МУ_ДО ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
.pdf2.1. Виконання індивідуального завдання 2.1.1 Наповнення індивідуального завдання
Насамперед студент повинен знати, що індивідуальне завдання це творча робота, що передбачає розуміння структури виробництва та взаємозв’язок окремих розділів. Кожний розділ повинен бути частиною, яка органічно пов'язана з іншими розділами індивідуального завдання. У процесі надання інформації студент повинен розкрити не тільки суть технології виробництва окремої речовини, але й її сфери використання.
У процесі підготовки літературного огляду та індивідуального завдання у цілому студент може користуватися різними джерелами: книгами довідниками, науковими журналами та інтернетом. Кількість сторінок індивідуального завдання повинна бути не менше ніж 24 листи, що не включають в себе титульний лист та список використаної літератури. Приклад титульного листа наведено у додатку А
Упершому додатку можна знайти орієнтовний план індивідуального завдання студента (див. Додаток Б). Згідно цього плану розглянемо наповнення інформацією кожного окремого розділу.
Перший пункт це «Загальна характеристика виробництва». У цьому пункті студент повинен надати вичерпну інформацію щодо загальних відомостей відносно цього виробництва. Це можуть бути загальні принципи роботи виробництва, інформація щодо кількості подібних виробництв у світі, кількість продукції що виробляється впродовж одиниці часу (рік, місяць тощо), заводи що представлені в регіоні.
Наступним пунктом у плані є «Сировина. Характеристика сировини». У цьому пункті студент повинен надати вичерпну інформацію відносно первинної сировини або декількох типів сировини, що використовується для виробництва даного хімічного продукту. Цей пункт повинен включати інформацію щодо наявності такої сировини у Дніпропетровському регіоні та в Україні. Студент також повинен надати інформацію щодо наявності різних домішок, які мають місце у вихідній сировині. Крім того, літературний огляд
вцьому пункті повинен містити інформації відносно впливу тієї чи іншої домішки на процес виробництва заданої хімічної речовини. Студент повинен представити відповіді на запитання - як при наявності тієї чи іншої домішки змінюються технологічна карта процесу отримання хімічної речовини. У цьому пункті студенту необхідно дати інформацію відносно можливої концентрації основної речовини з якої виробляється цей хімічний продукт. У пункті повинні бути представлені технологічні критерії обробки вихідної сировини до стану, при якому вихідна сировина може бути використана у подальших стадіях виробництва заданої речовини.
Упункті "Продукт, характеристика застосування" студент повинен подати загальну інформацію щодо використання продукту у різних сферах хімічної промисловості народного господарства та побуту. Пункт повинен містити об'єми використання заданої речовини та повинні бути перелічені стратегічні та важливі сфери використання заданого продукту.
Пункт «Хімічна схема виробництва» повинен містити варіанти
виробництва цього продукту за різними методами та схемами. У розділі повинно бути розглянуто варіанти виробництва заданого продукту в залежності від різних типів вихідної сировини. Студент у цьому пункті повинен представити технологічні схеми, інші схеми, при необхідності, технологічні параметри потоків, схематичні рисунки реакторів та апаратів. При наявності можуть бути наведені фотографії елементів технологічних схем. Розділ повинен включати в себе детальний опис роботи заданої основної технологічної схеми.
Упункті «Функціональна схема виробництва» студент надає інформацію щодо функції окремих ділянок виробництва та основних процесів, що проводяться на всіх ділянках. Пункт обов’язково містить блочну функціональну схема виробництва у вигляді рисунку.
Наступним пунктом у літературному огляді є "Теоретичні основи заданого процесу виробництва". Цей пункт містить відомості щодо протікання процесів та реакцій. Тут приводиться інформація о хімізмі реакцій, що протікають в основних апаратах. Якщо у спеціальній літературі наведена інформація про конкретні стадії, що мають місце під час процесу синтезу, вони також наводяться у цьому пункті.
Упункті «Хімічна рівновага заданого процесу» приводяться чинники, що впливають на процес синтезу, а також розкривається їх вплив на синтез продукту та на вихід продукту.
Наступний пункт «Швидкість процесу». Пункт повинен включати в себе детальний опис факторів, що мають вплив на швидкість перебігу процесу. Аналізуються методи збільшення швидкості процесу. Приводяться дані щодо швидкості процесу на реальних виробництвах.
