2.6 Екологічний фактор розвитку продуктивних сил.

До половини XX століття розвиток виробництва і його продуктивних сил, як правило, здійснювався за рахунок екстенсивного господарювання. Цей процес просувався повільно і в більшості випадків він не впливав на стан навколишнього середовища. Однак, починаючи з другої половини XX століття вплив людини на природу різко посилився. Високими темпами стало розвиватись промислове виробництво, транспортні засоби, галузі важкої промисловості, паливо-енергетичний комплекс, хімічна промисловість. Це призвело до значного зменшення лісових масивів, родючих земель, забруднення навколишнього середовища. Небезпечними стали викиди в атмосферу окису вуглецю і двоокису сірки великими тепловими електростанціями, хімічними комбінатами та нафтопереробними заводами, транспортними засобами та відходами господарської діяльності. Найбільший вплив на забруднення атмосферного повітря України займає енергетична та вугільна промисловість (46% шкідливих речовин від загального обсягу витоків). Металургійна промисловість в загальному обсязі становить 30,7%, хімічна і нафтохімічна - 5%, причому на ці галузі припадає понад 40% всіх викидів вуглеводнів'. На сьогодні в багатьох промислових регіонах рівень забруднення атмосфери залишиться ще високим. Це, зокрема, в Дніпропетровську, Запоріжжі, Луганську, Кривому розі, Маріуполі тощо. За останні роки набуває загрозливих розмірів пошкодження і використання земельних ресурсів. Із-за непродуманої політики землекористування мільйони га продуктивних земель сьогодні не використовуються для сільськогосподарського виробництва і знаходяться в занедбаному стані, втрачають свою родючість. Нині площа еродованих угідь становить майже 30%. В значних кількостях земля вилучається з сільськогосподарського обороту під міське, промислове, транспортне та інше будівництво. Тривога за наслідки забруднення природного навколишнього середовища вимагає невідкладних заходів щодо скорочення надходження забруднювачів, особливо в сферу життєдіяльності людини. Найбільш ефективним засобом запобігання руйнівному техногенному впливу переробних виробництв є створенням маловідходних і безвідходних технологій та використання відходів виробництва. Тому в екологізації переробної фази велике значення має розвиток спеціалізації, що може стати ефективним засобом зниження матеріаломісткості продукції та глибокої послідовної переробки сировини і використання відходів. Екологізація виробництва є складовою частиною екологічної політики держави, яка передбачає проведення комплексу заходів правового і економічного регулювання. До них належить, в першу чергу, плата за користування природними ресурсами й за забрудненість навколишнього середовища, а також формування спеціальних фондів охорони навколишнього середовища, які формуються за рахунок обов'язкових платежів та добровільних внесків.

Врахування екологічного фактору в розміщенні продуктивних сил також повинно передбачати:

• недопустимість концентрації шкідливих виробництв у населених пунктах і регіонах з високою концентрацією населення;

• потрібно враховувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови, враховуючи розу вітрів та основні потоки повітряних мас;

в районах з шкідливим виробництвом створювати санітарні зони, лісові смуги, не допускати будівництва жилих масивів та об'єктів соціально-побутового призначення.

ВИСНОВКИ

У розвитку продуктивних сил фактори їх розміщення відіграють домінуючу роль. Вивчаючи територіальну організацію продуктивних сил ми стикаємось із багатьма факторами, які в значній мірі впливають на сталий розвиток і розміщення різних галузей національного господарства. Оцінка факторів розміщення складає основний зміст науки про територіальну організацію виробництва. Лише уважно вивчивши фактори розміщення, можна робити обґрунтовані висновки про його ефективність та перспективу розвитку. В Україні розвинуті майже всі відомі галузі промисловості. За часткою продукції серед усіх галузей виділяється машинобудування (41,2%). Далі йде харчова (15,1%) і легка (12,2%) промисловість, чорна металургія (8,4%), паливна та хімічна і нафтохімічна галузі (по 4,2%). Деякі галузі промисловості, наприклад паливна і електроенергетична, чорна і кольорова металургія та деякі інші, формують міжгалузеві промислові комплекси. Це системи економічно зв'язаних між собою виробництв, діяльність і розміщення яких технологічно і територіально зумовлені. Найважливішими міжгалузевими промисловими комплексами є: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, лісовиробничий. Деякі галузі взаємодіють з іншими, утворюючи складні народногосподарські комплекси. Наприклад, харчова і легка промисловість використовують продукцію сільськогосподарського виробництва, забезпечуючи населення продуктами харчування та товарами народного споживання.  Структура промислового виробництва, тобто співвідношення галузей, у країні весь час змінюється. Так, протягом останнього десятиліття поступово зростає частка машинобудування, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості і зменшується – чорної металургії, харчової та хімічної і нафтохімічної промисловості. Досить стабільна частка електроенергетики, промисловості будівельних матеріалів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борух, Віра Онисимівна. Економічна статистика: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.О. Борух, Р.В. Алямкін. – К.: Ліра-К, 2011. – 316 с.

2. Виробництво найважливіших видів промислової продукції по місяцях 2009, 2010 і 2011 років // Експрес-випуск Державного комітету статистики України від 12.10.2011 р. №259

3. Економіка Запоріжжя за січень-вересень 2011 року // Повідомлення Головного управління статистики у Запорізькій області, http://www.zaporigstat.gov.ua

4. Економічне та соціальне становище Запорізької області за 2011 рік // Держкомстат України головне управління статистики у Запорізькій області,http://uprstat.zaporigja.ukrtel.net

5. Єпіфанов А.О., Сало І.В. Регіональна економіка. – К.: Наукова думка, 2000.

6. Коваль Я.В. Регіональна економіка: Навч. посібник/ Я.В. Коваль, І.Я. Антоненко. – К.: Професіонал, 2005. – 268 с

7. Обсяг реалізованої продукції за основними видами промислової діяльності за січень–вересень 2011 року // Експрес-випуск Державного комітету статистики України від 26.10.2011 р. №267 р.

8. Основні показники соціально-економічного розвитку України // Державний комітет статистики України Статистичний бюлетень за січень–лютий 2012 року // 2012, Вих. №13/1–18/6, http://www.ukrstat.gov.ua

9. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. / За ред. проф. Качана Є.П. – К.: ВД «Юридична книга», 2001.

10. Розміщення продуктивних сил: Підручник./ За ред. Ковалевського В.В., Михайлик О.Л., Семенова В.Ф. – К.: «Знання», 2011.

11. Соціально-економічна географія України: Підручник./ За ред. акад. Шаблія О.І. – Львів.: «Світ», 2000.

12. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник/ Д.М. Стеченко. – К.: Вікар, 2006. – 396 с

13. Статистичний щорічник України за 2010 рік/ Державний комітет статистики України; Ред. О.Г. Осауленко. – К.: Консультант, 2011. – 575

14. Управління розвитком регіону: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Т.Л. Миронова, О.П. Добровольська, А.Ф. Процай. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 327 с