Лекція 4 Аналіз і профілактика виробничого травматизму та професійних захворювань План

4.1.	Причини й аналіз травматизму на виробництві.
4.2.	Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві.
4.2.1.	Випадки, в яких проводиться розслідування.
4.2.2.	Дії працівників та роботодавця в разі настання нещасного випадку.
4.2.3.	Склад і дії комісії по розслідуванню нещасного випадку.
4.2.4.	Нещасні випадки, що не пов’язані з виробництвом.
4.2.5.	Спеціальне розслідування нещасних випадків.
4.2.6.	Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь.
4.2.7.	Розслідування та облік аварій.

4.1. Причини й аналіз травматизму на підприємстві

Право на здорові та безпечні умови праці − невід’ємне право кожної людини на будь-якому підприємстві, в органі­зації, установі.

Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), смертність від нещасних випадків займає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Щороку у світі трапляється близько 250 млн випадків вироб­ничого травматизму (685 тис. виробничих травм на день) і 160 млн випадків профзахворювань. Пов’язані з цим витрати еквівалентні 4 % світового валового внутрішнього продукту (ВВП).

У зв’язку з виробничою діяльністю помирає близько 1,1 млн людей, із них 25 % − від впливу шкідливих і небезпечних речовин. Ця цифра перевищує кількість жертв дорожньо-транс­портних пригод (999 тис), воєн (502 тис), насильства (563 тис) і ВІЛ/СНІД (312 тис).

В Україні щодня на виробництві травмується в середньому понад 120 і гине 3−4 особи.

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці існувала й існує в Україні. Нині проблема виробничого трав­матизму є дуже гострою.

Щороку в Україні на виробництві травмується близько 30 тис. людей, з них до 1,3 тис. гинуть, понад 6 тис. набувають професійних захворювань, 10 тис. стають інвалідами.

Поза виробництвом гине щороку близько 80 тис. людей, тобто у 40 разів більше, ніж на виробництві (у Німеччині при­близно 30 тис).

Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві або потерпіти від профзахворювання в Україні у 6−8 разів вищий, аніж у розвинених країнах.

За станом охорони праці Україна посідає 90 – 92-е місце у світі.

Унаслідок цього втрати виробничого потенціалу щороку становлять 100−120 тис. осіб, з них 70−80 % у віці 30−35 років.

Причини виробничого травматизму і профзахворюваності

Виділяють організаційні, технічні та психофізіологічні причини травматизму.

Технічні причини:

• недосконалість технологічних процесів;

• несправність виробничого устаткування, механізмів, ін­струментів;

• конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних пристроїв;

• зношеність устаткування (у деяких галузях досягла 80 %).

Кожен шостий нещасний випадок з летальними наслідками трапляється з технічних причин.

Організаційні причини:

• порушення вимог, інструкцій, норм, правил, стандартів;

• відсутність або неналежне проведення навчань з питань охорони праці;

• брак належного контролю та нагляду;

• порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту;

• незадовільні організація та утримання робочого місця;

• невиконання заходів щодо охорони праці;

• порушення виробничої дисципліни.

До психофізіологічних причин травматизму належать:

• алкогольне, наркотичне сп’яніння, токсикологічне отруєння;

• низька нервово-психічна стійкість;

• незадовільні фізичні дані або стан здоров’я;

• незадовільний психологічний клімат у колективі;

• інші причини.

Технічні причини складають близько 27 % від усіх нещасних випадків, організаційні – 64 %, психофізіологічні – 9 %.