3.2 Розробка об'єктів для відображення реляційних даних

Представлення для кінцевих користувачів виглядає як таблиця але при цьому не містить даних, а лише представляє дані, розташовані в таблиці. Фізично Представлення реалізоване у вигляді запиту SQL, на основі якого виробляється вибірка даних з однієї або декількох таблиць або подань. Таким чином, Представлення - це віртуальні таблиці, обумовлені запитом. Подібно реальним таблицям, представлення містять іменовані стовпці й рядки з даними, які вони динамічно вибирають із таблиць і пропонують користувачеві як самостійні дані.

Найпростіше подання, створене на основі однієї таблиці й не має фільтрів, містить точно такий же набір даних, як і вихідна таблиця. Більш складні представлення містять інформацію з декількох таблиць, причому можна фільтрувати список рядків, які будуть включені в подання.

Представлення можна розглядати як фільтр, що накладає на таблицю. Запит, що визначає подання, може вибирати дані з однієї або декількох таблиць, а також інших подань у поточній або іншій базі даних. Для визначення подання, що поєднує дані із множини різних джерел, можуть бути використані розподілені запити.

Представлення є потужним і зручним інструментом керування даними. Представлення часто застосовується для обмеження доступу користувачів до конфіденційних даних у таблиці. Якщо один зі стовпців таблиці необхідно сховати від користувачів (наприклад, дані про зарплату співробітників), то найпростішим виходом буде створення подання, що включає всі стовпці крім одного. Користувачі можуть працювати з поданням, не підозрюючи про існування у вихідній таблиці додаткового стовпця. Коли в Представлення не включається стовпець вихідної таблиці, говорять, що на таблицю накладений вертикальний фільтр. Якщо в SQL - коді запиту встановлено одне або кілька умов для вибірки рядків, говорять, що на таблицю накладений горизонтальний фільтр.

При звертанні до представлення сервер перевіряє правильність всіх посилань у запиті. Перевіряється, чи існують об'єкти, які потрібні для виконання визначальне представлення запиту. Якщо одна з таблиць, на які посилається запит, була знищена, то представлення виявиться непрацездатним, і при спробі звернутися до нього користувачі одержать повідомлення про помилку. Якщо ж замість вилученої таблиці створюється нова таблиця з таким же ім'ям і структурою, то Представлення можна буде використати знову. Якщо нова таблиця має структуру, відмінну від структури первісної таблиці, то Представлення повинне бути знищене й створене заново.

Представлення дозволяє визначити спосіб подачі інформації, що зберігається кінцевому користувачеві. Використовуючи представлення, можна сховати від користувача код SQL, необхідний для добування з бази даних складних структур інформації.

У багатьох аспектах представлення характеризується функціями. Варто лише відзначити, що деякі розроблювачі звикли називати представлення "віртуальною таблицею". Справа в тому, що представлення саме по собі не зберігає ніякої інформації з бази даних. Усе, що містить представлення, - це посилання на таблицю (або таблиці), що зберігає потрібні дані. Таким чином, при оголошенні інформації в поданні насправді обновляється інформація базових таблицях, на яких посилається це представлення.

Завдяки схожому з таблицею поводженню, представлення дозволяє виконати стосовно нього характерні для таблиць функції. Це має на увазі можливість використання таких операторів керування даними, як INSERT, UPDATE й DELETE, хоча тут існують деякі специфічні обмеження.

Отже, головна задача представлень - спростити спосіб перегляду, що зберігається в базі дані інформації для кінцевого користувача. Представлення мають кілька істотних переваг:

- можливість приречення структури даних для перегляду кінцевим користувачем;

- можливість обмеження прав на перегляд представлення;

- можливість використання представлення для створення звітності.

В даній курсовій роботі використано 2 представлення PersonAddress та OrdersData. Код використання представлення розмішений в додатку Д.

Оператор CREATE VIEW вказує СУБД на створення представлення PersonAddress. Ключове слово AS вказує на початок оператора. Увесь наступний за цим словом код визначає поведінку данного представлення.

Далі йде перелік стовпців, які необхідно витягти з бази даних . Наявність додаткових префіксів (Р., А. і т.п.) перед кожним ім'ям стовпця. Подібна практика іменування стовпців відома як використання псевдонімів. Використання псевдонімів (aliasing) - досить розповсюджений термін у більшості мов програмування. Цей термін позначає присвоєння об'єкту "дружнього" імені (як правило, скороченого). Використання псевдоніма дозволяє на короткий період змінити ім'я об'єкта. MS SQL Server допускає призначення псевдонімів для досить великої кількості об'єктів бази даних, підтвердженням тому може служити призначення псевдонімів для таблиць (наприклад, псевдонім 'А' позначає таблицю Address) і для стовпців (наприклад, псевдонім 'Country' відповідає стовпцю С.Description) у наведеному вище визначенні подання PersonAddress.

 Використання псевдонімів в іменах стовпців дозволяє явно вказати таблиці, з яких були взяті ці стовпці. Слід зазначити, що в цьому твердженні криється невелика неточність, тому що, наприклад, у наведеному вище коді був використаний псевдонім А, хоча в дійсності таблиці з таким ім'ям у базі даних немає. Визначення псевдоніма стовпця дозволяє призначити ім'я, яке цей стовпець буде мати в представленні. У цьому випадку стовпцю Description таблиці Country був призначений псевдонім Country, а стовпцю Description таблиці AddressType - псевдонім AddiessType.

Далі визначається рядок що являється джерелом даних для оператора SELECT.

Розмішений далі код призначений для витягу інформації з інших таблиць бази даних за допомогою використання оператора INNER JOIN. Цей оператор указує MS SQL Server на необхідність об'єднання результатів запиту з даними, які зберігаються в таблиці, зазначеної безпосередньо після ключового слова INNER JOIN. Наприклад, вказується необхідність об'єднання таблиці Person з таблицею Address. Використовуючи оператор INNER JOIN, варто обов'язково вказати спосіб об'єднання двох таблиць. У випадку з таблицями Person й Address об'єднання здійснюється по первинному ключу таблиці Person (P.Personl) і зовнішньому ключу таблиці Address (A. Personl). Таким чином ми вказуємо MS SQL Server на необхідність об'єднання інформації, що зберігається в таблицях.

Оператори INNER JOIN виконують об'єднання таблиці Address із двома іншими таблицями, які містять первинний ключ, що відповідає зовнішньому ключу таблиці Address.

Далі виконується об'єднання таблиць Address й AddressType. Це досягається шляхом зв'язування первинного ключа таблиці AddressType (AddressTypel) і зовнішнього ключа таблиці Address (AddressTypel). Аналогічним образом (тобто використовуючи зовнішній ключ однієї й первинний ключ іншої таблиці) у рядках 6 й 6а виконується об'єднання таблиць Address й Country.