ІДІПЗ, методичні рекомендації

його функції. Синкліт. Центральна система управління та її особливості. Логофет. Протобестіарій. Протостратор. Дуки. Міська адміністрація. Внутрішня криза царства (ХІІІ – поч. ХІV ст.) та його розпад.

Джерела права. Кодифікація болгарського права. “Закон судний людям” (кін. IX ст. – поч. X ст.). Вплив візантійського права. Рецепція римського права. Майнові відносини. Договір найму. Заборона язичницьких форм шлюбу, багатоженства, шлюбу з близькими родичами. Заповіт. Спадок. Злочини. Розбій. Запровадження поняття рецидиву в крадіжці. Покарання. Смертна кара. Штраф (“вражда”). “Ємство”.

Югослов’янська держава. Місцеве населення у І-VI ст. під владою Риму, остготів, Візантії. Процес самовизначення (VIII ст.). Різноетнічне населення та його вплив на форму державності. Утворення Угорського королівства (1000 р.). Народності хорватів, сербів, чорногорців, і формування протодержавних союзів. Суспільний устрій. Задруга. Глава роду (господар) і його функції. Жупи на чолі з жупанами (князями). Поява ранніх держав (Х-ХІ ст.). Хорватське королівство (Х-ХІ ст.). Сербське князівство (Х ст.). Зетська держава (сер. ХІ ст.). Визволення з-під влади Візантії і отримання політичної самостійності. Укріплення сербської жупи – Рашки (поч. ХІІ ст.). Стефан Немань (1070-1096 рр.) і досягнення єдності державної влади. Проголошення держави неманичей королівством (1217 р.). Пік могутності держави за часів Стефана Душана (1333-1355 рр.). Феодальна монархія з надзвичайно сильною владою центрального правителя. Король (з 1345 р. – цар) і його функції. З’їзди феодалів (собори). Центральна адміністрація. Логофет – канцлер. Жупани (севасти) і їх функції. Спроби заміни влади намісників бюрократичним апаратом. Укріплення царської влади та її негативний вплив на цілісність держави. Васальна залежність королівства від турків – османів. Включення королівства до складу Османської імперії.

Судоустрій Сербії. Царський суд: придворний, обласний, міський. Суд пана над кріпаками. Церковні суди. Особливий суд. Суд поротників. Законник Стефана Душана (1349 р.) і доповнення до нього 1354 р. Захист релігії. Державні злочини. Кругова відповідальність задруги. Покарання: членопошкодження, штрафи, смертна кара. Інквізиційні форми судочинства у церковних судах. Ордалії. Поєдинок. Особливість застосування показань свідків. Розгляд справи. Протокол і судове рішення. Гоніння сліду.

Українська академія банківської справи

31

Тема 11. ДЕРЖАВА І ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ РОСІЇ

1.Держава і право Росії у другій половині XIV – першій половині

XVI ст.

Відродження князівств (XIV ст.). Розширення Московського князівства. Причини утворення централізованої держави та її особливості. Суспільний устрій. Клас феодалів. Великий князь. Служиві князі. Бояри і їх імунітетні привілеї. “Уведені” бояри, окольничі, думні дворяни і дяки, стольники, дворяни московські і городові, діти боярські та ін. Феодальна ієрархія. Система місництва і привілеї старої феодальної знаті як гальмо централізації. Служиві люди (дворяни) і їх правовий статус. Середні і дрібні феодали (слуги вільні і діти боярські). Дворянське землеволодіння і його прогресивність у порівнянні з бояр- сько-княжою вотчиною. Монастирі і церква – найбільші землевласни- ки-вотчинники. Привілеї церковних феодалів та обмеження їх прав на поч. XVI ст. Міське населення. Верхівка міського (посадського) населення, їх права і привілеї. “Чорні”, “молодші” люди і їх повинності. “Білі” слободи. Селяни та їх групи: чорнотяглі, двірцеві, приватновласницькі, їх правовий статус і повинності. Оброк, панщина. Покріпачення селян (з середини XV ст.). Обмеження права переходу, Юр’їв день, пожиле. Інститут холопства, кабальні люди. Державний устрій. Великий князь і його функції. Боярська дума, її склад і функції. Феодальні з’їзди. Двірцево-вотчинна система управління. Княжий двір на чолі з дворецьким і двірцевими відомствами (“путями”). Конюший, стольничий, сокольничий та інші “путі”. “Путні” бояри. Централізація держави і зміна компетенції двірцево-вотчинної системи. Штати “путніх” бояр (дяки, прикажчики, ключники). Обласні двори і їх функції. Накази і сфера їх компетенції. Чиновницький апарат. Місцеве управління. Повітові, волосні і губні намісники і волостелі великого князя. Обов’язки кормлінщиків. Виборна адміністрація. Старости, двірські прикажчики. Губні і земські хати і їх функції. Зміни в міському управлінні. Городові прикажчики, їх функції. Судові органи. Центральна і вотчинна юстиція. Церковний суд. Збройні сили. Ополчення старої феодальної знаті. Дворянське помісне ополчення. Служиві люди. Княже військо. Народне ополчення. Фінансова система. Двірцева і державна скарбниці. Єдиний посошний податок. “Писцовые” книги. Зростання податків, зборів, повинностей. Грошова реформа

