Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства
Перший значною мірою зберігає своє значення і в сучасних умовах і назавжди увійшов у скарбницю світової економічної думки. К. Маркс одержав результати, які дуже часто коментуються, використовуються і на які посилаються західноєвропейські і заокеанські економісти П. Самуельсон, В. Леонтьєв, М. Фрідмен, Ф. Хайєк, Д. Хікс, Дж. К. Гелбрейт та ін. Що ж стосується соціально-політичних гіпотез К. Маркса, тут звичайно треба визнати: вони поки що не підтвердилися ходом історичного розвитку. «Радянська політична економія» допомогла використати помилкові Марксові гіпотези, вивчала той капіталізм, якого вже немає, і той соціалізм, передбачення якого так і лишились нереалізованими. Тому окремі висновки, в основному догматичноідеологічного плану, переглядаються і піддаються справедливій науковій критиці різноманітними економічними школами: неокласичною, кейнсіанською і неокейнсіанською, інституціональною, школою неокласичного синтезу.
Отже, політична економія, а відповідно – і економічна теорія як наука, вивчаючи реальні економічні процеси, перебуває в постійному пошуку і розвитку, а предмет дослідження весь час змінюється і уточнюється.
1.2. Місце економічної теорії в системі економічних наук. Предмет і метод економічної теорії
Політична економія, а відповідно і економічна теорія, є суспільною, провідною методологічною наукою в системі економічних наук . За словами М. Твена, «знання політекономії – першооснова вмілого керівництва державою».
Така висока оцінка ролі економічної теорії викликана об’єктом і предметом дослідження (рис. 1.1).
Об’єктом дослідження економічної теорії, а разом з тим і інших економічних дисциплін (історичних, міжгалузевих і спеціальних) є економіка – складна різноманітна структурована система (рис. 1.2). Однак, якщо об’єкт вивчення для економічних наук є загальним, то предмет вивчення у них різний.
Предметом вивчення економічної теорії є економічні відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ, притаманні їм економічні закони і закономірності, що зумовлюють соціальне становище людини в суспільстві (див. рис. 1.1). Логіка визначення предмета даної науки є така: для того щоб жити, люди повинні мати життєві блага і послуги. Останні виробляються людьми не поодинці, а спільно. Отже, виробництво має колективний, суспільний характер. Тому в процесі праці, або дії людей на предмети і сили природи, вони вступають між собою у певні зв’язки і відносини з приводу кооперації, спеціалізації і диверсифікації виробництва. Люди не тільки виробляють продукти праці, а й обмінюють, розподіляють і споживають їх. Усі ці відносини між людьми в економічній теорії називають виробничими відносинами. З’ясовуючи їхню структуру і внутрішній зміст, економічна теорія розкриває:
•кому належать засоби виробництва;
•на кого працює людина: на себе чи на власника;
•як відбувається розподіл, обмін і споживання благ, хто і як присвоює вироблений продукт.
Найважливіша особливість виробничих відносин полягає в тому, що вони:
•є матеріальними і об’єктивними;
•є первинними, вихідними стосовно інших суспільних відносин;
9
Економічна теорія
•утворюють суспільну сферу продуктивних сил, процесу виробництва, визначають його соціальний характер.
З’ясовуючи свій предмет, економічна теорія передбачає певні методи досліджен-
ня, тобто певні теоретичні підходи, способи, засоби, прийоми і операції, за допомогою яких пізнають виробничі відносини та економічні закони. Серед основних методів економічної теорії виокремлюються:
•діалектико-матеріалістичний метод;
•системний метод;
•метод сходження від абстрактного до конкретного;
•метод єдності історичного і логічного;
•метод наукової абстракції;
•синергетичний метод.
1.3. Економічні закони і категорії
Пізнання сутності виробничих відносин здійснюється через економічні закони і категорії. Економічні закони – це суттєві, стійкі, причинно-наслідкові зв’язки як середині виробничих відносин економічних процесів і явищ, так і між ними. Кожен закон має
процес-причину і процес-наслідок (рис. 1.3).
Процес-наслідок економічного закону виникає в результаті подолання економічної суперечності між процесом-причиною та економічним процесом, який є чинником, що протидіє процесу-причині. Інакше кажучи, це наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі виробництва. Наприклад, зростання рівня потреб суспільства – це не випадкове явище, воно народжується дією закону підвищення потреб і є процесом-наслідком цього закону. Це явище вступає в суперечність з недостатньою величиною суспільного багатства для задоволення потреб, що постійно зростають. Суперечність, що виникла, долається на основі збільшення суспільного багатства. В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку є особливою формою руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом для цього є об’єктивні економічні суперечності.
Суперечностіекономічногозаконурозв’язуютьсянеавтоматично,авнаслідоксуспільних дій людей. Цей процес за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах. Таким чином, форми вияву економічного закону – це наслідок реалізації його причинно-наслідкового зв’язку. Вони впливають на економічні процеси, розвиток економіки в цілому. Це спричинює різні соціально-економічні наслідки залежно від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування економіки зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Якщо економічний закон реалізується в умовах, що відрізняється від нормальних, то форма його вияву призводить до соціально-негативних наслідків. Сутність економічного закону можна відобразити через його кількісне вираження, або математичну модель закону. Економічні закони, як правило, виражають через формули функціональної залежності, проте кількісне вираження деяких законів (законів сфери обігу товарів) можливе лише на основі визначення певних співвідношень. Це зумовлено дією декількох суб’єктивних чинників.
