46. Аудит податкової звітності

Основною метою аудиту податкової звітності є висловлення думки аудитора

щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству

показників звітності по нарахуванню та сплаті податків. Функціональними

завданнями є: коригування (рекомендації по виправленню помилок) та

стратегічне завдання, яке передбачає на підставі проведеного

аудиторського дослідження альтернативні методи оподаткування, які для

клієнта є найбільш оптимальними.

Основною метою аудиту податкової звітності є висловлення думки аудитора

щодо достовірності, об'єктивності та відповідності чинному законодавству

показників звітності по нарахуванню та сплаті податків. Функціональними

завданнями є: коригування (рекомендації по виправленню помилок) та

стратегічне завдання, яке передбачає на підставі проведеного

аудиторського дослідження альтернативні методи оподаткування, які для

клієнта є найбільш оптимальними.

При укладанні договору на аудиторські послуги аудитору бажано відразу

встановити метод організації аудиторської перевірки: суцільний чи

вибірковий.

Перевірка звітності проводиться в такій послідовності:

- визначається перелік податків та зборів, які сплачує підприємство;

- аналізуються альтернативні методи оподаткування з метою

визначення оптимального оподаткування;

- вивчається нормативна база по кожному виду податків та зборів з

урахуванням змін у періоді, що перевіряється;

- встановлюється, чи підприємство є платником кожного із видів податків,

чи користується пільгами і в яких обсягах;

- визначається правильність визначення підприємством об'єктів

оподаткування;

- перевіряється правильність застосування розмірів ставок (платежів);

- перевіряється повнота та своєчасність сплати податків.

47. Аудит обліку готової продукції та її реалізації

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 "Запаси" та П(С)БО 16 "Витрати". Основними завданнями аудиту є встановлення правильності і достовірності відображення у звітності фактичної виручки від реалізації робіт (послуг) та фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування фінансових результатів, з'ясування правильності визначення виробничої собівартості готової продукції, до якої входять:

прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загально-виробничі витрати. Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини й основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів.

Джерелами інформації є: баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, ервинні документи з відпуску готової продукції зі складу, касові звіти.

Аудитор повинен перевірити, а за необхідності і самостійно здійснити розрахунок фактичної собівартості продукції та реалізованої продукції.

Особлива увага приділяється перевірці правильності відображення у відомості № 31 даних первинних документів з відвантаження готової продукції. Під час перевірки рахунків з'ясовується, чи має місце завищення або заниження цін або сум торговельних націнок на продукцію.

Перевіряючи розрахунки за готову продукцію за бартерними операціями, аудитор виявляє, чи вся сума включена в обсяг реалізації, чи правильно нараховано ПДВ, а також в яких цінах здійснено бартерний обмін. Після цього аудитор аналізує правильність визначення оподатковуваного обороту для оподатковування ПДВ. Аудитор аналізує суми безоплатно отриманих товарів. При цьому необхідно враховувати, яка їх сума включається до об'єкта оподаткування на прибуток. На підприємствах, які використовують векселі під час оформлення розрахунків за відвантажену продукцію, важливо встановити порядок проведення операцій за рахунками бухгалтерського обліку.

Ретельного аналізу потребує операція зі списання готової продукції (товарів), перевіряється правомірність списання та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряється правомірність списання нерозподілених постійних та наднормативних виробничих витрат на собівартість реалізованої готової продукції (виконаних робіт та послуг).

Аналізується правильність визначення результатів від реалізації готової продукції (робіт та послуг) за кожним номенклатурним номером, а також правильність відображення їх у реєстрах бухгалтерського обліку та у звітних даних форм № 1 та № 2 річної та квартальної звітності.

На початку аудиту слід організувати і забезпечити в присутності аудитора повну інвентаризацію всіх основних засобів. Для цього за наказом керівника підприємства комісія, яка перевіряє основні засоби і відображає їх в інвентаризаційних описах у вартісному виразі, вказує повну їх назву і призначення, інвентарні номери та інші технічні й експлуатаційні показники. Звертається увага на наявність недіючого, некомплектного та надлишкового обладнання, з'ясовуються причини такого становища і даються відповідні пропозиції щодо усунення недоліків. Інформацією, що характеризує використання основних засобів, є показники фондовіддачі та фондомісткості, які слід правильно визначити. Оцінка об'єктів, які не взяті на облік, визначається технічним станом з оформленням відомостей про оцінку та знос відповідними документами. Якщо основні засоби були поновлені, реконструйовані, розширені або переобладнані і від цього змінилося основне їх призначення, то вони заносяться в опис під назвою, яка відповідає новому призначенню. Коли буде встановлено, що виконані роботи капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень або часткова ліквідація будинків і споруд) не відображені в обліку, комісія повинна визначити суму підвищення або зниження первинної їх вартості. Основні засоби, які непридатні для експлуатації і не підлягають відновленню, а також ті, які ремонтуються, включаються в окремий інвентаризаційний опис.

Основними завданнями і метою аудиту є перевірка:

- збереження основних засобів; дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщенням, вибуттям та ліквідацією основних засобів;

- правильність нарахування і використання амортизаційних відрахувань;

- законність витрат на поточний та капітальний ремонти;

- використання завдань чи плану з капітальних вкладень та ведення обліку основних засобів.

Усі об'єкти основних засобів мають бути закріплені за матеріально-відповідальними особами. З цією метою вартість закріплених за матеріально-відповідальними особами основних засобів за даними інвентарних списків порівнюється з залишком рахунку їх на початок аудиту.

Важливим моментом для аудиту є встановлення, у який спосіб зараховуються основні засоби на баланс за справедливою вартістю сторін.

Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо.

Мета аудиту нематеріальних активів - установлення дотримання підприємством методики обліку вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Досліджуються питання документального оформлення наявності об'єктів нематеріальних активів, правильності відображення їх початкової балансової вартості, організації, аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів нарахування їх зносу, а для цього слід використати рахунок 12 "Нематеріальні активи", який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух їх. Належна увага приділяється і правильності списання об'єктів нематеріальних активів з балансу, відповідності показників синтетичного й аналітичного видів обліку та їх зносу залишкам, записаним у Головній книзі і балансі.

З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт, або документи, в котрих підтверджується створення об'єкта.

Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике значення для аудитора.

48. Аудит установчих документівполягає в ретельній перевірці дотримання юридичних норм під час заснування товариства, тобто відповідність його чинному законодавству.

Для цієї перевірки використовуються такі основні документи: статут економічного суб'єкта; установчий договір; патент для суб'єктів малого підприємництва; протоколи зборів засновників; свідоцтво про державну реєстрацію; документи, пов'язані з приватизацією й акціонуванням підприємств, що перебували у власності держави; внутрішні положення і т.д.

В процесі експертизи аудитору вдається встановити юридичний статус клієнта та його право функціонування у відповідності до чинного законодавства. Аудитор одержує також уявлення про організаційну структуру підприємства та бухгалтерії зокрема; наявності філій та представництв, про повноваження керівників всіх рівнів при прийнятті управлінських рішень тощо.

Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Власний капітал скла­дається зі статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподі­леного прибутку та цільових (спеціальних) фондів.

Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді гро­шових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами.

Одним із важливих завдань аудиту є перевірка дотримання прин­ципу стабільності величини статутного капіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами.

Власний капітал зменшується внаслідок виходу учасника, випуску чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшен­ня номінальної вартості акцій або з інших причин. Тому здійснюючи аудит статутного капіталу, слід перевірити наявність і обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства.

Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхи­лень в обліку статутного капіталу порівняно з чинними норматив­ними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.