Mizhnarodniy_Menedzhm_Yuhimenko2011

Ключові сфери міжнародного менеджменту

ціна і загальна вартість договору; умови платежів; умови прийому товару (робіт, послуг); упакування і маркірування; форс-мажорні обставини; санкції і рекламації; арбітраж; юридичні адреси, поштові і платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення співвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, схоронності торгових марок, порядок сплати податків, мита, зборів, різних видів захисних застережень, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення змін і доповнень до договору та ін.

Контракт повинен бути обов’язково завізований, тобто мають бути підписи обох сторін, відбитки печаток. Тільки в цьому випадку він має міжнародну законодавчу силу. Вибір валюти і форми розрахунків визначаються за погодженням сторін і фіксується в умовах контракту. При прийнятті платіжного доручення від клієнта слід звертати увагу на те, щоб у заяві були зазначені всі необхідні реквізити, а саме: повне найменування банку одержувача з обов’язковим зазначенням міста, країни. Слід враховувати, що багато банків світу мають свої коди. Так, банки США об’єднані в єдину банківську мережу – FEDWIRE (код АВА або ROUFING), позначена дев’ятьма знаками; банки Німеччини – BLZ – вісьмома знаками; банки Англії – SORT CODE – чотирма знаками; повне найменування одержувача; мета платежу із зазначенням номера і дати контракту.

Порядок здійснення банками контролю за своєчасністю розрахунків по експортних, імпортних операціях клієнтів полягає в тому, що вони зобов’язані вимагати від своїх клієнтів повну інформацію про експортні, імпортні операції, розрахунки по яких останні здійснюють через ці банки. Банк зобов’язаний при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів резиденту вимагати від останнього копії: договору з нерезидентом, акта та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання послуг), здійснення експорту прав власності та інших документів, необхідних банку для контролю за своєчасністю розрахунків по експортних, імпортних операціях його клієнта.

321

Модуль 4

Таким чином, контрактні операції підвищують ефективність діяльності міжнародних корпорацій. Вони визначають умови платежу, час, обсяг поставки товару, форми розрахунків та ін. Контрактні операції, як і міжнародні розрахунки, відіграють визначальну роль при формуванні торговельної діяльності компанії.

Питання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте методи здійснення міжнародних торговельних операцій.

2.Які форми торговельних операцій використовують міжнародні корпорації?

3.Яка роль посередницьких організацій при проведенні міжнародних торговельних операцій?

4.Дайте характеристику нетрадиційних методів фінансування міжнародними корпораціями експортних операцій.

5.Які існують види страхування експортних операцій?

6.У чому полягає сутність державної підтримки експортних операцій?

7.Якими особливості оформлення контрактів у міжнародних корпораціях?

8.Які існують види експортних ризиків при довгострокових угодах?

9.Назвіть способи страхування експортних ризиків при довгострокових угодах.

10.У чому полягають основні відмінності форфейтинга від факторинга?

Тести

1. Метод міжнародної торгівлі це:

а) постачання заздалегідь погоджених видів продукції, які орієнтована на специфічні вимоги конкретного іноземного споживача.

б) встановлення прямих зв’язків між виробником і кінцевим споживачем.

в) організаційна форма і порядок здійснення зовнішньоторговельної операції;

г) джерелом первинної інформації про рівень якості та конкурентоспроможності товарів.

322

Ключові сфери міжнародного менеджменту

2.Який із цих методів проведення торговельних операцій не належить до основних:

а) прямий метод торгівлі; б) арбітражний метод торгівлі;

в) метод торгівлі через посередників; г) немає правильної відповіді.

3.Переваги прямого методу продажів:

а) дозволяє експортерам встановлювати тісні контакти з іноземними споживачами;

б) наявність високого ступеня ризику; в) необхідність залучення персоналу високої комерційної ква-

ліфікації; г) немає правильної відповіді.

4.Основна функція методу проведення торгових операцій через посередників це:

а) пошук іноземного контрагента; б) підготовка та укладання договору;

в) кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;

г) поєднання продавців і покупців.

5.Недоліком методу торгівлі через посередників є:

а) підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;

б) торгові посередники мають стійкі ділові зв’язки з банками; в) позбавлення експортером безпосередніх контактів з ринками

збуту; г) підвищують оперативність збуту.

6. Скільки виділяють форм торговельних операцій міжнародних корпорацій:

а) 3; б) 4; в) 6; г) 2?

323

Модуль 4

7. Які з наведених визначень належать до особливостей комерційних операцій міжнародних корпорацій:

а) торговельні операції являють собою завершальну, обслуговуючу фазу міжнародного бізнесу;

б) комерційні операції міжнародних корпорацій здійснюються у багатьох валютах;

в) торговельні операції здійснюються на багатьох національних ринках;

г) всі відповіді правильні.

