Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Модуль 1 Соц.doc
Скачиваний:
82
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
556.03 Кб
Скачать

Тема 3. Суспільство

3.1. Визначення суспільства та його соціологічного змісту

У побуті суспільство визначається як сукупність людей, що об’єднані конкретними інтересами, потребами або взаємними симпатіями, чи певним видом діяльності. Але в соціології поняття суспільство має більш ширший і універсальний зміст. Недаремно побудова загальної теорії суспільства постійно супроводжується формуванням різних концептуальних засад навіть до визначення суспільства.

Так, наприклад, так звані “атомістичні” теорії визначають суспільство як сукупність діючих особистостей або відношень між ними. В сучасній соціології ці концепції більш відомі як “мережеві” теорії. Головний акцент тут робиться на діючих індивідах, що сприймають суспільно визначені рішення ізольовано один від одного.

В теоріях “соціальних груп” суспільство інтерпретується як сукупність різних перетинаючих одна одну груп людей, а ті, в свою чергу, є різновидами якоїсь однієї домінуючої групи. В порівнянні з “мережевими” концепціями, де в визначенні суспільства суттєвим компонентом є тип відносин, у “групових” теоріях таким компонентом визнаються людські спільноти.

Існують також дефініції суспільства за якими воно є системою соціаль-них інститутів і організацій. Суспільство тут – велика сукупність людей, спільно здійснюючих своє життя в межах мережі соціальних інститутів та організацій. За цими концепціями саме ці останні гарантують стійкість відношень між людьми, встановлюючи сталу структуру всіляких форм колективного життя. Визначення в цьому сенсі звуться “інституціональними”, оскільки саме в існуванні соціальних інститутів вони вбачають характерні риси суспільства.

Якщо узагальнити усі концепції, то суспільство можна визначити наступним чином: суспільство – це, підтримуван міццю звичаїв, традицій, законів, соціальних інститутів і таке інше, історично сформована і відносно стійка система засобів і форм взаємодій індивідів та їх груп, в якій визначається всебічна взаємозалежність людей.

У наведеному визначенні дуже важливо звернути увагу на те, що суспільство розглядається як дуже складна ієрархія соціальних систем, що якісно розрізнюються між собою і з яких утворюється цілісна суперсистема. З цього боку головна задача соціології взагалі полягає у вивченні суспільства саме як системи, а отже і її структури, функцій, підсистем та елементів.

Суттєво, що як велика соціальна (соцієтальна) система, суспільство складається з безлічі індивідів, їхніх соціальних зв’язків, взаємодій і відносин, які інтегруючись між собою утворюють особливу єдність, а ні в якому разі не просту суму елементів. Тобто суспільство є якісно визначеною самостійною субстанцією, де суспільні зв’язки і відносини носять надіндивідуальний, надособистісний характер. А це означає, що вони завжди первинні за відношеням до індивідів. З цього випливає, що людина, народжуючись, вже застає сформовану структуру зв’язків і відносин у суспільстві, в яку вона і включається в процесі своєї соціалізації.

Оскільки ми розглядаємо суспільство як систему, то буде доречно нагадати основні характеристики систем.

Система – це сукупність двох або більшої кількості елементів, що задовольняють наступним вимогам:

  1. Поведінка кожного елемента впливає на поведінку цілого.

  2. Поведінка елементів та їх вплив на ціле взаємозалежні.

  3. Якщо існують підгрупи елементів, то кожна з них впливає на поведінку цілого і ні одна з них не здійснює цей вплив незалежно.

Отже, система – це така цілісність, яку не можна розділити на незалежні частини. Звідси визначаються дві найважливіших властивості системи: частини системи мають якості, що втрачаються, якщо їх відокремити від системи; кожна система має такі суттєві якості, які відсутні у її частин. Тобто, суттєві властивості системи визначаються не діями окремих її частин, навіть якщо вони й найважливіші, а взаємодією між цими частинами. А отже, якщо система розчленовується, то як наслідок вона втрачає свої суттєві властивості.

Всі розглянуті властивості системи в повній мірі виявляються і в процесі функціонування суспільства.

Знову повертаючись до проблеми визначення суспільства додамо, що соціологія широко користується також так званою ролевою концепцією. З цього боку суспільство розглядається як найбільш загальна і складна природно-історична соціальна (чи соцієтальна) система, елементами якої є ЛЮДИ, соціальна діяльність, зв’язки і відносини яких обумовлюються:

1. СОЦІАЛЬНИМ ПОЛОЖЕННЯМ (статусом), що вони займають.

2. СОЦІАЛЬНИМИ ФУНКЦІЯМИ (ролями), що вони виконують.

3. СОЦІАЛЬНИМИ НОРМАМИ і ЦІННОСТЯМИ, прийнятими в даній соціальній системі, а отже на які орієнтуються люди в своїй діяльності.

4. ІНДИВІДУАЛЬНИМИ ЯКОСТЯМИ (мотивами, інтересами, ціннісними орієнтаціями та таке інше), які обумовлюють їх діяльність.

