Mizhnarodniy_Menedzhm_Yuhimenko2011

Функції міжнародного менеджменту

інформації, що містить комерційну чи військову таємницю держави-реципієнта).

Системи обліку країн світу

Існують різні методи трансляції звітності, які застосовуються міжнародними компаніями. Вони відрізняються по країнах, їх застосування залежить від того, для кого поставляється бухгалтерська інформація – для акціонерів, інвесторів чи держави в особі податкових органів.

Існують різні способи ведення обліку, які діють в різних країнах. Причинами відмінностей в облікових системах країн є соці- ально-економічні, політичні та географічні фактори.

До соціально-економічних факторів належать:

•характер розвитку ринків капіталу;

•кількість інвесторів і кредиторів;

•участь країни в міжнародних ринках капіталу;

•рівень інфляції;

•загальний рівень освіти;

•типи законодавчих систем.

Так, ринки цінних паперів особливо розвинуті в США і Великобританії. Тому для більшості числа некрупних інвесторів необхідна постійна і повна інформація про діяльність компаній для прийняття рішень про інвестування. У Германії і Японії історично сильні позиції банків при кредитуванні компаній. Інформація про діяльність компанії орієнтована перш за все на них. У Франції і Швеції орієнтація облікової інформації пов’язана із задоволенням вимог держави.

У цілому в слабо розвинутих країнах облікові системи простіші, як наслідок невеликих розмірів підприємств і невисокого рівня освіти. У високорозвинутих країнах облікова інформація значно складніша, що відображає різноманітну економічну реальність.

Облікові системи експортуються так, як і інші товари. Вплив облікових правил однієї країни на облікові правила іншої може бути обумовлений політичною та економічною її залежністю, географічним положенням. Так, облікова система Індії близька до англійської, що є наслідком тривалої колоніальної залежності її від Великобританії; облікова система Канади перебуває під сильним

291

Модуль 3

впливом американської практики ведення обліку через географічне положення цих країн.

Хоча абсолютно однакових систем обліку не існує, виділяють три основні групи країн, які дотримуються однотипних підходів до побудови систем бухгалтерського обліку:

1.Англо-американська модель (Великобританія, США, Нідерланди, Канада, Австралія).

2.Континентальна модель (Німеччина, Австралія, Франція, Швейцарія, Італія).

3.Південноамериканська модель (Бразилія, Аргентина, Чилі

іт.п.).

Англо-американська модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік орієнтований, у першу чергу, на потреби інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю модель, принципи і правила ведення обліку та складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів,

ане встановлюються національним законодавством.

УСША такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (ГААП), у Великобританії – Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку та низки інших документів, які інколи називають загальноприйнятою практикою обліку. У Канаді бухгалтерські стандарти оформляє Комітет по дослідженнях в області бухгалтерських стандартів.

Таким чином, у країнах з даним типом ведення обліку існує багато варіантів в рамках професійно загальноприйнятої бухгалтерської методології.

Континентальна модель орієнтована на державні інтереси оподаткування і макроекономічне планування громадських ресурсів. Вона має юридичну основу. Бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо і обов’язкові для виконання. Однорідність досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності. Професійні організації бухгалтерів відіграють значно меншу роль, ніж у Великобританії та США. Таким чином, у країнах з даною моделлю обліку превалює державна методологія.

Південноамериканська модель орієнтована на податкові державні інтереси, тому бухгалтерський облік законодавчо уніфікований. Особливістю бухгалтерських стандартів є розкриття методології бухгалтерського обліку в умовах інфляції.

292

Функції міжнародного менеджменту

Останнім часом з’явилася ісламська модель бухгалтерського обліку, яка ще недостатньо представлена фінансовою звітністю на міжнародному рівні.

Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює аналіз стану підприємств, що знаходяться в різних країнах. Якщо ТНК має філії або дочірні компанії із наведених груп країн, то отримані підсумки їхньої діяльності можуть бути незіставні. Тому багато компаній, які прагнуть залучити іноземних інвесторів або здійснюють консолідацію фінансової звітності в єдиній валюті, поряд із прийнятими нормами обліку використовують міжнародні стандарти (МСБО).