8.На скількох принципах базується стратегія експорту:

а) 4; б) 5; в) 6; г) 7?

9.Експортне фінансування це:

а) залучення, забезпечення і використання фінансових коштів з метою здійснення експортної угоди;

б) торгові операції купівлі – продажу, а в широкому розумінні

– будь-яка бізнес-операція; в) здійснення купівлі і продажу товарів через торговельно-по-

середницьку ланку на основі укладання договору з торговим посередником;

г) немає правильної відповіді.

10.Основна мета діяльності торгово-посередницької фірми:

а) уникнення ризиків експортерами; б) отримання прибутку; в) задоволення потреб споживачів;

г) збільшення товарообороту.

11.Торгові дома це:

а) транснаціональні корпорації конгломератного типу, які поряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі, банківські, страхові, транспортні, роздрібні та інші фірми;

б) торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого імені за кордоном;

324

Ключові сфери міжнародного менеджменту

в) торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок за кордоном товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г) фірми, які зазвичай знаходяться в країні імпортера і здійснюють в основному імпортні операції з купівлі–продажу товарів від власного імені і за свій рахунок на основі угоди про надання їм права на продаж.

12. Експортні фірми це:

а) транснаціональні корпорації конгломератного типу, які поряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі, банківські, страхові, транспортні, роздрібні та інші фірми;

б) торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого імені за кордоном;

в) торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок за кордоном товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г) фірми, що зазвичай знаходяться в країні імпортера і здійснюють в основному імпортні операції з купівлі–продажу товарів від власного імені і за свій рахунок на основі угоди про надання їм права на продаж.

13. Імпортні фірми це:

а) транснаціональні корпорації конгломератного типу, які поряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі, банківські, страхові, транспортні, роздрібні й інші фірми;

б) торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого імені за кордоном;

в) торгові підприємства, що закуповують за кордоном за власний рахунок товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г) фірми, що зазвичай знаходяться в країні імпортера і здійснюють в основному імпортні операції з купівлі-продажу товарів від свого імені і за власний рахунок на основі угоди про надання їм права на продаж.

325

Модуль 4

14. Дистриб’ютори це:

а) транснаціональні корпорації конгломератного типу, які поряд із зовнішньоторговельною компанією включають виробничі, банківські, страхові, транспортні, роздрібні та інші фірми;

б) торгові підприємства, що закуповують за власний рахунок товари на внутрішньому ринку, а потім перепродують їх від свого імені за кордоном;

в) торгові підприємства, що закуповують за кордоном за власний рахунок товари, а потім продають їх на внутрішньому ринку промисловим, оптовим і роздрібним торговцям;

г) фірми, що зазвичай знаходяться в країні імпортера і здійснюють в основному імпортні операції з купівлі–продажу товарів від свого імені і за власний рахунок на основі угоди про надання їм права на продаж.

15. Міжнародні товарні біржі це:

а) постійно діючий оптовий ринок декількох країн, на якому укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів;

б) спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, що переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну;

в) міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місці та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах;

г) немає правильної відповіді.

Література

1. Дахно І. І. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ., 2006. – 304 с.

326

Ключові сфери міжнародного менеджменту

2.Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 384 с.

3.Кузьмін О., Мельник О. Японський менеджмент: особливості функціонального підходу. // Регіональна економіка – 2002, № 1.

4.Майер Д. М., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: конкуренція та регулювання у глобальній економіці. – К.: Либідь, 2002. – 352 с.

5.Михайлова Л. І. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ., 2007. – 200 с.

6.Панченко С. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 468 с..

7.Пивоваров С. З., Тарасевич Л. С., Майзель А. И. Международный менеджмент. – СПб.: Питер, 2001.

8.Радченко В. В. Международный менеджмент. — К., 2000.

9.Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підруч. — К.: Академвидав, 2003. – (Альма – матер).

10.Чернега О. Б. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. – К., ЦУЛ., 2006. – 592 с.

327

ТемаМодуль14

МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Основні поняття і терміни

Пряме зарубіжне інвестування, мотивація прямого зарубіжного інвестування ТНК, декомпозиція ризиків ТНК, взаємовідносини філій ТНК з головною фірмою, фінансові зв’язки системи ТНК, управління грошовими переказами ТНК, або міжнародна система управління готівкою, контроль та регулювання міжнародних грошових операцій, оподаткування міжнародної діяльності ТНК, валютні ризики потенційних збитків ТНК, управління ризиками потенційних збитків ТНК: вимірювання ризику, прогнозування валютних курсів, система звітності, стратегії страхування валютних ризиків.