(поч. XVI ст.).

Розвиток права. Джерела. “Руська правда”. Великокнязівські нормативні акти. Двінська (1397-1398 рр.) і Білозірська (1488 р.) статутні грамоти. Духовні заповіти і договірні грамоти великих і удільних князів. Судебник 1497 р. Кримінальне право. Зміна поняття злочину.

Українська академія банківської справи

32

Види злочинів. Державні злочини: зрада, змова, заколот, заклик до повстання. Кримінальна відповідальність посадових осіб. Розбій, убивство, грабіж, крадіжка, псування межових знаків, наклеп, образа. Види покарань. Страта, торгова страта. Майнові покарання. Невизначеність покарання. Судовий процес та його обвинувальнозмагальницька форма. Судний список. Позовна давність. Докази. Судові посадовці. Судові мита. Розшук як форма процесу.

2. Період станово-представницької монархії (середина XVI – середина XVII ст.).

Розширення території держави. Криза 70-80-х років XVI ст. та її вплив на розвиток держави. Формування станово-представницької монархії (2 пол. XVI ст. – 2 пол. XVII ст.) в умовах подолання феодальної роздробленості і створення централізованої держави. Міська знать і помісне дворянство як опора централізованої держави. Земські собори і їх склад. Суспільний устрій. Царське землеволодіння. Двірцеві і чорнотяглові селяни та їх повинності. Бояри. Дворяни. Обмеження прав і привілеїв старої феодальної знаті. Опричнина. Розподіл земель на земські (звичайні) і опричні (особливі) у 1565 р. Іваном Грозним. Витіснення боярської вотчини і утвердження маєтку головною формою феодального землеволодіння. Вотчинне землеволодіння і його умовний характер. Опис земель і встановлення обов’язків феодалів та подальше покріпачення селян. Обмеження права розпорядження стародавніми землями. “Жалувана” або “вислужена” вотчина. Переведення помісних земель у вотчинні. Зближення вотчини і маєтку. Феодали і їх привілеї Правове становище духовенства. Церковне і монастирське землеволодіння. Міська знать. “Посадські люди” і посадське тягло. Населення чорного посаду і “білих” слобід. Посадська реформа. Покріпачення міського населення. Селяни і процес їх покріпачення. Заповідні літа 1581 р. “Визначені літа” 1597 р. Соборне укладення 1649 р. і завершення процесу остаточного покріпачення селян. Кабальне холопство. Державний устрій. Укріплення централізованої держави при Іванові Грозному. “Обрана рада”. Ліквідація удільнокняжого сепаратизму під час опричнини. Земська і губна реформа. Система управління. Цар. Боярська дума та її склад. Земські собори: порядок скликання та регулярність роботи. Накази. Поєднання у діяльності наказів функцій керування і судових. Місцеве керування. Губне і земське самоврядування. Губні хати, старости, дяки. Волосні виборчі сотницькі, десятські, п’ятидесятські. Земська реформа і створення органів земського самоврядування. Функції земських органів. Земські старости. Реорганізація місцевого управління на поч. XVII ст. Воєводи. Наказова хата. Прикажчики. Збройні сили. Упорядкування