Упункті «Каталізатор процесу» автор індивідуального завдання приводить всю наявну інформацію відносно каталізаторів синтезу для цього виробництва. Окрім цього, автор може показати еволюцію каталізатору від перших зразків до сучасного виробництва. Приводиться склад каталізатору, а також чинники, що впливають на його каталітичну активність. Окремо може бути розглянуто вплив тих чи інших домішок у вихідній суміші. Приводяться речовини, що є отрутою для каталізатора, та при наявності, способи відновлення каталітичної активності після отруєння. Окремо повинен бути розглянутий механізм дії каталізатору.
Упункті «технологічна схема та її опис» треба розглянути особливості отримання заданої речовини, апарати, реактори, енергетичні та матеріальні потоки, а також необхідно представити графічну технологічну схему.
Наступний пункт «Ескіз реактору, створення оптимального температурного режиму у реакторі» повинен містити у собі технічне обґрунтування режиму роботи реакторів на виробництві. Цей пункт необхідний для усвідомлення студентом принципів керування реакторами синтезу у хімічній технології.
Далі у плані йде пункт «Опис конструкції реактору». Для студента важливо у цьому пункті привести реальні ескізи, рисунки, фотографії, креслення реакторів. Цей пункт містить обґрунтування технічних деталей, що відображені на ескізі реактору. Також у цьому пункті може міститись
економічне обґрунтування розмірів та параметрів ректору.
Уостанній час у світі багато приділяється уваги екологічності виробництв. Це пов'язане з збільшенням кількості виробництв, а таким чином відповідно до збільшення кількості викидів у атмосферу, прилеглі території та водоймища. Тому технологами повинна приділятися особлива увага до заходів, що використовуються у виробництві для зменшення кількості отруйних викидів. Тому у пункті «екологічні проблеми заданого виробництва та шляхи їх вирішення» студентам необхідно визначити речовини, що викидаються даним виробництвом та привести технологічні та принципові схеми очищення стоків, викидів та інших забруднених потоків.
Упункті «Висновки» студент повинен винести порівняльну характеристику різноманітних виробництв заданого продукту. Також самостійно проаналізувавши наявну ситуацію відмітити переваги та недоліки заданого методу виробництва продукту.
2.1.2 Правила оформлення індивідуального завдання
Індивідуальне завдання подається в друкованому вигляді (шрифт текстового редактора Word Times New Roman розміру 14 кегль, полуторний міжрядковий інтервал, вирівнювання по ширині, абзац - відступ 1,25 см) на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) до тридцяти рядків на сторінці. текст роботи необхідно друкувати, зберігаючи поля таких розмірів: лівий - не менше ніж 30 мм, правий - не менше ніж 10 мм, верхній - не менше ніж 20 мм, нижній - не менше ніж 20 мм. У разі необхідності можна також подавати таблиці та ілюстрації на папері формату А3.
Помилки, описки, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти - підчищати або зафарбовувати білою фарбою з нанесенням на тому ж місці або між рядками виправлений текст друкованими літерами. Допускається не більше двох виправлень на одній сторінці. Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти і підпункти. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично по відношенню до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (за винятком першої великої), відступаючи абзац. Крапку в кінці заголовка не ставлять. якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (за винятком першої великий), відступаючи абзац. В кінці цього заголовка ставиться крапка. Відступ між заголовком (за винятком заголовка пункту) дорівнює 1-2 інтервалу. Кожну структурну частину роботи (зміст, перелік умовних позначень, вступ, розділи, висновки, список використаних джерел, додатки) необхідно починати з нової сторінки. У загальний обсяг роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та малюнки. Але всі сторінки зазначених елементів необхідно нумерувати на загальних підставах.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів,
малюнків, таблиць, призводять арабськими літерами без знака «№». першою сторінкою роботи вважається титульний аркуш, який включається в загальну нумерацію сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних аркушах номер ставлять у верхньому правому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновок, список використаних джерел порядкового номера не мають. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. наприклад:
РОЗДІЛ 1 Назва розділу
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складають з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу. наприклад:
1.1. Назва підрозділу Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту
складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту - «1.2.1.» (перший пункт другого підрозділу першого розділу). Ілюстрації і таблиці бажано подавати відразу ж після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (як виняток їх можна помістити в додатку). Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включаються в загальний перелік сторінок.
