3. Категорії економічного аналізу

Понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії — ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Характеризуючи ресурси виробництва в навчальній літературі, як правило, дотримуються загальновживаного за радянських часів поділу їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та засоби праці. Проте за ринкових умов цей поділ потребує уточнення й коригування відповідно до світового досвіду, який виділяє такі групи: трудові, матеріальні, фінансові та земельні ресурси, Стосовно П(С)БО, що запроваджені в Україні, доцільно використовувати термін “фінансово-виробничі ресурси”, оскільки, виходячи з загальновідомого кругообігу ресурсів, у сучасних умовах фінансові ресурси неможливо розглядати окремо від виробничих, причому, виробничі ресурси на певному етапі є похідною від фінансових і навпаки. Функціонування підприємства передбачає використання й відтворення необоротних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Вихідним моментом діяльності будь-якого підприємства є кругообіг та перевтілення ресурсів. Фінансові ресурси формуються із власних, запозичених та резервної суми ресурсів, представляють собою джерела формування економічних (виробничих та інших) ресурсів і відображаються в пасиві балансу підприємства. Економічні ресурси представляють собою суму виробничих та інших ресурсів і групуються в активі балансу. Виробничі ресурси складаються з необоротних, матеріальних та трудових ресурсів і представляють собою ресурси, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. До складу економічних ресурсів суб’єктів господарювання належать інші ресурси, які представляють собою грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, фінансові інвестиції тощо, тобто ті ресурси, які безпосередньо не задіяні у виробничій сфері.

Фінансово-виробничі ресурси представляють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв’язок складових ресурсного потенціалу підприємства, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигод у майбутньому.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу завжди приділялося багато уваги, проте й досі на це питання немає однозначної відповіді.

Розгляньмо такі визначення:

Фактори — це рушійні сили розвитку будь-яких процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві і визначають їх характер і результат. Фактор – це причина, яка впливає на певний результат (наслідок).

Причини — умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

На результати діяльності підприємств впливають численні та різноманітні фактори.

В економічній літературі фактори виробництва групуються за різними ознаками.

Принципи групування факторів, які рекомендуються в літературі, мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усіх факторів, або допускають їх повторюваність у різних групах (порушується принцип економічної однорідності, надмірне дроблення, то звуження або спрощення).

Однією з найбільш вдалих класифікацій факторів виробництва є майже традиційна їх класифікація (табл. 3).

Таблиця 3. Схема класифікації факторів економічного аналізу

За економічним змістом	Виробничо-економічні та соціально-економічні
За мірою впливу на результати роботи	Основні і другорядні
За рівнем залучення резервів	Інтенсивні та екстенсивні
За внутрішнім змістом	Кількісні і якісні
За часом дії	Постійні і тимчасові
За рівнем деталізації	Прості і складні
За рівнем охоплення	Загальні і специфічні
За порядком дії	Першого, другого і n-го порядку
За характером дії	Об’єктивні та суб’єктивні
За способом визначення впливу	Прямі і розрахункові
За об’єктами маркетингового середовища	Демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного порядку

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів.

Класифікація резерві підвищення ефективності виробництва

1. За місцем утворення: внутрішньо-виробничі, галузеві, регіональні, національні;

2. За простими моментами процесів праці: поліпшення використання трудових ресурсів; засобів праці; предметів праці.

3.За способами виявлення: явні (негативні відхилення і втрати відображені в звітності); приховані (виявлені через порівняння з іншими об’єктами).

4.За напрямами мобілізації на базі вдосконалення: - якості продукції на стадії її проектування і виготовлення; - підготовки виробництва; - техніки виробництва; - технології виробництва; - організації виробництва і праці; - організації управління; - економічного стимулювання.

5. За строками використання: поточні, перспективні.