Українська академія банківської справи

33

дворянського ополчення. Створення постійного стрілецького війська. Реформування системи фінансів. Опис земель. “Писцовые” книги. Посошне обкладання і заміна його подвірним. Прямі і непрямі податки. Суд. Юрисдикція земського, розбійного і помісного наказів. Зміна юрисдикції церковного суду. Вотчинна юстиція. Розвиток права. “Іменні” царські укази. Нормотворча діяльність наказів. Судебник 1550 р., Стоглав 1551 р. Статутна книга Розбійного наказу (15551556 рр.). Указні книги помісного і земського наказів. Соборне укладення 1649 р. Цивільне право. Правовий статус помісного землеволодіння. Заставне право. Зобов’язальне право. Спадкове право. Сімейне право. Кримінальне право. Поняття злочину, співучасті, рецидиву. Злочини проти віри, державні, військові, проти судової влади, проти особи. Майнові злочини. Cистема покарань. Процесуальне право. Розшуковий (інквізиційний) процес. Обвинувально-змагальницький процес (“суд”). Судовий протокол. Письмові докази. Загальний і повальний обшук. Відвід судді.

3. Утворення абсолютної монархії.

Обставини, що сприяли утвердженню абсолютної монархії. Виникнення абсолютизму (2 пол. XVII ст.). Ліквідація Земських соборів. Зміцнення наказової системи управління. Створення постійного війська. Фінансова самостійність царя. Зменшення значення Боярської думи. “Таємна дума”. Підпорядкування державі церкви. Остаточне оформлення абсолютизму (1 чверть XVIII ст.). “Ближня канцелярія”. Міністри. Рада (консілія) міністрів. Сенат. Бюрократичний апарат. Перетворення Росії в імперію (1721 р.). Особливість абсолютизму в Росії та етапи його розвитку. Суспільний устрій, правова реґламентація положення станів. Дворянство і їх монопольне право на земельну власність. Зрівняння у правовому положенні вотчини і маєтку. Указ про єдиноспадкування (23 березня 1714 р.). Привілеї дворянства як неподатного стану. Указ про подушний перепис (26 січня 1718 р.). Табель про ранги (24 січня 1722 р.). Обов’язки дворян щодо служби. Маніфест “Про дарування вольностей і свободи всьому російському дворянству” (1762 р.). “Жалувана грамота дворянству” 1785 р. Духовенство. Тарханні грамоти. Права і обов’язки чорного і білого духовенства. Одержавлення церкви і поширення на неї державних податків. Наступ на права церкви (поч. XVIII ст.). Посилення правил вступу у духовний стан (1722 р.). Укази від 26 лютого 1764 р. і 1797 р. Селяни. Поміщицькі селяни і їх повинності. Панщина і оброк. Запровадження подушної податі (листопад 1718 р.) та її наслідки. Укази 1721 р. і 1767 р. Державні селяни і їх повинності. Посесійні селяни. Економічні селяни і їх повинності. Двірцеві селяни. Міське населення.

