Гра «Вареники»

(2 команди по 5 учасників, завдання командам перенести дерев’яною ложкою «вареники» з казана в тарілку.)

Образи дітей та батьків тісно переплітаються у веселому гуморі.

Базіка (Грицько Бойко)

• Прив’яжи скоріш бичка!

• А якого?

• Він же сину в нас один!

• То рябого?

• Ну, звичайно, що його!

• Де ж він мамо?

• Та на луках, як завжди!

• За дубками?

• За дубками вже нема!

• Відв’язався?

• Та про це ж і мова йде!!!

• Догадався…

• Не базікай, а біжи.Геть із дому!

• А налигач, мамо, де?

• Він на ньому!

• А до чого там бичка прив’язати?

• Прив’яжи до язика! – Каже мати.

КАЗКА

Вже ніч на дворі. Не спить дитина.

Схилився батько над ліжком сина

І виявляє любов і ласку.

- Послухай, - каже, - синочку, казку.

Так, значить, дід жив і, значить, баба.

Була в них, значить, ще й курка ряба.

І сіла, значить, вона в гніздечко

І, так сказати, знесла яєчко.

Дід бив яєчко і баба била.

Ну баба, значить, теж не розбила.

А, так сказати, пробігла мишка… -

І тут синочок схопився з ліжка:

- Все значить, значить та так сказати…

Не треба казки! Я хочу спати.

Тато мій дуже гарний, сміливий і дужий,

Він уміє, напевно, все в світі робить.

Я люблю свого таточка рідного дуже,

Ну, та як же мені татуся не любить ?!.

Бо з татом новий день встає

І починається родина,

Та за усю сім’ю турбота,

Із татом спокій в домі є.

І впевненість в прийдешнім дні

Бо тато за усіх нас дбає

І лихо дім наш обминає…

Конкурс для татусів «Заплети косу»

(Запрошуємо 2 батьків. Завдання – заплести коси дівчаткам)

Свято родинне крила складає,

Рідна оселя родину чекає.

Аби квітував наш родинний вінок,

В дарунок прийміть український танок.

Танець «Козачок»

Ведучий. Сьогодні ми вітаємо усі родини, які завітали на наше свято. Батьки споконвіку передавали свої знання та вміння дітям. Дякуючи нашим родинам, ми побачили якими видами мистецтва займаються у подільських домівках.

Нагородження учасників свята грамотами та призами.

Ось і підійшло до кінця наше свято. Сьогодні ви більше дізналися про свої родини. Хочеться подякувати всім, хто прийшов на наше свято, а насамперед вам, діти, за те, що ви любите свою неньку Україну, свою родину.

Тож доброму роду нема переводу. Хай завжди так буде, як говорить народне прислів’я «Як велика і дружна родина, то минає лиха година». Бо кожен несе відповідальність один за одного, у кожного за інших болить серце. У великій родині немає заздрощів і непорозумінь, а є велика людська любов, яка зобов’язує людей бути чесними, справедливими, добрими.

Я стою на порозі батькі́вської хати,

Тут портрети на стінах, вінки й рушники.

Тут надії і мрії знялися крилато

Та веселі й журливі пісні та казки.

Найдорожча у світі світлиця — світлина,

Де наповнилось ласкою серце моє.

Де відчула любов і турботу дитина,

Бо побачила вперше тут сонце своє.

Рідний дім, рідні люди, найкраща родина,

Найдорожчі традиції, думи й пісні...

Саме з цього — Вітчизна, моя Україна.

Саме з цього — дороги у Всесвіт ясні.

Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Саме з сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички. То ж недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина».

Живіть всі дружно і крилато,

Щоб рід людський наш не здрібнів.

Любов оберігайте свято,

Навчіться добрих, щирих слів.

І світ любіть, що наче казка,

Для нас відкрився у житті.

І сонечкова щира ласка

Хай зігріває вас в путі.

Не забувайте ні на хвилину

Свою домівку, свою родину.

Своїх найближніх, маму й тата,

Як нас плекала старенька хата.

Все пам’ятайте, ви ж бо людина

І вже доросла, а не дитина.

Не забувайте, не забувайте,

Труднощі, болі завжди долайте

І Україну свою кохайте.