3. Типи організаційних структур

В залежності від взаємовідносин між різними посадами, підрозділами всередині підприємства можна виділити наступні типи організаційних структур:

- лінійну;

- функціональну;

- регіональну;

- децентралізовану;

- стратегічних груп;

- матричну;

- мережну.

Лінійна структура управління

При такій структурі управління розподіл посадових обов’язків здійснено таким чином, щоб кожен співробітник був максимально націленим на виконання виробничих задач. Всі повноваження лінійні ідуть від вищої ланки управління до нижчої.

Переваги:

• Відповідальність;

• визначеність обов’язків;

• чіткий розподіл обов’язків та повноважень;

• проста в розумінні та використанні;

• можливість підтримувати необхідну дисципліну.

Недоліки:

• жорсткість;

• не пристосованість до подальшого росту;

• методи управління можуть бути диктаторськими, бюрократичними, що стримує ініціативу;

• керівні особи, як правило, перевантажені.

Функціональна структура управління

ФСУ передбачає виділення в підприємстві функціональних напрямків діяльності таких як виробництво, маркетинг, управління персоналом, фінансами та інше.

Переваги:

• ефективний централізований контроль за досягненням результатів;

• найбільша придатність для підприємств, діючих в одній сфері бізнесу;

• висока якість управлінця операціями;

• ефективне досягнення ефектів масштабу та досвіду.

Недоліки:

• складність координації різних функціональних підрозділів;

• достатньо висока ймовірність виникнення конкуренції та конфліктів між функціональними підрозділами;

• сприяє надмірній спеціалізації та звуженості управлінського мислення;

• покладає всю відповідальність за ефективність діяльності на верхівку виконавчої влади.

Регіональна структура управління

використовується великими підприємствами, що займаються підприємницькою діяльністю в віддалених одна від одної територіях та змушених враховувати в своїй діяльності специфіку регіонів.

Переваги:

• можливість адаптації корпоративної стратегії до умов окремих географічних регіонів;

• делегування відповідальності за отримання прибутків на нижчі управлінські рівні;

• добра координація всередині регіональних підрозділів.

Недоліки:

- складність збереження єдиного іміджу в тих випадках, коли регіональні керівники мають повну свободу в формуванні стратегії.

Тема 6. Маркетингове забезпечення підприємництва.

1. Сущность, задачи и функции маркетинга.

Концепция маркетинга – это утверждение (взгляд), согласно которому все виды предпринимательской деятельности существуют для удовлетворения нужд потребителя. Следовательно, маркетинг – это создание таких товаров, которые мы можем продать, а не сбыт товаров, которые мы можем произвести.

Управление маркетингом предполагает анализ, планирование, претворение в жизнь и контроль за проведением мероприятий, направленных на установление, укрепление и поддержание желаемых обменов с целевыми покупателями ради получения личной или взаимной выгоды. Достижение эффективных результатов в значительной мере зависит от правильного сочетания между самим товаром, его ценой, мерами по его продвижению и размещению на рынке.

Маркетингу присущи „концепция”, „функция” и „управление”.

• Концепция маркетинга отражает идею о том, что все виды предпринимательства направлены на удовлетворение нужд потребителя.

• Функция – это деятельность всех видов предпринимательства по обеспечению сбыта продукции.

• Управление маркетингом – это управление процессом, состоящим из специфических функций по решению определенных задач, с тем чтобы осуществить обмен.

Задачи маркетинга:

1. Определение потребностей покупателя.

2. Превращение потребностей в продукцию.

3. Определение цены продукции для покупателя.

4. Доставка товара.

5. Информирование покупателя, стимулирование и поддержание сбыта.

Каждой задаче маркетинга соответствует подфункция маркетинга. Так задаче 1 соответствует подфункция «Маркетинговые исследования»,

задаче 2 – «Планирование номенклатуры изделий»,

задаче 3 – «Ценообразование»,

задаче 4 – «Распределение»,

задаче 5 – «продвижение товара» (продажа, реклама)

2. Рынки и их классификация.

Рынок – это наличие встреч людей прямо или через своих посредников с целью купли или продажи товаров и услуг.

В зависимости от выбранных критериев рынки можно классифицировать следующим образом:

Критерий:

1. По использованию товара

2. По активности поведения покупателя

3. По физическим свойствам товара

Название рынка:

Потребительский рынок (рынок предприятия, отраслевой рынок)

Рынок активный, рынок среднеактивный, рынок низкоактивный, рынок пассивный.

Рынок продтоваров, рынок промтоваров, рынок скоропортящихся товаров, рынок товаров длительного пользования

4. По общественному отношению

5. По демографическому признаку

6. По географическому признаку

7. По видам сырья

Рынок предметов роскоши, рынок предметов первой необходимости.

По возрасту, полу, профессии, образованию, социальным классам, религиозному, национальному признаку.

Региональный, национальный, рынок развитых индустриальных стран, ранок развивающихся стран.

Товарные рынки (пшеница кофе, сахар, каучук, сталепрокат, нефть и т. д.)

3. Маркетинговые исследования.

Маркетинговые исследования – это „систематический проблемный анализ, создание модели и определение круга данных с целью принятия наиболее верных решений, улучшение контроля за маркетингом товаров и услуг”, (Ф.Котлер).

Маркетинговые исследования подразделяются по уровням: - это характеристика рынка покупателей, продажи и тенденции сбыта, мероприятия по продвижению товара, возможности расширения рынка, и т.д.

Данные, необходимые для исследования, подразделяются на вторичные и первичные.

Вторичные – это данные, собранные и изученные любым другим учреждением.

Первичные – это не опубликованная информация, собранная самим исследователем.

После сбора данных проводится их анализ и строится прогноз по объемам реализации товаров. Прогноз бывает долгосрочным (3-5 лет) и краткосрочным (до 1 года). При составлении прогноза используются различные методы прогнозирования:

• обследование (субъективный)

• количественный метод (объективный)

Выбор метода прогнозирования зависит от точности ожидаемых результатов, однако при этом следует помнить, чем выше точность результатов, тем выше затраты на исследования.

Обследование – это обследование намерений покупателей, маркетинговое тестирование, мнение торговых агентов, экспертные консультации.

Количественный метод включает в себя:

• ассоциативный прием (установление зависимости между определенными факторами (погодные условия, учетные ставки банков и т.д.) и объемами продаж. Здесь объем продаж – функция одной переменной;

• прием экстраполяции – фотография зависимости объема продаж от ряда факторов в прошлом и перенесение этой зависимости в будущее;

• каузальный метод. Динамика рынка изучается с целью проверки и уточнения гипотетической модели.