Українська академія банківської справи

34

Зародження буржуазії. Посадське населення. Органи самоврядування. Магістрати. Посадські збори. Староста. Поділ міського населення на знатних, регулярних (2 гільдії) громадян і “підлих” людей. “Жалувана грамота містам” 1785 р. Розподіл міщан на 6 розрядів. Повинності міщан. Міська дума. Державний лад. Центральні органи влади й управління. Монарх. Сенат. Присутність (загальні збори сенаторів). Розрядний стіл. Розправна палата. Генерал-рекетмейстер. Фіскали. Губернські комісари. Утворення колегій. Генерал-прокурор. Обер-прокурор. Прокурори при колегіях і надвірних судах. Реформа місцевого управління 1775 р. Утворення Верховної Таємної Ради (1726-1730 рр.). Комітет міністрів (1731-1741 рр.). Кабінет її величності. Імператорська рада. Рада при найвищому дворі (1769-1801 рр.). Накази. Колегії. Головний магістрат. Централізація державного апарату. Місцеві органи управління. Бурмістерська палата. Бурмістерські хати. Воєводи. Дворянські ради. Запровадження нового адміністративно-територіального поділу (1708 р.). Губернатори. Генерал-губернатори. Віцегубернатори. Ландрати (радники). Канцелярія. Повіти. Коменданти. Провінції. Обер-коменданти. Ліквідація повітів (1715 р.). Дистрикти (округи). Земські комісари. Міські магістрати. Полкові дистрикти. Зміна адміністративного устрою. Скасування дистриктів (1726 р.). Відновлення повітів (1727 р.). Губернська реформа (1775 р.). Губернська і повітова адміністрація. Судові органи. Посилення ролі царя у відправленні правосуддя. Сенат. Юстиц-колегія. Судові функції наказів і колегій. Ландріхтери. Судові округи. Надвірні суди. Нижні суди: колегіальні і особливі. Поміщицький суд. Судові функції магістратів. Ліквідація нижніх судів (1722 р.). Створення провінційних судів. Військовий суд (крігсрехт) і його інстанції. Станові губернські і повітові суди. Верхній земський суд. Нижня розправа. Совісний суд. Армія. Дворянське ополчення. Піхотні і кавалерійські полки. Рекрутська система (1705 р.). Розрядний, військових справ накази. Адміралтейська колегія. Полки, ескадрони, батальйони, роти. Дивізії і бригади. Каральні органи. Розбійний наказ. Таємна канцелярія. Канцелярія таємних пошукових справ. Таємна експедиція Сенату. Секретні слідчі комісії. Поліція. Право. Закони (укази, реґламенти, статути, маніфести). Право власності. Указ від 23 березня 1714 р. та його скасування у 1731 р. Указ від 18 січня 1721 р. Заставне право. Зобов’язальне право. Договори та їх види: товариства, особистого і майнового наймання, дарування і міни, поклажі, позики. Сімейне право. Шлюбний вік. Зміна порядку укладання шлюбу. Правовий статус дружини і дітей. Опіка. Станові органи опіки. Спадкове право. Кримінальне право. Поняття злочину. Види злочинів: проти віри, посадові, порядку управління,

Українська академія банківської справи

35

проти суду, моралі, особи. Види покарань. Страта та її види. Тілесні покарання. Покарання шпіцрутенами. Тюремне ув’язнення та його види. Позбавлення честі і прав. Конфіскація майна. Процесуальне право. Слідчий процес. Пошукова форма процесу. Три частини процесу. Докази та їх види. Вирок і порядок його прийняття.

Тема 12. ДЕРЖАВА ТА ПРАВО У КРАЇНАХ

СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СХОДУ

1. Особливості розвитку держави та права.

Середньовічне східне суспільство і особливий шлях його еволюції. Відмінності розвитку країн середньовічного Сходу від Заходу. Традиційність структур. Рабство. Багатоукладність. Багатоваріантність еволюції та фактори, що її зумовили в країнах Сходу. Проблема визначення Середньовіччя для країн Середньовічного Сходу. Характерні ознаки розвитку близькосхідного реґіону. Спорідненість соціа- льно-економічної еволюції середньовічних країн Сходу. Відсталість. Уповільнений характер розвитку. Багатоукладність. Державна власність. Роль держави. Особлива структура панівного класу. Збіжність панівного класу з бюрократією як основна ознака суспільного розвиту. Ступінь залежності селян-виробників та обсяг їх прав. Податки як форма залежності селян. Рівень суспільного розподілу праці. Особлива роль міст. Східна сільська община. Статус ремісників. Відсутність на Сході державних форм, характерних для Західної Європи. Спадкова монархія як найпоширеніша форма державності на Сході. Оцінка рівня централізації держави і ступеню застосування військоводемократичних методів. Релігійна ідеологія та її вплив на соціальнополітичну структуру. Відсутність на Сході інституту віросповідання і духовенства як стану. Необмежена влада держави і відсутність автономії релігійних інститутів. Іслам про неподільність духовної і цивільної влади. Відсутність системи спадкових титулів. Причини безконфліктності відносин між духовною і цивільною владами. Загальні риси державного апарату на Сході. Адміністративна, податкова і судова функція державного апарату. Неофіційні органи управлінських структур як особливість державного апарату східних суспільств. Консерватизм, стабільність, традиційність як загальні риси, притаманні нормативним системам і праву у країнах Сходу. Станова і кастова нерівність у правових системах країн Сходу.

