Допуски розмірів

Допуск – це різниця між найбільшим та найменшим граничними розмірами або відхиленнями. Величина допуску визначає точність виготовлення. Точність виготовлення в системі ІСО називається квалітетом (французький термін qualitě – кількість та німецький Qualität. Англійська ISO Tolerance (допуск ІСО IT).

В системі ІСО і в ЄСДП передбачено 19 квалітетів, додатково введені квалітети 01 та 0. Допуск розміру в квалітетах позначається „IT” (ІТ5, ІТ10 і т.д).

Допуск розміру – розбіжність дійсних розмірів при яких працездатність деталей не порушується, дійсний розмір знаходиться в межах граничних розмірів.

Величина допусків визначається за формулою з використанням одиниць допусків та числа одиниць допуску

.

Одиниця допуску () – множник в формулах допусків є функцією номінального розміру, тобто відбитком впливу конструктивних, метрологічних та технологічних факторів. На основі експериментальних даних встановили наступні одиниці допуску. Одиниця допуску залежить лише від розміру і зовсім не залежить від умов робот та способів обробки.

Для розмірів:

до 500 мм ;

від 500 до 10000 мм .

, до 3 мм .

Число одиниць допуску ()– коефіцієнт, що встановлений для даного квалітету і не залежить від номінального розміру.

Таблиця 3.4

Значення одиниць допуску

	ІТ1	ІТ2	ІТ3	ІТ4	ІТ5	ІТ6	ІТ7	ІТ8	ІТ9	ІТ10	ІТ11	ІТ12	ІТ13	ІТ14	ІТ15	ІТ16	ІТ17	ІТ18
а	2	2,7	3,7	5,1	7	10	16	25	40	64	100	160	250	400	640	1000	1600	2500

Для кожного квалітету визначені ряди допусків.

По своєму функціональному призначенню допуски розділяються на:

• допуск розміру;

• допуск функціональний;

• допуск конструктивний;

• допуск технологічний;

• допуск експлуатаційний та інші.

Поверхні деталей бувають: циліндричні, плоскі, конічні, евольвентні, складні (шліцьові, гвинтові) та ін. Окрім цього вони діляться на спряжені та не спряжені.

Спряжені – це поверхні, по яких деталі з’єднуються між собою в збиральні одиниці, а останні в механізми.

Не спряжені або вільні – це конструктивно необхідні поверхні, що не призначені для з’єднання з поверхнями інших деталей.

Розміри – виражають числове значення лінійних величин (діаметрів, довжин тощо) та поділяються на номінальні (), дійсні () та граничні ().

Номінальні розміри () – розміри, відноснn bо яких визначають граничні розміри та відраховують відхилення. Вони є основними розмірами деталей або їх з’єднань і призначаються за результатами розрахунків на міцність, стійкість тощо, та округляють до найближчого більшого стандартного числа ГОСТ 6636-69.

Дійсні розміри () – розміри, встановлені вимірюванням з допустимою похибкою вимірювання.

Граничні розміри () – два граничні розміри, між якими має знаходитись дійсний розмір, або дорівнювати одному з них. Граничні розміри дають можливість оцінити точність обробки.

Отвір – це внутрішня циліндрична поверхня або поверхня з паралельними сторонами та площинами (отвір ступиці, шліцьова втулка, шпон очний паз тощо), які є охоплюючими.

Вал – зовнішня поверхня (циліндрична, шліцьовий вал, шпонка тощо) яка охоплюється ззовні.

Допуск – дорівнює різниці найбільшого та найменшого граничних розмірів, розрізняють допуск вала та допуск отвору (,).

Точність розмірів визначається допуском – зі зменшенням допуску точність збільшується, і навпаки.