Стверджуючи, що суспільство існує тільки завдяки діючим людям, не можна оминути визначення поняття “дія”, точніше “соціальна дія”. Це важливо ще й тому, що мова йде про форму або спосіб вирішення соціальних проблем і суперечностей, основою яких є протистояння інтересів основних соціальних сил даного суспільства. Останнє означає, що лише через соціальну дію і завдяки їй здійснюється суспільний розвиток.

Соціальна дія може розглядатися як в широкому так і в вузькому значенні. В широкому розумінні – СОЦІАЛЬНА ДІЯ – це будь-яка акція, вчинена соціальним суб’єктом з метою забезпечення своїх інтересів та потреб у даній соціокультурній ситуації. Згідно з вузьким тлумаченням соціальної дії – це поведінка діючого суб’єкта, орієнтована на інших суб’єктів і взаємодію з ними.

Характеризуючи соціальну дію зазначимо також, що це дуже складний процес, у якому виділяються різноманітні аспекти і фази: суб’єкти, що діють, власне сама дія, її джерела, орієнтація, умови і результати. Підкреслимо особливо, що велике значення для формування змісту соціальної дії має ціннісно-нормативна структура суспільства, що є регулятивним комплексом, який скеровує та координує її орієнтацію та перебіг у конкретних умовах.

Звернемо увагу також і на те, що соціальні дії розрізняються за мірою впливу на відтворення і розвиток суспільних відносин (репродуктивні, креативні, деструктивні): залежно від типу проблем, що розв’язуються (політичні, економічні, екологічні та ін.); за типом суб’єктів, що діють (масові, колективні, індивідуальні); за способом здійснення (реформаторські, революційні); за ступенем раціональності (афективні, традиційні, раціональні); за типом орієнтації (інструментальні, комунікативні); за ступенем мотивування (глибоко мотивовані, свідомо сплановані) тощо.

Ще однією важливою характеристикою суспільства є наявність у нього ВЛАСТИВОСТІ ДО САМОВІДТВОРЕННЯ, яка здійснюються за допомогою системи різних функцій. Ці функції є, в першу чергу, наслідком розподілу суспільної праці і доповнюючи одна одну саме і визначають суспільство як особливий соціальний організм. При цьому суттєво зазначити, що диференціація суспільних функцій супроводжується створенням різних безособистісних структур (економічних, соціальних, політичних, культурних та інших інститутів і організацій) як матеріальних носіїв цих функцій. Саме ці структури і заповнюються людьми, що володіють визначеними якостями (соціальними, психологічними, професійними та т. і.), необхідними для виконання тих чи інших функцій. Тут треба додати, що люди, коли вони виконують суспільні функції, роблять це не ізольовано, а тільки взаємодіючи прямо чи опосередковано один з одним. Внаслідок цього в межах безособистісних соціальних структур складаються також структури міжособистісних відносин, за допомогою яких і виконуються функції безособистісних структур.

Як було зазначено вище, властивість суспільства до самовідтворення реалізується за наявністю особливих безособистісних структур, найважливішими з яких є:

ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА, що виконує функцію виробництва, обміну і розподілу матеріальних благ;

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА, що виконує функцію соціалізації індивідів, тобто їх перетворення на суб’єктів суспільного життя;

ПОЛІТИЧНА СТРУКТУРА, що виконує функцію соціального управління і соціального контролю;

ІДЕОЛОГІЧНА або ДУХОВНА СТРУКТУРА, що виконує функцію виробництва духовних цінностей.

Усі ці структури суспільства утворюють ієрархічну залежність, у якій економічна система є визначальною, а соціальна, політична та духовна – похідними від неї. Особливістю цієї залежності є те, що вона має діалектичний характер. Це означає, шо базове значення економіки до інших сфер суспільного життя не є безумовним. Тобто, за певних умовах визначальні і похідні структури міняються місцями і тоді, наприклад, ідеологічні або інші структури впливають на процеси, що відбуваються на рівні структур економічних, визначаючи при цьому їх кінцеву ефективність.

Взагалі, треба підкреслити, що з системного боку суспільство побудовано таким чином, що більш загальні соціальні системи завжди включають до своїх структур як свої похідні нескінченну безліч менш загальних систем, які, в свою чергу, мають зворотний вплив на функціонування базових систем.

Окремо зазначимо, що в процесі функціонування соціальної системи завжди має місце (за всілякими причинами об’єктивного і суб’єктивного характеру) “підміна” функцій, коли суб’єкти соціальних відносин починають виконувати невластиві їм функції. Внаслідок цього порушується баланс у функціонуванні як структурних, так і особистісних елементів соціальної системи, а отже її поведінка стає дисфункціональною, що призводить до деформації системи та її дестабілізації. Єдиним виходом із цієї ситуації є реформування як структурних, так і особистісних елементів соціальної системи, що, в свою чергу, забезпечує її перехід до нового якісного стану.