24

Тема 14 Міжнародні економічні організації у багатосторонньому економічному співробітництві і регулюванні міжнародних економічних відносин

14.1 Поняття і види міжнародних організацій

14.2 Класифікація міжнародних економічних організацій

14.3 Міжнародні організації системи ООН.

14.4 Організації системи ОЕСР та інші МО загальної компетенції.

14.5 Банк міжнародних розрахунків

Матеріали для самостійного вивчення

14. 6 Європейський банк реконструкції та розвитку

14.7 Місце Європейського Інвестиційного банку у фінансовій структурі

14.8 Міждержавні загальноекономічні та політичні організації країн, що розвиваються

14.9 Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ

Вступ

Міжнародні економічні, фінансові та валютні проблеми займають сьогодні центральне місце в економічному житті.

Звичайно, в тією чи іншою мірою вони завжди були присутні в ній.

Міжнародні організації досить численні. Рідкісна з них не впливає на економічне й громадське життя. Деякі організації мають власними повноваженнями або значними коштами і внаслідок цього мають можливість впливати як на міжнародне, так і національне економічний і фінансовий розвиток. Інші представляють собою в першу чергу форуми, де уряди можуть виражати заспіваю точку зору, де виробляються єдність підходу та відповідні рекомендації з проведенню політики в окремих країнах. Деякі міжнародні організації забезпечують в основному збір інформації та публікацію статистичних даних. Але всі вони так чи інакше вносять свій внесок у розвиток зв'язків і співробітництва між країнами.

Міжнародні організації - це наднаціональні інститути, метою діяльності яких є регулювання та моніторинг найважливіших процесів міжнародної економіки. В даний час налічується вже більше ста міжнародних організацій, різних за складом, розмірам, функціям і впливом на міжнародну економіку. Функції, виконувані міжнародними організаціями, численні і залежать від того, які завдання покладають на них беруть участь країни.

В даний час у період швидкого розвитку науково-технічного прогресу неможливо існування держав без їхньої взаємодії. Їх взаємодія може здійснюватися як через економічні, так і політичні відносини. У сучасному світі саме за допомогою міжнародних організацій здійснюється співробітництво між державами. Міжнародні організації не тільки регулюють міждержавні відносини, але і приймають рішення з глобальних питань сучасності.

14.1 Поняття і сутність міжнародних економічних організацій

Міжнародні економічні організації - система утворень різного виду, створюваних на основі договорів між урядами або державними органами, господарськими організаціями зацікавлених країн для координації господарських дій, кооперування або спільної виробничо-господарської діяльності в певних галузях економіки, науки і техніки.

Міжнародна організація- це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.

У сучасних міжнародних відносинах міжнародні організації відіграють істотну роль як форма співробітництва держав і багатосторонньої дипломатії.

Починаючи зі створення в 1815 році Центральної комісії навігації по Рейну міжнародні організації наділяються власною компетенцією і повноваженнями.

Для сучасних міжнародних організацій характерні подальші розширення їх компетенції та ускладнення структури.

Міжнародні організації створюються державами. Процес створення міжнародної організації проходить в три етапи: прийняття установчого документа, створення матеріальної структури організації, скликання головних органів.

Перший крок передбачає скликання міжнародної конференції для вироблення і прийняття тексту договору. Його найменування може бути різним, наприклад, статут (Ліга Націй), статут (ООН, ОАД, ОАЕ), конвенція (ВПС, ВОІВ).

Другий етап передбачає створення матеріальної структури організації. У цих цілях найчастіше використовуються спеціально підготовлені органи, які готують проекти правил процедури майбутніх органів організації, переробляють все коло питань, що стосується створення штаб-квартири та ін

Скликання головних органів завершує заходи щодо створення міжнародної організації.

Найчастіше ліквідація організації здійснюється шляхом підписання протоколу про розпуск. Так, 1 липня 1991 р. Учасники Варшавського Договору підписали Протокол про припинення дії Договору про дружбу від 14 березня 1955 Таким же чином було ліквідовано РЕВ.

В основі правової природи міжнародних економічних організацій лежить наявність спільних цілей та інтересів держав-членів, причому істотним є те, що її цілі мають узгоджену договірну основу. В Нині широко визнається становище, що держави, створюючи міжнародні організації, наділяють їх певної правової дієздатністю. Цим визнанням держави створюють новий суб'єкт міжнародного права. Однак це не означає їх прирівнювання до держав. [5]

15 червня 1993 Було укладено Угоду між Урядом РФ і ООН про заснування в Російській Федерації Об'єднаного представництва ООН та її органів

Міжнародні організації користуються привілеями та імунітетами.

Вони несуть відповідальність за правопорушення та нанесення збитку своєю діяльністю. Міжнародні організації наділяються також правом набирати персонал на контрактній основі.

Кожна міжнародна організація має фінансові кошти, які витрачаються в її інтересах.

Міжнародні організації діють також з усіма правами юридичної особи по внутрішньому праву держав.

Під функціями слід розуміти зовнішні прояви процесів її діяльності по виконанню покладених на неї завдань. При цьому організація має право здійснювати свої функції тільки в межах закріпленої за ній компетенції. [8]

У поняття органів міжнародної організації входить наступне: це складова частина міжнародної організації, її структурна ланка; орган створюється на підставі установчого чи інших актів міжнародної організації; він наділений певною компетенцією, повноваженнями та функціями; він володіє внутрішньою структурою і має певний склад; розроблений порядок прийняття ним рішень; в установчому чи інших актах закріплений його правової статус.

Виходячи з характеру членства можна виділити органи міжурядові, міжпарламентські, адміністративні, що складаються з осіб в особистій якості, за участю представників різних соціальних груп.

Найбільш важливими є міжурядові органи, які складаються з представників держав-членів.

Міжпарламентські органи характерні для Європейського Союзу. Вони складаються з делегатів парламентів, які обирають пропорційно чисельності населення. Одним з органів Ради Європи є Парламентська асамблея.

Адміністративні органи складаються з міжнародних посадових осіб, які перебувають на службі в міжнародній організації і відповідальних тільки перед нею. [6]

Досить суттєву роль відіграють органи, що складаються з осіб в особистій якості (наприклад, арбітражні та судові органи, комітети експертів).

Виходячи з числа членів, можна виділити два типи органів: пленарні, складаються з усіх держав-членів та органи обмеженого складу.

Рішення міжнародних організацій приймається її органами. Рішення можна визначити як волевиявлення держав-членів в компетентному органі відповідно до правил процедури та положеннями статуту даної організації.

Процес формування рішення починається з прояву ініціативи. Воно може виходити від держави, групи держав, від органів або посадових осіб.

Наступний етап створення рішення - внесення проблеми в порядку денного органу, що приймає рішення. У Генеральній Асамблеї ООН попередній порядок денний складається за 60 днів до відкриття чергової сесії.

Після внесення питання до порядку денного він або обговорюється безпосередньо в самому органі, або передається на розгляд спеціально створюваних комісій.

Вирішальним етапом ухвалення рішення є голосування. В переважній більшості органів міжнародних організацій кожна делегація має один голос.

Рішення можуть прийматися одноголосно, простим чи кваліфікованою більшістю. У деяких випадках рішення

можуть прийматися без голосування, шляхом аккламации або без заперечень.

У практиці діяльності міжнародних організацій все більше поширення знаходить процедура прийняття рішення на основі консенсусу. Погоджений текст рішення оголошується головою органу без проведення голосування та за відсутності заперечень проти прийняття рішення в цілому.