Визначення кількісного вираження економічного закону дає можливість зрозуміти напрям розвитку економічних процесів, своєчасно виявити недоліки і знайти відповідні заходи щодо їх усунення.
10
Модуль 1. Загальні засади соціально-економічного розвитку суспільства
Отже, економічні закони мають певну структуру, яка містить чотири основні складові: причинно-наслідковий зв’язок, суперечність, кількісне вираження, форма вияву закону.
Економічні закони, як і закони природи, об’єктивні, тобто існують і діють незалежно від свідомості, волі та бажань людей.
Об’єктивний характер економічних законів означає, що – люди не можуть створювати, відміняти чи замінювати одні економічні закони на інші, як це буває із законами юридичними: «Вони діють не тому, що люди знають про них, а навпаки, люди знають про них тому, що вони діють». Проте держава може створювати передумови для розвитку економічних законів шляхом зміни умов. Отже, економічні закони незалежні від свідомості, але залежать від свідомої діяльності людей.
Проте закони природи і закони економічні різняться між собою:
-закони природи є дією сил природи незалежно від людини та поза її діяльністю. Економічні закони виникають, функціонують і розвиваються у сфері економічної діяльності людей;
-закони природи вічні, оскільки вічна матерія та її рух. Економічні закони, навпаки, історичні, минущі;
-економічні закони реалізуються не так чітко, як закони природи, а виступають як основний напрям економічного розвитку.
Пізнання економічного закону полягає в розкритті сутності закону, виявленні
механізму її дії.
Існує два способи пізнання економічних законів:
1)через виявлення нових законів.
2)через поглиблення дослідження сутності, механізму дії та взаємодії відомих законів.
Науковий шлях вивчення економічних законів передбачає існування кількох рів-
нів пізнання.
На першому рівні відбувається пізнання економічних законів як законів об’єктивно існуючого життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч зв’язків виявляють істотні, що мають сталий характер.
Другий рівень пізнання ґрунтується на результатах, отриманих на першому рівні і реалізується у процесі наукової діяльності. Пізнання відбувається через теоретичне відображення реально існуючих об’єктивних законів.
Третій рівень пізнання полягає в апробації законів на практиці. На основі результатів господарської діяльності робляться певні висновки та узагальнення, вносяться необхідні доповнення та зміни до наукових визначень і описів економічних законів, удосконалюють механізм їхнього використання.
Механізм використання економічних законів передбачає реалізацію комплексу заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розвиток форм, принципів і методів застосування цих законів для ефективного ведення господарства, зокрема дій державних органів, які на основі економічних законів регламентують діяльність різних ринкових структур, підприємців, фірм як основних ланок господарства. Він невіддільний від поняття «економічна політика», яка є найбільш загальною формою використання економічних законів на практиці в інтересах розвитку суспільства.
11
Економічна теорія
В економічній літературі розглядають три рівні економічних законів:
-політико-економічний (економіко-теоретичний) рівень – це функція політичної економії (економічної теорії);
-безпосередньо-управлінський рівень є компетенцією органів державної влади;
-практичний рівень – пов’язаний з прийняттям економічних рішень, використання економічних важелів фірмами, підприємствами, іншими організаціями.
Усі рівні використання економічних законів у широкому розумінні належать до
системи управління національною економікою.
Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів. Якісна визначеність цієї системи (класифікації законів) залежить від підходу, на базі якого та чи інша школа вивчає закономірності розвитку суспільства. Ті науковці, котрі як основу використовують формаційний підхід, виділяють та аналізують такі види законів:
1)загальні економічні закони – вони діють в усіх без винятку способах виробництва (Закон економії часу, Закон відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил, Закон усуспільнення виробництва й праці, Закон зростаючих потреб);
2)специфічні економічні закони – вони діють лише в межах одного способу виробництва та виражають сутність історично визначених виробничих відносин, які виникають на основі тих чи інших форм власності на засоби виробництва (Закон додаткової вартості, який діє при капіталізмі);
3)особливі економічні закони – вони діють за певних умов і можуть охоплювати кілька формацій. Так, з появою товарно-грошових відносин починають діяти закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон грошового обігу тощо.
Вчені, які при вивченні економічних відносин відштовхуються від цивілізаційно-
го підходу, виділяють у процесі аналізу тільки дві групи законів:
1)загальні економічні закони, що діють на всіх етапах розвитку суспільства та
2)особливі економічні закони, які діють за певних умов. На рис. 1.3 запропонована авторська концепція класифікації законів. Завершуючи аналіз економічних законів та їх класифікацію, відзначимо одну важливу в цьому зв’язку обставину: кожний економічний закон, до якого б класу він не належав, групує навколо себе відповідне коло економічних категорій.
Економічні категорії – це теоретичний вираз, мисленні форми виробничих відносин, економічних явищ і процесів, які реально існують. Будь-яка економічна категорія є поняттям, проте не кожне поняття є економічною категорією. В економічній науці часто застосовується поняття, пов’язане з економічною політикою, надбудовними явищами, проте вони не є економічними категоріями за своєю сутністю.
Економічні категорії мають такі ознаки:
-відображають не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як свій головний предмет;
-мають об’єктивний характер, оскільки відображають об’єктивну дійсність;
-більшість з них має історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умовам і відображають рівень економічного життя суспільства. За типами економічні категорії класифікують на провідні, які відображають осно-
вні риси формації, усі стадії відтворення, і категорії, що стосуються лише однієї стадії руху суспільного продукту: безпосередньо виробництва, обміну, розподілу
12