- •Розділ 2
- •2.1. Загальна математична модель лінійного програмування
- •Приклад 2.1.
- •2.2. Форми запису задач лп
- •2.3. Геометрична інтерпретація злп
- •2.5. Графічний метод розв’язування задач лінійного програмування
- •Задача 2.1.
- •Задача 2.2.
- •Задача 2.3.
- •Задача 2.4.
- •2.5.3. Приклади та завдання для самостійної роботи
- •Задача 2.5.
- •Задача 2.6.
- •Задача 2.7.
- •Задача 2.8.
- •Задача 2.9.
- •Задача 2.10.
- •Задача 2.35.
- •Задача 2.36.
- •Задача 2.37.
- •Задача 2.41.
- •Задача 2.42.
- •Задача 2.43.
- •Задача 2.44.
- •2.6.3. Приклади та завдання для самостійної роботи
- •Задача 2.45.
- •Задача 2.46.
- •Задача 2.47.
- •Задача 2.48.
- •Задача 2.49.
- •Задача 2.50.
- •2.8. Контрольні запитання
- •2.9. Теми рефератів
- •2.10. Основні терміни та поняття
Задача 2.42.
Розв’язування. Математичну модель сформульованої задачі запишемо так:
![]()

Застосовуючи для розв’язування поставленої задачі симплекс-метод, спочатку записуємо систему обмежень у канонічній формі, а далі — у векторній:

Зауважимо, що нерівність типу «≥» у рівняння перетворюємо введенням у ліву частину обмеження додаткової змінної зі знаком «–».
Векторна форма запису:
![]()

Серед
записаних векторів є лише два одиничні
—
та
,
а базис у тривимірному просторі має
складатися з трьох одиничних векторів.
Ще один одиничний вектор можна дістати,
увівши в третє обмеження з коефіцієнтом
+1 штучну зміннух8,
якій відповідатиме одиничний вектор
.
Тепер можемо розглянути розширену задачу лінійного програмування:

На відміну від додаткових змінних штучна змінна х8 має в цільовій функції Z коефіцієнт +М (для задачі на min) або –М (для задачі на max), де М — досить велике додатне число.
У розширеній задачі базисними змінними є х5, х6, х8, а решта змінних вільні. Початковий опорний план задачі:
![]()
Складемо першу симплексну таблицю задачі:
|
Базис |
Сбаз |
План |
8 |
10 |
0 |
–5 |
0 |
0 |
0 |
–М |
θ |
|
х1 |
х2 |
х3 |
х4 |
х5 |
х6 |
х7 |
х8 | ||||
|
х5 |
0 |
450 |
2 |
3 |
4 |
2 |
1 |
0 |
0 |
0 |
112,5 |
|
х6 |
0 |
380 |
3 |
2 |
1 |
2 |
0 |
1 |
0 |
0 |
380 |
|
|
–М |
9 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
–1 |
1 |
9 |
|
Zj – Cj ≥ 0 |
0 |
–8 |
–10 |
0 |
5 |
0 |
0 |
0 |
0 |
| |
|
–9М |
0 |
0 |
–М |
0 |
0 |
0 |
М |
0 |
| ||
Розраховуючи оцінки першого опорного плану, дістаємо Z0 = 0 – 9M, Z1 – C1 = –8, Z2 – C2 = –10, Z3 – C3 = 0 – М і т. д. Як бачимо, значення оцінок складаються з двох частин, одна з яких містить М, а інша — просто число. Тому для зручності розбиваємо оцінковий рядок на два. У перший оцінковий рядок записуємо просто число, а в другий — число з коефіцієнтом М.
Оцінки першого плану не задовольняють умову оптимальності, і тому він є неоптимальним. Згідно з алгоритмом, розглянутим у задачі 2.41, виконуємо перехід до наступного опорного плану задачі.
Подальше розв’язування задачі наведене у вигляді таблиці:
|
Базис |
Сбаз |
План |
8 |
10 |
0 |
–5 |
0 |
0 |
0 |
–М |
θ |
|
х1 |
х2 |
х3 |
х4 |
х5 |
х6 |
х7 |
х8 | ||||
|
|
0 |
414 |
2 |
3 |
0 |
2 |
1 |
0 |
4 |
–4 |
138 |
|
х6 |
0 |
371 |
3 |
2 |
0 |
2 |
0 |
1 |
1 |
–1 |
185,5 |
|
х3 |
0 |
9 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
–1 |
1 |
— |
|
Zj – Cj ≥ 0 |
0 |
–8 |
–10 |
0 |
5 |
0 |
0 |
0 |
0 |
| |
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
М | |||
|
х2 |
10 |
138 |
2/3 |
1 |
0 |
2/3 |
1/3 |
0 |
4/3 |
–4/3 |
207 |
|
|
0 |
93 |
5/3 |
0 |
0 |
2/3 |
–2/3 |
1 |
–5/3 |
5/3 |
57 |
|
х3 |
0 |
9 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
–1 |
1 |
— |
|
Zj – Cj ≥ 0 |
1380 |
–4/3 |
0 |
0 |
35/3 |
10/3 |
0 |
40/3 |
–40/3 |
| |
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
М | |||
|
х2 |
10 |
100 |
0 |
1 |
0 |
2/5 |
3/5 |
–2/5 |
2 |
–2 |
|
|
х1 |
8 |
57 |
1 |
0 |
0 |
2/5 |
–2/5 |
3/5 |
–1 |
1 |
|
|
х3 |
0 |
9 |
0 |
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
–1 |
1 |
|
|
Zj – Cj ≥ 0 |
1456 |
0 |
0 |
0 |
61/5 |
14/5 |
4/5 |
12 |
–12 |
| |
|
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
М | |||
Оптимальним планом задачі є вектор
Х*= (57; 100; 9; 0; 0; 0; 0),
![]()
Отже, оптимальним є виробництво 57 одиниць продукції А, 100 одиниць продукції В і 9 одиниць продукції С. Тоді прибуток буде найбільшим і становитиме 1456 дол.

←х8
←х5
←х6