5.4. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень

Створення здорових та безпечних умов праці починається з вибору майданчика для розміщення підприємства. При виборі майданчика для будівництва підприємства треба враховувати: рельєф місцевості, кліматичні характеристики, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Слід враховувати вплив уже існуючих джерел викидів та створеного ними рівня забруднення. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання, на ділянках забруднених органічними та радіоактивними відходами, в місцях можливих підтоплень.

Усі ці та інші вимоги проробляються на етапі створення генерального плану підприємства.

5.4.1. Основні принципи проектування генерального плану підприємств

Генеральний план підприємства розробляють паралельно з розробкою інших розділів проекту. Це зумовлюється їх тісною взаємозалежністю, причому на всіх стадіях проектування: на передпроектному етапі і при суто проектуванні. Вже при виборі місця розташування підприємства та промислового майданчика потрібно знати склад підприємства, що обумовлюється завданням на проектування та доданими до нього особливими вимогами. Одночасно опрацьовується попередня схема генерального плану щодо розташування промислових, адміністративно-побутових та інших об’єктів.

Генеральний план підприємства має бути узгодженим із ситуаційним планом району будівництва, де представлено зв’язок з населеними пунктами і промисловими підприємствами району як щодо транспортних, так і інженерних мереж.

Орієнтація будівель за сторонами світу повинна максимально забезпечувати природні умови освітлення.

Враховуючи протипожежні вимоги, слід орієнтувати об’єкти з урахуванням троянди вітрів, коли об’єкти підвищеної пожежної небезпеки та селище розташовують з урахуванням пануючого напрямку вітру відносно заводського димаря.

Заводоуправління слід розташовувати з таким розрахунком, щоб доступ розташованих у ньому служб як для власних робітників і службовців, так і для відвідувачів був можливим без входу на територію підприємства.

Склади палива потрібно розміщувати з урахуванням транспортування від місць утворення до споживачів, а технічних матеріалів – також з урахуванням їх постачання. Склади палива та мастильних речовин слід ізолювати від інших будинків і цехів та розташовувати на допустимій відстані.

Пожежне депо слід розташовувати або на території заводу, або поза нею, але на відстані не більше 300 м. Від нього має бути зручний та вільний проїзд до всіх об’єктів.

Мережа внутрізаводських доріг повинна бути по можливості замкнутою, кільцевою і без тупиків. Основні дороги повинні бути шириною: двосторонні – 6 м, односторонні – 3,5 м.

При проектуванні генерального плану слід врахувати екологічні вимоги щодо розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об’єктів, передбачити заходи охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.

Архітектурна сторона генерального плану має бути витримана, проїзди чітко визначені, осі будівель по можливості паралельні, фасади будинків, що виходять на магістральну дорогу, розміщені по прямій лінії, план будинку повинен розроблятися з урахуванням вимог єдиної модульної системи і т.д. Територія має бути озеленена, а селищна зона повинна відділятись від заводу санітарною зоною.

Промисловий об'єкт повинен розташовуватись на рівному, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами. Майданчик для житлової забудови не повинен розташовуватись вище промислового майданчика, оскільки в цьому разі зводиться нанівець перевага високих труб для вентиляційних викидів.

Взаємне розміщення підприємств і населених пунктів визначається середньою розою вітрів для теплого періоду року. Викиди мають виноситися від житлових кварталів.

Важливим видом допоміжних приміщень є санітарно-побутові приміщення, до яких належать: кімната для куріння, приміщення особистої гігієни жінки, пункт медичної допомоги, а також деякі спеціальні приміщення – для сушіння одягу і взуття, інгаляторій, приміщення для обігрівання робітників і т. ін.

Склад і кількість побутових приміщень різного призначення визначається санітарною характеристикою виробничого процесу. Умови в цих приміщеннях повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Державні будівельні норми України (ДБН А.2.2.1 − 95) передбачають санітарно-захисні зони між підприємствами та житловими кварталами. Розміри цих зон вибирають залежно від потужності підприємства, технологічного процесу, характеру й кількості шкідливих речовин.

Для підприємств, що є джерелами забруднення атмосфери промисловими викидами (залежно від потужності, умов здійснення технологічного процесу, кількісного та якісного складу шкідливих виділень тощо), встановлені такі розміри санітарно-захисних зон відповідно до класу шкідливості підприємств:

1 клас –1000 м, 2 клас – 500 м, 3 клас – 300 м, 4 клас – 100 м, 5 клас – 50 м.

До 1, 2 та 3-го класу відносять в основному підприємства хімічної та металургійної промисловості, деякі підприємства з видобутку руди, з виробництва будівельних матеріалів.

До 4-го класу, разом з підприємствами хімічної та металургійної промисловості, відносять підприємства металооброблюваної промисловості з чавунним (у кількості 10 000 тонн/рік) та кольоровим (у кількості 100 тонн/рік) литвом, низку підприємств з виробництва будівельних матеріалів, з обробки деревини, багато підприємств текстильної, легкої, харчової промисловості.

До 5-го класу, крім деяких виробництв хімічної та металургійної промисловості, відносять підприємства металооброблювальної промисловості з термічною обробкою без ливарних процесів, великі друкарні, меблеві фабрики.

Санітарно-захисні зони мають бути озеленені, адже саме тоді вони повною мірою можуть виконувати роль захисних бар’єрів від виробничого пилу, газів, шуму.