14.1. Сутність та особливості фінансового менеджменту в міжнародному бізнесі

У будь-якій організації керівникам усіх рівнів доводиться приймати фінансові рішення. Більше того, переважна більшість усіх рішень, що приймаються в організації, вимагає фінансових розрахунків. Тобто, більшість менеджерів у тій чи іншій мірі керують фінансами.

Глобалізація господарського життя в сучасних умовах призводить до того, що на сьогоднішній день фінансова діяльність:

1.Стає все більше інтегрованою та мінливою;

2.Вона є тим цементуючим елементом, який об’єднує в єдине ціле безліч різноманітних внутрішніх та зовнішніх процесів і видів діяльності, які здійснюються в ТНК.

Внаслідок цього фінансові проблеми набувають світового значення. З 1980 р. система фінансових ринків, які існували в різних країнах, почала функціонувати на глобальному рівні. Виникла світова фінансова мережа, яка об’єднала провідні фінансові центри різних країн (Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Токіо та ін.).

Особливості сучасної глобальної фінансової системи:

1.Глобальна присутність міжнародних фінансових інститутів.

2.Міжнародна фінансова інтеграція.

328

Ключові сфери міжнародного менеджменту

3.Швидкий розвиток фінансових інновацій. Особливості світового фінансового середовища:

1.Чисельність валют.

2.Наростаючі валютні ризики.

3.Політичний ризик.

4.Різноманітні політичні та юридичні системи.

5.Функціонування євроринку.

6.Роль уряду.

Міжнародний фінансовий менеджмент є сукупністю певних інструментів, які використовують ТНК в своїй фінансовій діяльності на міжнародних ринках. До таких інструментів належать: фінансове планування фінансових потоків, купівля-продаж валют для обслуговування різних операцій, купівля-продаж акцій та інших цінних паперів на міжнародних фінансових ринках, оперування власними цінними паперами на закордонних ринках, управління валютними ризиками та ін.

До завдань фінансового менеджменту відносять:

•фінансовий аналіз та систему прийняття рішень;

•планування використання короткострокових фінансових ресурсів;

•планування використання довгострокових фінансових ресурсів;

•аналіз можливого ризику;

•контроль та звіт про виконання рішення.

Специфічні завдання міжнародного фінансового менеджменту:

•оцінка положення країни відносно її зовнішньої позиції, тобто аналіз її платіжного балансу;

•планування фінансових операцій з точки зору використання в міжнародних розрахунках різних валют;

•кредитування експортної діяльності;

•міжнародне бюджетування капіталу, мотивація проведення прямих та портфельних інвестицій;

•операції на євровалютному, єврокредитному та єврооблігаційному ринках.

Основою міжнародного фінансового менеджменту з одного боку

єсистема управління ТНК, куди крім фінансів ТНК, оскільки вони

єчастиною компанії, входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження та розробки, персонал, а з іншого фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою частиною міжнародних фінансових ринків.

329

Модуль 4

14.2.Основні напрями фінансового менеджменту

вТНК

ТНК здійснює три основні види діяльності, які опосередковуються міжнародними валютними ринками: експортно-імпортна діяльність, зв’язки з дочірніми фірмами за кордоном, операції на міжнародних фінансових ринках.

Компанії, які займаються інвестуванням, не повинні ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. Без знання законів міжнародних фінансів компанія не має достатніх можливостей для забезпечення ефективної конкуренції та отримання оптимальних показників. Початок або розширення діяльності ТНК пов’язане з проблемами, вирішення яких потребує розуміння основних принципів міжнародного фінансування та методів, що використовуються при їх здійсненні.

Виділяють такі основні напрями фінансового менеджменту в ТНК:

•пряме зарубіжне інвестування;

•фінансування зарубіжних філій;

•контроль і регулювання грошових операцій у світовому масштабі;

•управління відкритими валютними позиціями, що знаходяться під ризиком;

•складання кошторисів капіталовкладень та їх окупності. І. Пряме зарубіжне інвестування – основне джерело коштів

для зарубіжних операцій ТНК та один із основних методів отримання прибутку на зарубіжних ринках. Для корпорації інвестиції,

вкладені за кордоном, будуть зарубіжними інвестиціями, а для приймаючої країни — іноземними. Прямі інвестиції передбачають підприємницьку інвестиційну діяльність.

Прямі зарубіжні інвестиції — категорія міжнародних інвестицій, за допомогою яких резидент однієї країни придбає довгострокові інтереси у підприємстві-резиденті іншої країни.

Під довгостроковими інтересами мається на увазі існування довгострокового зв’язку між прямим інвестором і підприємством, а також значний вплив, який інвестор здійснює на управління його роботою.

Встановлено такий критерій прямих інвестицій: інвестиції класифікуються як прямі у разі, якщо резидент однієї країни во-

330