За годинником та Сонцем

Для визначення сторін горизонту за Сонцем достатньо знати, що близько 7 год. ранку Сонце буває на Сході, в 13год. – на півдні; близько 19 год. – на заході.

Південь

Рис.19. Визначення сторін горизонту за Сонцем і годинником

При наявності механічного годинника сторони горизонту за Сонцем можна визначити в будь-який час дня.

Для цього, тримаючи годинник перед собою (рис. 19), повертати його так в горизон­тальній площині, щоб годинна стрілка була спрямо­вана на те місце горизонту, над яким знаходиться Сонце; тоді пряма, що

ділить навпіл кут між годинною стрілкою і цифрою 1 на циферблаті, по­каже своїм кі­нцем напрям на південь.

За Полярною зіркою

Уночі напрям меридіану можна визначити за Полярною зіркою, яка завжди знахо­диться в північному напрямі.

Отже, якщо стати обличчям до Полярної зірки, то прямо перед нами і буде північ.

Полярна зірка знаходиться в сузір'ї Малої Ведмедиці, яка скла­дається із семи яскравих далеко розміщених зірок.

Треба через дві крайні зірки Великої Ведмедині провести пряму лінію (рис.20) і від­класти на ній п'ять разів відрізок, який відповідає відстані між крайніми зірками.

Кінець п'ятого відрізка вкаже положення Полярної зірки, яка знахо­диться в сузір'ї Ма­лої Ведмедиці (кінцева зірка Малого возу).

Мала Ведмедиця

Велика Ведмедиця

Пн

Рис. 20. Орієнтування за Полярною зіркою

За місцевими предметами

Визначення сторін світу за різноманітними ознаками є менш на­дійним, ніж описані вище способи. Але більшість цих ознак пов'язана з розміщенням місцевого предмету щодо Сонця:

• мурашники завжди розташовані з південного боку дерева, пень­ка чи куща;

• трава з південного боку біля дерев густіша;

• кора дерев з північного боку значно товстіша, інколи по­крита мохом;

• мох покриває велике каміння і скелі з північного боку;

• гілки дерев більше розвинуті, густіші і довші з південного боку

• річні кільця приросту зрізаного дерева ширші з південного боку

• в степу мишачі нори знаходяться на південному боці пагорба;

• голівки соняшника цвітом завжди повернуті на південь до сонця;

• снігу буває більше на північному боці дерев та інших предметів.

Крім того, сто­рони світу можна визначити за такими ознаками:

• вівтар православних церков завжди повернутий на схід, дзві­ниці, як правило, – на захід;

• хрести на церквах зорієнтовані на північ – південь, причому піднятий кінець по­перечної перекладини вказує на північ;

• вівтарі костьолів повернуті на захід;

• кумирні повернуті на південь.

2.3. Вимірювання кутів і відстані на місцевості Вимірювання кутів

При орієнтуванні і цілевказівці на місцевості горизонтальні (вертикальні) кути між напрямками на місцеві предмети (цілі) вимірюють за допомогою кутомірів, приладів спостереження або на око.

У військах для вимірювання кутів користуються не градусами, а поділками кутоміра – тисячними (рис.21).

Тисячною називається центральний кут, що спирається на дугу, яка дорівнює 1/6000 довжини кола. Якщо коло довільного радіуса розділити на 6000 рівних частин і з'єд­нати радіусами кінці дуг із центром кола матимемо 6000 однакових центральних ку­тів.

A

R

A

R

B

O

O

R

B

Рис. 21. Поділка кутоміра - тисячна

Для визначення лінійної величини центрального кута (записується: 0-01) потрібно довжину кола розділити на загальну кількість кутів; 0 - 01 = 2ПR/6000 = 6.28R/6000.

Скоротимо на 6,28. Провівши спрощення, матимемо: 0-01 =(1/955)R.

У військовій практиці вважається, що радіус кола (R.) дорівнює дальності (Д) стрі­льби. Для зручності розрахунків 1/955 Д округлю­ють до 1/1000Д тоді: 0-01 = 1/1000Д.

Виходячи з цього можна визначити лінійну величину (В) будь-яко­го центрального кута, знаючи його кутову величину (К): В=КД/1000.

З цієї формули: К=(В х 1000)/Д; Д=(В х 1000)/К.

Це формули тисячної, де Д – дальність до об'єкта, що розглядаєть­ся; В – лінійні роз­міри об'єкта, що розглядається; К – кут, під яким даний об'єкт спостерігається за до­помогою приладів (у тисячних).