ЗошитЛабРобОПУ3ТВ_2012

Лабораторна робота №6 КАМЕРАЛЬНА ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТЕОДОЛІТНОЇ ЗЙОМКИ

Завдання та хід роботи згідно мет. вказівок (Методические указания "Инженерная геодезия" для студентов строительных спеціальностей. ВЗИИЖТ. М.: 1990)

Обчислення координат та побудова схеми розімкненого теодолітного ходу

Теодолітна зйомка

Теодолітна зйомка є одним із методів горизонтальної зйомки. Зйомною мережою для неї є найближчі до ділянки місцевості, що знімають, пункти опорних мереж і прокладені теодолітні ходи, що забезпечують потрібну густість пунктів зйомної мережі.

Теодолітні ходи, залежно від мети зйомки, можуть бути розімкнені наприклад, проектування траси залізниці, і замкнені (наприклад, на будівельному майданчику). Напрямки ходів обирають за допомогою існуючих топографічних планів і карт, уточнюють при рекогносцировці місцевості.

Обрані пункти теодолітного ходу мають бути зручними до вимірювання кутів і відстаней, що потребує достатнього огляду місцевості в напрямах вимірювань. Вимірюють повним прийомом праві або ліві за ходом горизонтальні кути; у замкнених ходах – завжди внутрішні. Відстані вимірюють зазвичай стрічкою або оптичним далекоміром відповідної точності. Довжина сторін ходу – від 50 до 400 м, середня 100 – 200 м, залежно від масштабу зйомки і особливостей місцевості. Результати вимірювань реєструють у спеціальних журналах і абрисних книжках.

Допуски при вимірюванні: кутів – | кл кп | 2t

відстаней – D / D 1/2000 .

Прив'язка теодолітних ходів потрібна для того, щоб мати координати пунктів зйомної мережі в системі координат пунктів опорної геодезичної мережі.

Розглянемо, як це виконується у разі розімкненого теодолітного ходу (рис. 1).

Рис. 1Схема розімкненого теодолітного ходу

Необхідна умова: початкова точка і кінцева є пунктами А і С опорної геодезичної мережі з відомими координатами (Хп,Yп),(Хк, Yк) і з яких можливо бачити принаймні хоча б один сусідній пункт опорної мережі, відповідно, B і F. Координати і відповідні дирекційні кути п і к містяться в

каталогах пунктів опорної геодезичної мережі.

При прокладенні розімкненого теодолітного ходу значної довжини, наприклад, уздовж траси залізниці, яку вишукують, значення дирекційних кутів деяких проміжних ліній ходу визначають на підставі астрономічних спостережень за Сонцем за допомогою теодоліта. Це надає можливості своєчасного контролю вимірювання горизонтальних кутів. Прив'язка замкненого теодолітного ходу є окремим випадком розімкненого, коли початкова і кінцева точки ходу збігаються.

Зйомка ситуації

До зйомки подробиць ситуації найчастіше застосовують методи прямокутних та полярних координат. Крім того, іноді використовують методи створів і обходу. Останній – при прокладенні додаткових внутрішніх ходів уздовж доріг та інших контурів.

Методи прямокутних координат (перпендикулярів) і лінійної засічки застосовують переважно до зйомки недалеких від сторін ходу (до 40-60 м, залежно від масштабу зйомки) характерних точок, одночасно з вимірюванням довжини сторін ходу у прямому напрямі зі застосуванням рулетки та екера.

Метод полярних координат є зручним для зйомки багатьох характерних точок контурів відкритої місцевості. Полярні відстані, залежно від масштабу зйомки, до 60-100 м для чітких контурів і до 100 – 150 м – нечітких. Полярна вісь – сторона ходу. Результати реєструються у табличці.

Методом кутової засічки знімають далекі й важкодоступні точки зі станцій ходу. Результати зйомки характерних точок заносять до абрисної книжки.

Обробка результатів горизонтальної зйомки

Кінцевою метою обробки є одержання плану знятої ділянки місцевості в умовних знаках, зображення усіх контурів, на якому не відхиляється від дійсного більш як на потрійну точність масштабу. Ця мета буде досягнена, якщо на усіх етапах створення плану витримані відповідні вимоги до точності виконання робіт.

Обробка результатів зйомки передбачає:

–обчислення – зрівнювальні кутові з визначенням дирекційних кутів сторін теодолітного ходу

івідповідних приростів координат, зрівнювальні лінійні в визначенням координат точок (вершин) теодолітного ходу;

–графічні роботи – побудову з граничною графічною точністю (0,1 мм) координатної сітки, нанесення за обчисленими координатами точок ходу, побудову плану ділянки місцевості.