2. Арабський халіфат.

Утворення на Аравійському півострові Халіфату в результаті об’єднання арабських племен (VII ст.). “Ханіфський” рух за об’єднання племен. Пошуки нової істини. Мухаммед (близько 570-632 рр.). Культ

Українська академія банківської справи

36

єдиного бога – Аллаха. Заклики раннього ісламу до соціальної справедливості. Характерні риси ісламу стосовно проблеми влади. Виникнення державного утворення в Медині (20-30-ті роки VII ст.). Халіфи. Завершення політичного об’єднання Аравії т.зв. праведними халіфатами. Завойовницька політика у VII – 1 половині VIII ст. і утворення середньовічної імперії – Арабського Халіфату. Періоди розвитку. Дамасський, за часів династії Омейядів (661-750 рр.), і багдадський, за часів Аббасидів (750-1258 рр.), періоди. Характерні риси мусульманського суспільства. Державна власність. Рабська праця. Державна експлуатація селян. Релігійно-державна реґламентація усіх сфер суспільного життя. Відсутність станових груп, особливого статусу міста, свобод і привілеїв. Юридичний статус особи. Правовий статус мусульман і немусульман (зімміїв). Політика ісламізації і арабізації. Характеристика державного устрою Халіфату як централізованої теократичної монархії. Духовна (іммат) і цивільна (емірат) влада халіфа. Візир. Начальник особистої охорони халіфа. Завідувач поліцією. Особливий чиновник. Спеціальні урядові канцелярії-дівани як центральні органи державного управління. Дівани військових, внутрішніх справ, поштової служби. Місцеві органи. Упорядкування місцевої адміністрації за персидським зразком у VII-VIII ст. Поділ території на провінції. Військові намісники – еміри і їх функції. Наіби (помічники емірів). Старшини (шейхи) – керівники дрібних адміністративних підрозділів. Суд. Халіф – верховний суддя. Судочинство як привілей духовенства. Колегія богословів. Судді (каді) і їх функції. Принцип неоскаржуваності судових рішень. Армія. Племінне ополчення. Військова реформа кін. VII – сер. VIII століття. Зміни в державному ладі в IX ст. Обмеження цивільної влади халіфа. Посилення влади великого візира. Утворення професійної армії. Гвардія халіфа. Посилення сепаратизму провінцій. Спадковий характер влади намісників. Династії емірів. Розпад халіфату на емірати і султанати. Багдадський халіф – духовний глава сунітів. Східний халіфат, його завоювання та ліквідація монголами у XIII ст. Перенесення резиденції халіфів у Каїр.

3. Мусульманське право.

Включення елементів попередніх правових культур в мусульманське право (шаріат). Своєрідність шаріату. Шаріат як конфесійне право. Синкретизм шаріату і його доктринально-нормативної частини (фікх). Ібадат. Види дій мусульман, яким придавався правовий і мора- льно-релігійний смисл. Свобода волі мусульман та її межі, їх права і обов’язки. Вплив містико-релігійної оболонки на правові конструкції і поняття. Розвиток шаріату від казуальних методів виведення правових норм до логіко-системних. Відносна цілісність права. Домінанта

Українська академія банківської справи

37

конфесійного, а не територіального принципу права. Відмінності шаріату від західноєвропейського права. Формування двох напрямків і розкол шаріату на ортодоксальний сунізм і шиїзм та їх групи (школи). Джерела права. Коран. Сунна. Іджма. Фетва. Кіяс. Місцеві звичаї. Фірмани. Кануни. Правове регулювання майнових і сімейних відносин. Правоздатність і дієздатність особи у мусульманському праві. Майно, власність, речі як об’єкти права. Встановлення права власності. Приватна власність (мульк). Особливий правовий режим земель мусульманської общини. Вакуф. Зобов’язальне право. Види договорів. Шлюбний договір. Шлюбний вік. Особливості укладання шлюбу у шиїтів. Правове регулювання розлучення. Спадкове право. Заповіт. Злочини і їх групи, покарання і їх види. Викуп. Судовий процес. Звинувачувальний, публічний, усний характер процесу. Докази.