Основні завдання МСБО – гармонізація і прийняття стандартів, які дозволяють збільшити схожість практики ведення бухгалтерського обліку в різних країнах.

Міжнародні стандарти обліку – документи, що визначають загальний підхід до складання фінансової звітності і пропонують варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємства.

Міжнародні стандарти обліку не є обов’язковими і мають рекомендаційний характер. Внаслідок прискорення інтеграційних процесів у світі вони відіграють все більшу роль як найзручніший засіб спілкування між підприємствами різних країн світу. До складу міжнародних стандартів входять також концептуальні основи підготовки і подання фінансової звітності.

Питання для самоконтролю

1.У чому полягають особливості контролю ТНК?

2.Які відмінності у контролі існують у різних країнах?

3.Які існують основні системи контролю міжнародних корпорацій?

4.Що являє собою техніка контролю в міжнародному менеджменті?

5.Які існують проблеми в контролі діяльності відділень міжнародних компаній?

6.Які складові інформаційного забезпечення звітності міжнародних компаній?

7.У чому полягають обмеження потоків міжнародних даних?

8.У чому полягають завдання фінансового контролю міжнародних компаній?

293

Модуль 3

9.Як контролюється якість товару у міжнародних корпора-

ціях?

10.Як впливають національні стандарти бухгалтерського обліку на процес контролю в українських відділеннях ТНК?

Тести

1.Складність реалізації функції контролю в міжнародному середовищі визначається наступними її особливостями:

а) складністю здійснення контролю на міжнародному рівні; б) культурними відмінностями між країнами; в) необхідністю диверсифікації методів виробництва на місцях;

г) наростанням кількості неконтрольованих факторів впливу на виробництво;

д) всі відповіді правильні.

2.За якими ознаками класифікують типи контролю, що здійснюється в ТНК:

а) залежно від спрямованості; б) залежно від об’єкта контролю; в) всі відповіді правильні; г) немає правильної відповіді.

3.Прямий контроль включає:

а) наради у головному офісі корпорації; б) організація перевірок на місцях через відрядження членів

ради керівників до закордонних філій ТНК; в) поточний контроль персоналу, який здійснюється постійно

на усіх ланках управління у різних формах; д) всі відповіді правильні.

4. Вкажіть основні типи контролю в корпорації:

а) ринковий контроль; б) бюрократичний контроль;

в) контроль за продукцією; г) немає правильної відповіді; д) всі відповіді правильні.

294

Функції міжнародного менеджменту

5.Вкажіть основні типи стратегій ТНК:

а) міжнародна; б) мультинаціональна; в) глобальна;

г) транснаціональна; д) немає правильної відповіді;

е) всі відповіді правильні.

6.Система звітності необхідна:

а) для оцінки роботи операційних підрозділів; б) для оцінки діяльності керівників підрозділів;

в) для забезпечення відповідних прибутків через виявлення відхилень від плану, що має сприяти виявленню сфер появи проблем;

г) всі відповіді правильні.

7.Вкажіть види звітів, що складаються в процесі ведення фінансової діяльності ТНК:

а) річний звіт; б) фінансовий звіт;

в) всі відповіді правильні.

8.В ТНК існують наступні інформаційні проблеми:

а) витрати на інформацію можуть виявитися занадто великими порівняно з її цінністю;

б) надлишок інформації; в) неможливість суміщення інформації і неспівпадіння методів

обробки даних, що використовуються у різних країнах; г) всі відповіді правильні.

9.Вкажіть основні світові систем обліку інформації у ТНК:

а) Англо-американська модель; б) Континентальна модель;

в) Південно-американська модель; г) всі відповіді правильні; д) немає правильної відповіді.

