- •Тема 12 складний опір
- •12.1. Основні поняття і визначення. Класифікація видів складного опору
- •Можливі й інші види складної деформації з більш різноманітною комбінацією внутрішніх силових факторів.
- •12.2. Методика розрахунку на міцність при складному опорі першої групи
- •12.3. Просторове (складне) згинання
- •12.4. Косе згинання
- •2.5. Згинання з розтяганням (стисканням)
- •12.6. Позацентрове розтягання (стискання) прямого бруса
- •12.7. Поняття про ядро перерізу
- •12.8. Згинання з крученням
- •12.9. Кручення з розтяганням. Загальний випадок згинання, розтягання і кручення
- •12.10. Тести до теми №12 “Складний опір”
12.2. Методика розрахунку на міцність при складному опорі першої групи
Розглянемо
фрагмент стержня, що зазнає дії зовнішніх
навантажень, при яких у поперечному
перерізі виникають п'ять внутрішніх
силових факторів, крім крутного моменту:
.
Впливом поперечних сил
нехтуватимемо. Тоді в поперечному
перерізі стержня залишаться діяти
тільки три внутрішніх силових фактори
(Рис.12.1).
Кожний з наведених внутрішніх силових факторів є інтегральною сумою нормальних напружень, що виникають у поздовжніх волокнах стержня. Напружений стан, який при цьому виникне, буде лінійним. Отже, для визначення розрахункового напруження можна використовувати принцип простого додавання нормальних напружень.
Виберемо довільним чином точку К и обчислимо в цій точці нормальні напруження, користуючись принципом суперпозиції:
,
(12.1)
де:
;
;
.
Підставляючи значення напружень у формулу (12.1), одержимо:
.
(12.2)

Рис.12.1
Знак перед кожним з доданків у формулі (12.2) вибираємо такий, який би мало нормальне напруження для кожного з відповідних простих видів деформації, тобто з фізичної суті. В якості прикладу покажемо знаки, які б мало нормальне напруження в кожній з чвертей координат для випадку, наведеного на рис.12.1 від кожного з простих видів деформації (Рис.12.2).

Рис.12.2
Таким чином, нормальні напруження в точці К будуть мати такі знаки:
.
При
визначенні максимальних напружень
потрібно знати координати точок, у яких
ці напруження виникають. З формули
(12.2) випливає, що найбільші нормальні
напруження виникають в найбільш
віддалених волокнах перерізу від так
званої нульової
лінії перерізу.
Нульовою лінією будемо називати
геометричне місце точок, нормальне
напруження у яких дорівнює нулю. При
плоскому поперечному згинання положення
нульової (нейтральної) лінії відомо –
ця лінія проходить через центр ваги
перерізу. Чи не так це в загальному
випадку складного опору? Щоб це з'ясувати,
обчислимо в кожній з точок нульової
лінії нормальні напруження, скориставшись
формулою (12.2). За координати довільної
точки нульової лінії візьмемо координати
і
.
Напруження в такій точці дорівнюватиме:
.
(12.3)
Рівняння
(12.3) являє собою рівняння нульової лінії.
Знаки перед кожним з доданків вибираються
такими, які б мало нормальне напруження
для точки поперечного перерізу, що
належить першому квадрантові. У нашому
випадку (Рис.12.1) рівняння (12.3) набуває
вигляду:
.
(12.4)
Аналізуючи
рівняння (12.4), можна зробити висновок,
що нульова лінія є прямою лінією, тому
що координати її точок
і
входять у це рівняння в першому ступені.
Нульова лінія не проходить через центр
ваги перерізу, тому що при
координата
.
Надалі при вивченні окремих видів
складного опору ми відзначимо і деякі
інші особливості поведінки нульової
лінії.
Складемо
тепер рівняння міцності для загального
випадку складного опору (для першої
групи). Максимальні напруження будуть
виникати у точках, найбільш віддалених
від нульової лінії. Позначимо координати
однієї з таких точок
і
.
Тоді умова міцності набуває вигляду:
.
(12.5)
В окремому випадку, якщо поперечний переріз має вигляд прямокутника, небезпечними точками будуть кутові точки перерізу. У цьому випадку умова міцності має вигляд:
.
(12.6)
На рис.12.3 показаний один з варіантів розподілу нормальних напружень у загальному випадку (у рамках першої групи) складного опору для перерізу прямокутної форми.

Рис.12.3
Сформулюємо порядок розрахунку на міцність при складному опорі:
Розкладаємо довільну просторову систему сил на складові, що діють в головних площинах інерції бруса.
Будуємо епюри внутрішніх зусиль у головних площинах інерції.
Визначаємо положення небезпечних перерізів – тих перерізів, у яких внутрішні зусилля одночасно значні.
Складаємо рівняння нульової лінії (12.4) і будуємо її для всіх небезпечних перерізів.
Визначаємо координати небезпечних точок (найбільш віддалених від нульової лінії) для всіх небезпечних перерізів.
Обчислюємо напруження в небезпечних точках і перевіряємо міцність бруса за формулою (12.5).
Для окремого випадку, коли переріз має дві осі симетрії і вписується в прямокутник так, що усі вершини прямокутника належать перерізові, небезпечна точка завжди лежить в одній з вершин і умова міцності набуває вигляду (12.6). У цьому випадку можна не виконувати пункти 4 і 5.
Розглянемо докладніше кожний з видів складного опору першої групи.