Тема 13. ДЕРЖАВА ТА ПРАВО СЕРЕДНЬОВІЧНИХ КИТАЮ,

ЯПОНІЇ, ІНДІЇ

1. Середньовічна держава і право Китаю.

Розпад Ханьської імперії у III ст. Період столітньої смути. Відтворення державної єдності. Централізація Північного Китаю. Династія Цзинь (265-420 рр.). Реформи Сим Яня. Поділ населення на податних першого і другого розрядів. Запровадження нового варіанту надільної системи – “рівних полів” (485 р.). Система “дворазового подату” (780 р.). Реформи Ван Аньши (XI cт.). Монгольська династія Юань (з 1279 р.). Всекитайська династія Мін (1368-1644 рр.). Вторгнення манчжурів і встановлення манчжурської династії. Станово-класова структура. Правовий статус особи “се” (колір). Станово-класові групи. “Благородні”, “добрі”, “підлі”. Чиновництво, його ранги і класи. Державний лад. Розподіл функцій органів управління. Централізована імперія за династії Тан (618-907 рр.). Імператорський двір. Державна рада. Канцлери. Центральний апарат. Відомства. Цензорат. Вищий на- глядово-контрольний орган. Комісаріати. Зростання політичного впливу євнухів. Формування двірцевого і відомчого центрів влади. Великий секретаріат (до 1380 р.). Місцеве управління. Адміністративний устрій. Провінції (дао) і органи їх управління. Уповноважені і їх функції. Області (чжоу). Повіти (сянь). Органи самоврядування. Общинні старости. Суд. Судова ієрархія: імператор, виборний старійшина села, повітовий начальник, управи. Столичні судово-слідчі органи. Відомства покарань. Храм великої істини. Центральний ревізійнослідчий кримінальний суд. Армія. Військовозобов’язані. Найманці. Кіннота. Реформа Ван Аньши. Рекрутський набір. Регулярна армія. Військові округи і прикордонні гарнізони у Міньській державі.

Українська академія банківської справи

38

Общинні формування. Порядок призначення головнокомандувача в армії. Головний військовий координатор.

Джерела права. Династійні зводи законів. Традиційно-правові норми (люй). Доповнення (лін). Розподіл по сферах правового регулювання між люй і лін. Систематизація законів в суйському (VI ст.) і таньському (VII ст.) Китаї. Кодекс VII ст. династії Тан “Тан люй шу- і”. Виправлене і переглянуте зібрання кримінальних законів (960963 рр.). Бюро з перегляду і класифікації законів. “Звід законів із 900 статей”. “Звід законів династії Мін” (кін. XIV ст.). Цінський кодекс 1647 р. Кримінальне право. Стереотипи масової правосвідомості китайців. Взаємодія моральних норм (лі) і жорстоких правових норм (фа). Особливості застосування колективної відповідальності і заохочення доносительства. Репресія, санкція як головна риса закону, а не регулятори сфери свободи особистості. Особливості розвитку кримінального права. Вільний і раб як суб’єкти злочину. Розмитість межі моральної норми як причина відсутності сформульованого в законі правового поняття. Правова доктрина III-IV ст. про намір злочину. Нерозвиненість інституту необхідної оборони. Пом’якшувальні обставини при винесенні покарань. Класифікація злочинів. “10 зол”. Порядок визначення покарань. Злочини проти особи. Нероздільність адміністративного і кримінального покарань. Система покарань. Система п’яти основних покарань. Побиття, заслання, каторжні роботи, три види смертної кари. Особливість застосування каторги як виду покарання. “Вісім правил” застосування покарання до осіб високого соціального статусу. Переваги для інших категорій чиновництва при вирішенні питання про покарання за злочини. Інститут “тіні”. Принцип колективної відповідальності. Регулювання майнових відносин. Колективна власність на землю, її форми та види. Застава землі, рухомого майна. Договори купівлі-продажу. Особливості здійснення цієї операції з різними об’єктами. Заходи по регулюванню ринку. Державна торгівельна монополія. Договори купівлі. Шлюбно-сімейне право і релігійна традиція. Порядок укладання шлюбу. Шлюбний вік. Шлюби, що заборонялись. Порядок розірвання шлюбу. Спадкування та його характер. Спадкування чину. Спадкове право дочок і синів. Судовий процес і його характер. Початок справи. Скарга. Переслідування злочинця як обов’язок держави. Відповідальність чиновників за розшук злочинців. Судові посадовці та персонал. Відповідальність за неявку в суд. Презумпція винуватості звинуваченого. Порядок застосування катування. Винесення присуду. Страта і порядок її застосування.

