Фінансовий аналіз

1. Оцінка ефективності формування та використання фінансових ресурсів.

2. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства на основі аналізу його ділової активності.

1. Оцінювання складу та структури джерел фінансових ресурсів

Інформація, яка наводиться в пасиві балансу, дає змогу визначити зміни в структурі власного і позикового капіталу, перманентного (постійного) і змінного; розмір залучених в оборот довгострокових і короткострокових позикових коштів. Пасив показує, звідки взялися кошти і кому підприємство за них зобов’язане.

Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди їх вкладено.

Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша — позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється низкою причин:

1. для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов’язково повинен змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент отримання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий суб’єкт) добре продумав це питання і впевнений у досягненні своєї мети та у поверненні боргу;

2. позикові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3. якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачання господарюючим суб’єктом позикових коштів на досягнення визначеної мети.

4. юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

5. у разі недосягнення поставленої мети господарюючий суб’єкт може просто «проїсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У разі недосягнення поставленої мети через «проїдання» позикових коштів власник може стати банкрутом і навіть втратити свої особисті заощадження, квартиру, автомобіль тощо.

Але в окремих випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним більше використовувати власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може ефективнішим бути застосування позикового капіталу й отримання більших доходів, але проте з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Правильна фінансова політика допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.

У зв’язку із цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів — пасиву балансу (табл. 2.6.)

Таблиця 2.6

ОЦІНЮВАННЯ СТРУКТУРИ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ АГРОКОМБІНАТУ «ЗІРКА»

№ п/п	Показники	На 31.12.2000 р.	На 31.12.2001 р.	Відхилення (+, –)
1	Коефіцієнт фінансової незалежності, %	99	95	– 4
2	Коефіцієнт фінансової залежності, %	1	3	+ 2
3	Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля), %	1	3	+ 2

Для унаочнення подамо табличні дані у вигляді графіка (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Оцінювання структури джерел фінансових результатів агрокомбінату «Зірка»

1 — Коефіцієнт фінансової незалежності; 2 — Коефіцієнт фінансової залежності; 3 — Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля)

Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками:

• коефіцієнтом фінансової незалежності К_фн, (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розраховується як відношення власного капіталу (ВК) до загального капіталу (валюти балансуВБ):

, (2.6)

• коефіцієнтом фінансової залежності (К_фз), який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу (ПК) до загального капіталу (валюти балансу):

; (2.7)

• коефіцієнтом фінансового ризику (К_фр, плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:

. (2.8)

Чим вище рівень першого показника і нижче рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

У розглянутому прикладі — саме така ситуація (табл. 2.6), хоча за звітний рік коефіцієнт фінансової незалежності зменшився на 4 %, а плече фінансового важеля збільшилося на 2 %, що свідчить про незначний ступінь зниження ринкової стійкості агрофірми.

Учені-економісти по-різному оцінюють оптимальність співвідношення власного та позикового капіталу (наприклад, 70 : 30; 60 : 40; 50 : 50). На нашу думку, це залежить від конкретних умов господарювання, фінансової політики держави, від обертання капіталу.

На тих підприємствах, де коефіцієнт обертання низький, плече фінансового важеля не повинно бути більше 0,5, а на підприємствах, де обертання капіталу високе, цей показник може бути більше 1.

Для сільськогосподарських підприємств та інших підприємств агропромислового комплексу, які мають сезонний характер виробничого процесу, доцільно користуватися в такий період залученими коштами.

Зростання коефіцієнта фінансової незалежності й зменшення коефіцієнтів фінансової залежності та фінансового ризику свідчать про більш стійкий фінансовий стан агрокомбінату, що склався на кінець року.