процес руху від абстрактного до конкретного безупинний. До методів пізнання відносяться індукція і дедукція, аналіз і синтез, єдність кількісного й якісного аналізу.

Якісний аналіз в економіці будь-якого рівня і будь-якої галузі - це теоретичний, сутнісний аналіз. У свою чергу, цей аналіз доповнюється кількісними характеристиками, що дозволяє більш відчутно представити суть якісного аналізу.

Економіка залізничного транспорту в своїх дослідженнях і практичній діяльності широко використовує багато конкретних наукових методів і прийомів вибору рішень: програмно-цільовий і балансовий, системного підходу в економічному аналізі, економіко-математичні, статистичні методи оптимізації рішень, а також методи дослідження операцій, експертних, рейтингових оцінок та інші.

Економіка залізничного транспорту, так само як і економіка транспортної системи в цілому, - наука історична. З часом змінювався об'єкт її вивчення, оскільки транспорт розвивався разом із усіма продуктивними силами країни. Змінювався і предмет вивчення - виробничі відносини, тому що вони розвивалися відповідно до розвитку продуктивних сил. Як і інші науки, не стояла на місці й економіка залізничного транспорту. Вона пройшла шлях від описового етапу, через етап кількісного аналізу процесів і явищ до сучасного стану кількісного виміру якості й економічної оцінки ефективності процесів і явищ, коли економіка залізничного транспорту широко використовує математичний апарат, комп'ютерні технології, системи і мережі.

Загальний діалектичний метод пізнання і багато конкретних наукових методів дослідження економіка залізничного транспорту прагне застосовувати творчо з обліком геополітичних, демографічних, природно-географічних та інших особливостей розвитку економіки України.

Економіка залізничного транспорту як наука досліджує умови і розробляє практичні рекомендації, при дотриманні яких забезпечується повне й якісне (своєчасне, надійне) задоволення потреб користувачів у перевезеннях вантажів і пасажирів, а також у послугах по підсобно-допоміжній діяльності, при найбільш економічному використанні всіх ресурсів залізничного транспорту України.

Економіка залізничного транспорту розробляє науково обґрунтовані рекомендації з встановлення темпів розвитку матеріально-технічної бази і виявлення оптимальних пропорцій: між транспортною системою (транспортним комплексом) у цілому і народногосподарським комплексом як сукупністю усіх нетранспортних галузей; між окремими взаємодіючими і конкуруючими видами транспорту; між технічними засобами (постійні пристрої і рухомий склад), а також між підрозділами, господарствами та службами всередині галузі залізничного транспорту при встановленні темпів розвитку господарств як усередині галузі в цілому, так і в регіональному розрізі; між виробничою і невиробничою (соціальною) сферами економіки галузі і її підрозділів.

Економіка залізничного транспорту з урахуванням взаємодії з іншими видами транспорту формує теорію матеріальних потоків у суспільному виробництві України і її регіонів, у єдиному економічному просторі з країнами СНД, включаючи методи обліку транспортного фактору при розміщенні продуктивних сил, вивчає міграційні процеси, аналізує фактори росту чи зниження рівня рухливості населення, розробляє рекомендації з поліпшення в оновлених умовах економіко-географічної структури єдиної транспортної системи (ETC) і її найважливішої складової частини - залізничного магістрального та промислового транспорту.

Найважливішою задачею економіки залізничного транспорту як науки, так само як і економіки інших видів транспорту загального і незагального користування, є розвиток у сучасних умовах теоретичних основ зміни якості та методології керування якістю й ефективністю транспортного виробництва, включаючи: експлуатаційну роботу у вантажному і пасажирському русі, транспортну продукцію - перевезення вантажів і пасажирів, транспортне обслуговування вантажовласників і населення, транспортне забезпечення виробництва і населення країни і її регіонів. Розвиток і узгодження в умовах ринко­вої економіки взаємопов'язаних функцій і методів керування якістю транспортного виробництва повинні бути спрямовані на виявлення і використання резервів поліпшення якості і підвищення ефективності транспортного виробництва, розробку методів економічної оцінки і стимулювання (мотивації) під­вищення якості транспортного виробництва.

Складовою частиною економіки залізничного транспорту є сукупність знань (нерідко суперечливих) про роль науково-технічного прогресу як бази інтенсифікації економіки, про методологію оцінки економічної, соціальної й екологічної ефективності інвестицій у діючу і нову техніку, про взаємозв'язок методів оцінки інновацій і інвестицій, про вибір джерел фінансування заходів науково-технічного прогресу (НТП) в умовах розвитку різних форм власності в країні.

Недостатньо розроблена теорія ціноутворення на нову транспортну техніку з обліком її реальної споживчої вартості, не вирішена проблема розробки економічно обгрунтованих вимог до експлуатаційно-технічних і екологічних характеристик транспортної техніки майбутніх поколінь.