Зрівнювальні обчислення є математичною обробкою результатів вимірювань з метою приведення їх до відповідності один одному і вимогам геометрії: практична сума одержаних результатів повинна дорівнювати теоретичній, що випливає з геометрії виміряної фігури.

Якщо ця умова виконується, кутову нев'язку розподіляють порівну на усі кути; якщо ні – вимірювання кутів повторюють.

тобто різниці практичних і теоретичних сум, додержуючись правила знаків до будь-яких нев'язок: "то, що маємо (практично),за мінусом того, що повинно бути (теоретично)".

Абсолютна нев'язка ходу fs за теоремою Піфагора. і відносна fs / P ,

Контроль обчислення координат, згідно з рис.1: хк = xс і yк = yс.

Результати розрахунку прямокутних координат точок теодолітного ходу показуються у відомості.

Приклад розрахунку наведено у таблиці 5. На рис. 2 наведена схема теодолітного ходу згідно виконаного розрахунку.

Рис. 2 Схема теодолітного ходу згідно розрахунку.

Відомість обчислення прямокутних координат точок теодолітного ходу

n.180о=

f β =-α A'A +Σβ- n . 180 о +α B'B =

Лабораторна робота №7 КАМЕРАЛЬНІ РОБОТИ ПО РОЗРАХУНКУ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

КРУГОВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ КРИВИХ ТА ЇХ ПІКЕТАЖНОГО ПОЛОЖЕННЯ

Завдання та хід роботи згідно мет. вказівок (Методические указания "Инженерная геодезия" для студентов строительных спеціальностей. ВЗИИЖТ. М.: 1990)

Геодезичні роботи при перенесенні плану залізничної траси при перенесенні її на місцевість

Розбивка траси, вимірювання горизонтальних кутів і ліній.

0браний на підставі камерального трасування варіант траси переносять на місцевість, визначаючи на місцевості положення вершин кутів повороту траси, які закріплюються центрами – кілочками і означаються кутовими стовбцями. При значних відстанях поміж вершинами кутів через кожні 2 км установлюють створні (рис. 3) стовбці. Ці точки визначають положення траси на місцевості, і є вершинами теодолітного ходу, який прокладають з прив'язкою через кожні 25 км до пунктів опорної геодезичної мережі.

Рис. 3 Схема розбивки траси залізниці

Технічним теодолітом вимірюють праві за ходом горизонтальні кути (точність – 1.0'– 0.5'). Землемірною стрічкою С320 – відстані у прямому і зворотному напрямах з відносною помилкою ≤ 1:1 000. Визначають кути повороту траси i це кути між напрямком продовження попередньої лінії та напрямком наступної лінії, праві iп , ліві

iл :

1л 1 180 і 1 2 0 1 180 1 0 1 1л ;

2 П 180 2 і 2 3 1 2 2 П .

Звернемо увагу ще на одну особливість прокладки теодолітного ходу траси: при відстанях поміж вершинами кутів повороту траси більш за 250-300 м на створних точках

прямих ліній виникають додаткові, праві за ходом, кути ДК: ДК 180 1' . Ці точки виставляють у створі лінії "під теодоліт".

Розбивка пікетажу траси

Пікетаж – це закріплення і позначення точок траси залізниці на місцевості, звичайно, дерев'яними кілочками – пікетами (через 100,0 м горизонтальної відстані від початку траси – пк 0) та плюсами (в характерних точках профілю та плану, які треба нівелювати).Слід зауважити,що пікет – 100.00 м є також несистемною одиницею відстані, якою користуються в лінійному будівництві. Іноді, при застосуванні до вимірювань відстаней оптичних та електронних далекомірів, практикують безпікетний метод закріплення траси на місцевості (закріплюються тільки характерні точки траси згідно з пікетажем, що ведеться на папері).

Розбивка пікетажу виконується при першому, прямому, вимірюванні ліній ходу зручною для цього прокомпарованою сталевою мірною стрічкою С320 у комплекті зі

Рис. 5 Елементи кругової кривої та перехідних кривих

Елементи кругових та перехідних кривих при розрахунках звичайно беруть з польових таблиць, де вони наведені окремо.

Вони також можуть бути обчислені за формулами. Згідно зі схемою залізничної кривої і відповідно вихідним даним R , , l , )

а) для кругової кривої маємо:

T R tg / 2 ″тангенс кривої″;

б) для перехідної кривої маємо:

Приклад розрахунку

Елементи кривих:

19