Іллюстрації
Ілюстрації позначають словом «Рис.» І нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій поміщених у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад - «Рис. 1.2 » (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назву розміщують послідовно під ілюстрацією. наприклад:
Рис. 2.3. Назва рисунка.
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць розміщених в додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається також як і номер ілюстрації. Наприклад, Таблиця 3.2 (друга таблиця третього розділу) наприклад:
Таблиця 1.1 Вихід аміаку (в об'ємних відсотках) в процесі Габера при різних
температурах і тиску
P,T |
100 ат |
300 ат |
1000 ат |
1500 ат |
2000 ат |
|
3500 ат |
400 °C |
25,12 |
47 |
79,82 |
88,54 |
93,07 |
|
97,73 |
450 °C |
16,43 |
35,82 |
69,69 |
84,07 |
89,83 |
|
97,18 |
500 °C |
10,61 |
26,44 |
57,47 |
|
|
|
|
550 °C |
6,82 |
19,13 |
41,16 |
Немає даних |
|
||
При перенесенні частини таблиці на інший аркуш слово «Таблиця» і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці.
Заголовки колонок і рядків повинні бути по можливості короткими. Висота рядків не повинна бути менше 8 мм. Заголовки колонок повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо підзаголовок самостійне речення.
Примітки до тексту таблиць, в яких вказують додаткові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад: Примітки:
1. ...
2. ...
Якщо одна примітка, то її не нумерують, після слова «Примітка» ставлять крапку.
Формули та рівняння
Рівняння і формули слід виділяти з тексту в окремий рядок. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його треба переносити на іншу тільки після знаку рівності (=) або після інших математичних знаків з їх обов'язковим повторенням в новому рядку. Рівняння нумеруються у межах розділу. Номер формули або рівняння стоїть в строчці разом з нею у скобках. Номер складається з двох цифр – перша це номер розділу, друга – порядковий номер формули або рівняння (див. приклад). Пояснення значень, символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій же послідовності, як і у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де», після якого двокрапка не ставиться. наприклад:
Величина газонаповнення (Г) у відсотках вираховується з виразу:
Г = г+г р 100
де Vг – об’єм газів, л;
Vр – об’єм рідини, л.
або
MnO2 +4HCl→Cl2 +MnCl2 +2H2O
(2.1)
(2.2)
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
Для підтвердження власних аргументів необхідні посилання на авторитетне джерело або для критичного аналізу тієї чи іншої друкованої роботи необхідно цитування. Мовний етикет вимагає точно відображати цитований текст, так як невеликі скорочення наведеного фрагменту, можуть спотворити зміст, вкладений автором. Загальні вимоги до цитування:
•кожна цитата обов'язково супроводжується посиланнями на джерело. Посилання вказується в квадратних дужках, на перше місце ставиться номер джерела в списку літератури, на друге - номер сторінки, з якої безпосередньо взята цитата (наприклад: [8, с. 12]). При цьому текст цитати починається і закінчується лапками, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;
•при повторних посиланнях на джерело (якщо ці посилання підряд) його номер в списку літератури дається тільки при першій посиланням. Все подальше цитування оформляється таким чином: у квадратних дужках на першому місці пишеться «Там же», на другому - вказується номер сторінки, звідки взята цитата. якщо сторінка одна і та ж, то в квадратних дужках пишеться тільки слово «там же». Наприклад: [там же, с. 23] і [там же];
•цитування повинно бути повним, без самовільного скорочення авторського тексту і без спотворення думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і означається трьома крапками;
•при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію місця, слід бути скрупульозно точним при викладі думок автора, коректним при оцінюванні його результатів, і давати відповідне посилання на джерело. Якщо автор не цитує, а лише згадує якусь роботу (або декілька робіт) без зазначення конкретних сторінок, то посилання оформляється таким чином: (див. [16] або «в роботах [1-7] ...», що означає, що автор посилається на результати досліджень, викладених у роботах, що стоять в його списку використаних джерел по порядку з першого по сьомий номер);
•якщо тексти цитуються не по першоджерелу, а по іншому виданню або по іншому документу, то посилання слід починати словами (Цит. за: ...). Наприклад: (Цит. за: [1, с. 12]);
•посилатися потрібно на останні видання публікацій. На більш ранні видання слід посилатися лише в тих випадках, коли в них присутня матеріал,
не включений в останні видання.
Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел містить бібліографічний опис використаних джерел, його поміщають після ВИСНОВКІВ. Бібліографію складають відповідно друкованому виданню (за титульним аркушом видання і на мові тексту видання) або виписують з каталогів повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.д. Відомості про джерела, що входять до списку, необхідно оформляти відповідно до вимог державного стандарту. «ГОСТ 7.1-84 був довгожителем у сфері бібліографічної діяльності, але значна частина його загальних вимог і правил не відповідали міжнародним правилам. Тому він був замінений в Україні в серії «Національний стандарт України» вийшов ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006, введений в дію з 1 липня 2007 року ... В новому стандарті змінені правила пунктуації та правила вживання великих і великих літер ». [4, с. 5]. «Перший елемент кожної області бібліографічного опису приводять з великої літери з попереднім йому розділовим знаком «точка і тире», з інтервалом до і після нього. Для нового стандарту пробіл не випадковий, а обов'язковий фактор. У відомостях, що відносяться до заголовка, відбулася заміна великої літери на малу літеру. однорідні відомості поділяють не крапкою, а комою і приводять в описі з малої літери, навіть якщо у виданні вони були оформлені прописними буквами. Винятком є інша назва, яка також є відомостями, що відносяться до основної назви» [там же, с. 18-19].
При посиланні на джерело необхідно вказати: ПІБ автора (прізвище, знак «Кома», ініціали). Назву роботи і через двокрапку додаткові відомості про назву (після назви крапка не ставиться) / ІБП автора, а також додаткові відомості: переклад з якої мови або під чиєю редакцією. Місто, видавництво, рік, загальна кількість сторінок. «Опис може бути коротким, з приведенням тільки обов'язкових елементів, а може бути розширеним, з приведенням обов'язкових і факультативних елементів. Розширений опис необхідно в тому випадку, коли приведення тільки обов'язкових елементів виявляється недостатнім для ідентифікації документа, для його пошуку, і в тому випадку, коли за темою роботи необхідно дати більш повне уявлення про нього»[там же]. «В області заголовка і відомостей про відповідальність вперше введено новий елемент - загальне позначення матеріалу, який наводиться у квадратних дужках: [Текст], [Електронний ресурс], [Відеозапис], [Звукозапис], [Карти], [Ізоматеріал], [Ноти] та інші » [там же, с. 6]. Якщо у індивідуальній роботі Ви посилаєтеся тільки на тексти, то зазначену подробицю можна опустити.
Приклади щодо оформлення списку літератури наведені
Один автор:
•Багров, Н. В. Таврический университет на рубеже третьего тысячелетия [Текст] : науч. издание / Н. В. Багров. – Киев : Либідь, 2007. – 246 с.
Два або три автори
•Кириллов, В. И. Упражнения по логике [Текст] : учеб. пособие по специальности «правоведение» / В. И. Кириллов, Г. А. Орлов, Н. И. Фокина. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Антэя, 2000. – 152 с.
Таким чином, якщо авторів не більше трьох, необхідно виносити в заголовок прізвище першого автора, а потім вказувати назву документа. Якщо авторів більше трьох, першим елементом опису стає основне заголовок документа, а потім вказують авторів.
Чотири або більше авторів.
•Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / [Вітвіцький В. В., Кисляченко М. Ф., Лобастов І. В., Нечипорук А. А.]. – К. : НДІ "Украгропромпродуктивність", 2006. – 106 с. – (Бібліотека спеціаліста АПК. Економічні нормативи).
•Механізація переробної галузі агропромислового комплексу : [підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл.] / О. В. Гвоздев, Ф. Ю. Ялпачик, Ю. П. Рогач, М. М. Сердюк. – К. : Вища освіта, 2006. – 478, [1] с. – (ПТО:
Професійнотехнічна освіта).
Електронний ресурс локального та віддаленого доступу
•Никитюк Б. А. К вопросу о сенситивных, критических и кризисных периодах [Электронный ресурс] / Б. А. Никитюк, Р. С. Черкасова // Психология, этология, НЛП. – Режим доступа : http://www.follow.ru/article/345
•Богомольний Б. Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс] ] : навч. посіб. для студ. мед. вузів III – IV рівнів акредитації / Б. Р. Богомольний, В. В.
•Кононенко, П. М. Чуєв. – 80 Міn / 700 MB. – Одеса : Одес. мед. ун-т, 2003. – (Бібліотека студента-медика) – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000,
XP ; MS Word 97-2000. – Назва з контейнера.
•Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти [Електронний ресурс] : за даними Всеукр. перепису населення 2001 р. / Держ. ком. статистики України ; ред. О. Г. Осауленко. – К. : CD - вид-во "Інфодиск", 2004. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) : кольор. ; 12 см. – (Всеукр. перепис населення, 2001). – Систем. вимоги: Pentium-266 ; 3Mb RAM ; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
•Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. „Крим2003") [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.
Дисертації
•Петров П. П. Активність молодих зірок сонячної маси: дис. ... доктора фіз.-мат. наук : 01.03.02 / Петров Петро Петрович. – К., 2005. – 276 с.
Авторські свідоцтва
•А. с. 1007970 СССР, МКИ3 В 25 J 15/00. Устройство для захвата неориентированных деталей типа валов / В. С. Ваулин, В. Г. Кемайкин (СССР). – № 3360585/25-08 ; заявл. 23.11.81 ; опубл. 30.03.83, Бюл. №
12.
Патенти
•Пат. 2187888 Российская Федерация, МПК7 Н 04 В 1/38, Н 04 J 13/00. Приемопередающее устройство / Чугаева В. И. ; заявитель и патентообладатель Воронеж. науч.-исслед. ин-т связи. – № 2000131736/09 ; заявл. 18.12.00 ; опубл. 20.08.02, Бюл. № 23 (II ч.).
Додатки
Додатки оформлюються як продовження роботи на наступних сторінках, розміщують їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожний додаток повинен оформлятися з нової сторінки. додаток повинен мати заголовок, надрукований зверху маленькими літерами (з першої великий) симетрично стосовно тексту. По середині рядка над заголовком пишеться слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Додаток слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту (або російського, якщо робота написана російською мовою). Перший додаток, наприклад, позначається як «Додаток А».
2.2.Варіанти індивідуальних завдань
1.Виробництво аміаку з природного газу. Аналіз стадій конверсії метану.
2.Виробництво метанолу з природного газу. Аналіз стадії синтезу метанолу.
3.Виробництво сульфатної кислоти з колчедану. Аналіз стадії випалу колчедану.
4.Виробництво сульфатної кислоти з сірки. Аналіз стадії окислення SO2.
5.Виробництво сульфатної кислоти з сірководню. Аналіз поглинання SO3.
6.Виробництво нітратної кислоти під тиском 0,716 МПа. Аналіз стадії окислення NH3.
7.Виробництво нітратної кислоти під тиском 0,716 МПа. Аналіз стадії адсорбції NО2.
8.Виробництво нітратної кислоти під тиском 0,716 МПа. Термодинамічний та кінетичний аналіз стадії окисненні нітроген оксиду (ІІ) до нітроген оксиду (ІV).
9.Виробництво нітратної кислоти АК-72. Аналіз стадії переробки оксидів азоту в HNO3.
10.Виробництво аміаку з природного газу. Аналіз стадій конверсії CO.
11.Виробництво метанолу з природного газу. Аналіз стадій паровуглекислотної конверсії метану.
12.Виробництво аміаку з природного газу. Аналіз стадій синтезу NH3 з азотоводородной суміші.
13.. Виробництво карбаміду з аміаку та вуглекислого газу. Аналіз основних стадій виробництва.
14.. Виробництво стиролу дегідруванням етилбензолу. Аналіз основних стадій виробництва.
15.. Виробництво глинозему методом Байєру. Аналіз основних стадій виробництва.
16.Виробництво кальцинованої соди за аміачним способом. Аналіз основних стадій виробництва.
17.Виробництво оксиду кальцію (вапна).
18.Виробництво перекису водню за допомогою антрахінону. Аналіз основних стадій виробництва.
19.Виробництво фосфорної кислоти.
20.Виробництво каустичної соди електрохімічним діафрагмовим методом.
21.Виробництво цементу. Аналіз основних стадій.
22.Виробництвобутадієну(дивінілу).Аналіз основних стадій.
23.Виробництвостиролу(вінілбензолу).Аналіз основних стадій.
24.Виробництво етилового спирту (прямою гідратацією етилену). Аналіз основних стадій.
25.Виробництво етаналю (ацетальдегіду) (гідратацією ацетилену). Аналіз основних стадій.
26.Виробництвоформальдегіду.Аналіз основних стадій.
27.Виробництво соляної кислоти методом горіння водню в атмосфері хлору. Аналіз основних стадій.