Українська академія банківської справи

39

2. Середньовічна держава і право Японії.

Розклад первісного суспільства (III ст.). Обмежений характер поширення рабства та його причини. Формування племінних союзів. Об’єднання території за часів Ямато. Боротьба кланів. Сьотоку-тайсі. Конституція Сьотоку (604 р.), або Закон із 17 статей. Принципи державного управління. Основні положення Закону. Нерівність. Власність на землю. Маніфест Тайка. Кодекс “Тайхо рьо”. Реорганізація системи управління і аграрних відносин. Надільна система. Перехід земель у державну власність. Система перерозподілу земельних ділянок. Повинності державних селян. Заміна надільної системи помісною приватновласницькою системою (сьоен). Формування крупного землеволодіння. Ліквідація поліцентризації. Утворення закритого стану самураїв (бусі) і його характеристика. Засилля кланових груп і їх вплив на процес централізації держави та соціально-економічний розвиток. Посилення центральної влади. Період третього сьогунату Токугави (поч. XVII – 1 пол. XIX ст.). Буржуазні зміни в період реставрації Мейдзі (1868-1912 рр.). Станово-класова структура. Соціальні прошарки “добрих” (“рьомін”) і “государевих людей” (“камін”) та їх правовий статус. “Двір” і його обов’язки. “Підлі” люди і їх правовий статус. Раби (нухи). Зрівняння рабів із селянами (830 р.). Робітники казенних дворів. Холопи (кедін). Встановлення першого сьогунату Мінамото і поділ населення на васалів сьогуна (гокенін) і васалів, інших власників, храмів і монастирів (хігокенін). Селяни, ремісники, торговці. Повинності селян. Соціальні зрушення у XIII-XV ст. Виникнення об’єднань ремісників і торговців (дзя). Втрата землі самураями за борги. Володіння даймьо. Станово-класова структура суспільства у період третього сьогунату. Станово-класові групи. Самураї (сі). Селяни (но). Ремісники (ко). Торговці (сьо). Парії (“ета”). “Вісімнадцять законів” 1615 р. сьогуна токугавської династії Іеясу. Дворянство. Власни- ки-князі (даймьо). Фудай-даймьо. Тодзама-даймьо. Придворна аристократія (куге). Самураї. Повинності селян. Державний лад. Реформи Тайка і утворення ранньофеодальної держави. Клан Фудзівара. Двовладдя. Державні ради “Дадзе-кан” і “Дзінгі-кан”. Міністри. Радники. Міністерства. Роз’їзні цензори-контролери. Управління. Губернатори. Сьогунат як нова форма правління. Перший сьогунат Мінамото (11921333 рр.). Другий сьогунат Асігага (1338-1573 рр.). Третій сьогунат Токугава (1606-1867 рр.). Військово-політичне об’єднання держави за першого сьогунату. Військово-бюрократичний апарат (бакуфу). Уповноважений сьогуна (тендай) і його функції. Ослаблення влади бакуфу за другого сьогунату. Встановлення васальної залежності від Китаю. Утвердження абсолютистського правління у (XVII-XVIII ст.). Ліквідація політичного впливу імператора у часи третього сьогунату.

Українська академія банківської справи

40