12) Нормувальний та не нормувальний час

НОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ЧАС

Нормований робочий час поділяється на:

• робочий час нормальної тривалості;

• робочий час скороченої тривалості;

• неповний робочий час.

Робочий час нормальної тривалості

Найпоширенішим видом робочого часу є робочий час нормальної тривалості. Це час, визначений у законодавстві як норма робочого тижня для працівників, зайнятих у звичайних умовах праці, незалежно від виду, характеру, форми виконуваної роботи та обліку робочого часу.

Відповідно до статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 год. на тиждень.

Разом з тим у частині другій статті 50 КЗпП передбачено, що при укладенні колективного договору на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство) норма робочого тижня може бути зменшена. Закріплений на рівні колективно-договірного регулювання робочий час і буде нормальним для цього підпри-ємства.

Робочий час скороченої тривалості

З огляду на об’єктивні обставини окремі категорії працівників потребують посиленого захисту з боку держави. Враховуючи особливі умови та характер виконуваної роботи, вік або стан здоров’я працівника, у статті 51 КЗпП передбачено скорочену, порівняно зі звичайною, зазначеною у частині першій статті 50 цього Кодексу, норму тривалості робочого часу. Традиційно в законодавстві і правовій літературі цей вид робочого часу називають скороченим.

Неповний робочий час

Ще одним видом робочого часу є неповний робочий час. На відміну від скороченого, неповний робочий час установлюють за погодженням між працівником і роботодавцем. Така домовленість між сторонами трудового договору може бути:

• як безпосередньо при прийнятті на роботу, так і згодом, у період роботи;

• на певний термін або без визначення такого терміну.

НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ

Поряд з нормованим робочим днем в окремих випадках відповідно до законодавства застосовують ненормований.

Ненормований робочий день — особливий режим робочого часу, який установлюють для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу без додаткової оплати (така робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Як компенсація за можливі перепрацювання понад установлений робочий час надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки визначається у колективному договорі. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7 затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці.

Ненормований робочий день встановлюють для певних категорій працівників, зокрема: адміністративного, управлінського, технічного, господарського персоналу; працівників, праця яких не піддається обліку в часі (референти, консультанти, інструктори, ревізори тощо).