
- •2.4. Стандартизація в будівництві
- •2.5. Модульна координація розмірів в будівництві (мкрб)
- •Основний модуль м (100 мм).
- •3.2. Контроль якості. Загальні принципи сертифікації
- •3.3. Державна система сертифікації України УкрСепро
- •3.4. Організація контролю якості в будівництві
- •3.5. Випробування в будівництві. Методи контролю якості
Основний модуль м (100 мм).
Укрупнені модулі (мультимодулі): Дробові модулі (субмодулі):
3М (300 мм) 1/2 М (50 мм)
6М (600 мм) 1/5 М (20 мм)
12М (1200 мм) 1/10 М (10 мм)
15М (1500 мм) 1/20 М (5 мм)
30М (3000 мм) 1/50 М (2 мм)
60М (6000 мм) 1/100 М (1 мм)
Категорії розмірів за МКРБ:
основні
координаційні розміри
– кроки
,
,
висоти поверхів
в будівлях і спорудах
координаційні
розміри елементів
–
,
,
(розміри в осях)
конструктивні
розміри елементів
–
,
,
(фактичні розміри елемента)
2.6. Нормативні документи (НД) в галузі будівництва
Будівельні норми – НД з нормування, який розроблено за згодою більшості зацікавлених сторін і прийнятий компетентним органом; цей документ встановлює для загального та багаторазового застосування загальні принципи, правила, норми і характеристики, що стосуються певних об’єктів нормування в галузі будівництва.
Технічні умови (ТУ) – нормативно-технічний документ, що встановлює вимоги щодо конкретної продукції (погоджується із замовником).
Технічна документація на продукцію – сукупність документів, необхідна для безпосереднього використання на кожній стадії життєвого циклу продукції. До неї належить конструкторська, технологічна і проектна документація.
3. Контроль якості в будівництві
[10, с. 10-12], [1, с. 423]
3.1. Основні поняття про якість і її показники
Якість промислової і будівельної продукції – це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням.
Потреби можуть включати такі аспекти:
функціональність
безпечність
експлуатаційна готовність
надійність
ремонтопридатність
економічні фактори
захист навколишнього середовища
Показник якості продукції – кількісна характеристика її властивостей, що визначають основні функції, для виконання яких продукція призначена. Розрізняють показники:
функціональної і технічної ефективності
конструктивні
надійності
довговічності
ергономічності
естетичні
технологічні
екологічні
безпечності та ін.
3.2. Контроль якості. Загальні принципи сертифікації
Рівень якості продукції – відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на порівнянні сукупності показників її якості з відповідною сукупністю базових показників.
Контроль якості продукції – перевірка відповідності якості продукції встановленим вимогам, які зафіксовані в стандартах, ТУ, договорах про поставку, паспорті виробу та інших документах.
Система якості – сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, яка забезпечує здійснення загального керівництва якістю.
Виробники товару ще в середні віки супроводжували його письмовими підтвердженнями якості. Художники Відродження гарантували, що їх картини зберігатимуться протягом 300 років. З розвитком міжнародної торгівлі кількість об’єктів сертифікації зростала і натепер вона поширилася практично на всі галузі людської діяльності.
[4, с. 279, 365, 280]
Сертифікація (франц. certificate, від лат. certus – правильний і facio - роблю) – встановлення і документальне підтвердження того, що певний об’єкт (продукт виробництва, технологічний процес тощо) цілковито відповідає визначеним параметрам щодо його якості.
Сутність діяльності з сертифікації полягає у перевірці відповідності до вимог стандартів, ТУ, керівних НД.
Об’єкти сертифікації:
продукція
послуги
сировина
умови виробництва
системи менеджменту якості тощо
Традиційно сертифікація використовується насамперед для підтвердження відповідності вимогам безпеки. Однак останніми роками перевіряються такі технічні характеристики: взаємозамінність, функціональна сумісність, ефективність енергоспоживання і ресурсозабезпечення тощо.
[1, с. 510, 511]
За визначенням, що міститься в настановах ISO/IEC 2 (1991 р.) сертифікація належить до однієї з процедур підтвердження відповідності продукції заданим вимогам і визначається як «процедура, за допомогою якої третя сторона письмово завіряє (за допомогою сертифіката відповідності), що продукція, процес чи послуга відповідають заданим вимогам».
Істотною в цьому визначенні є така ознака:
сертифікація виконується третьою стороною
(тільки це може забезпечити незалежну сертифікацію)
При цьому третя сторона має бути незалежною. Критерієм незалежності третьої сторони є неможливість впливу з боку першої сторони чи другої сторони через адміністративну чи фінансову залежність, через економічну зацікавленість.
Складовою сертифікаційної діяльності є визнання технічної компетентності та об’єктивності органів із сертифікації, експертів-аудиторів та випробувальних лабораторій.
[1, с. 282]
Акредитація – процедура, за якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль). тобто це офіційне визнання
Атестація – перевірка для визначення відповідності встановленим критеріям, необхідним для акредитації.