10.Існують різноманітні способи ведення обліку, що діють в різних країнах. Причинами відмінностей в облікових системах

295

Модуль 3

країн є соціально-економічні, політичні і географічні фактори. До соціально-економічних факторів належать:

а) характер розвитку ринків капіталу; б) кількість інвесторів і кредиторів;

в) участь країни в міжнародних ринках капіталу; г) рівень інфляції; д) всі відповіді правильні.

Література

1.Гіл Чарлз В. Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — 856 с.

2.Макогон Ю. В., Орехова Т. В. Международный менеджмент: Курс лекций. — Донецк: Дон НУ, 2003. — 277 с.

3.Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. — СПб.: Питер, 2000. — 624 с.

4.Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.

296

Ключові сфериМОДУЛЬміжнародного4менеджменту

КЛЮЧОВІ СФЕРИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 13. Торговельні операції міжнародних корпорацій Тема 14. Міжнародний фінансовий менеджмент Тема 15. Технологічна політика міжнародних корпорацій

Тема16. Інвестиційні операції міжнародних корпорацій

Тема 13

ТОРГОВЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЙ

Основні поняття і терміни

Методи міжнародної торгівлі, прямий метод проведення торговельних операцій, комерційні торговельні операції, експортні торговельні операції, торговельно-посередницькі фірми, дистриб’ютори, стокісти, міжнародний товарний аукціон, міжнародні тендери, оференти, зустрічна торгівля, лізинг, форфейтинг, факторинг, зовнішньоекономічний договір (контракт).

13.1. Методи та форми здійснення торговельних операцій міжнародних компаній

Суб’єкти міжнародної торгівлі, виходячи на світовий ринок з метою реалізації своєї продукції, обирають той чи інший метод організації зовнішньоторговельної діяльності. Під методом міжнародної торгівлі розуміється організаційна форма і порядок здійснення зовнішньоторговельної операції.

У міжнародній практиці використовують два основних методи проведення торговельних операцій:

•прямий метод торгівлі;

•метод торгівлі через посередників.

Прямий метод проведення торговельних операцій. При цьому методі передбачається встановлення прямих зв’язків між

297

Модуль 4

виробником (постачальником) і кінцевим споживачем, тобто товар поставляється безпосередньо кінцевому споживачу, а закуповується – у самого виробника на основі договору купівлі-продажу. Близько 50% міжнародного товарообміну відбувається на основі прямих зв’язків.

Прямий метод торгівлі, як правило, використовується:

1.При продажу ТНК великогабаритної і дорогої продукції промислового призначення. У деяких фірм на частку прямих продажів припадає близько 70% всієї експортної продукції промислового призначення. Це пов’язано з підвищенням технічного рівня і складності товарів, що випускаються на ринок; зростанням питомої ваги унікального устаткування, устаткування комплектних підприємств, сучасних суден, літаків. Для врахування вимог покупця виникає необхідність встановлення прямих контактів між експортером та імпортером, починаючи зі стадії проектування продукції

ізакінчуючи введенням її в експлуатацію. Покупець часто сам визначає обсяг постачання, техніко-економічні характеристики продукції, терміни виготовлення.

2.При здійсненні експортно-імпортних операцій між великими ТНК з постачання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих

ідеталей тощо.

3.При поставках товарів через закордонні підрозділи ТНК, які володіють роздрібною мережею. Створені корпораціями збутові і виробничі закордонні філії та дочірні компанії стають на ринках інших країн контрагентами. Вони вступають у безпосередні відносини з кінцевим споживачем, як промисловим, так і роздрібним, на ринку країни місцезнаходження та на ринках інших країн. Це змінює характер прямих зв’язків, оскільки вони орієнтовані на реалізацію безпосередніх контактів з конкретними споживачами. Створення закордонних збутових і виробничих підрозділів та встановлення безпосередніх міжфірмових зв’язків обумовлює зміни у співвідношенні традиційних методів здійснення зовнішньоторговельних операцій.

4.При здійсненні операцій з експорту-імпорту промислової сировини на основі довгострокових контрактів.

5.При закупівлі сільськогосподарської сировини у фермерів країн, що розвиваються.

6.При здійсненні зовнішньоторговельної діяльності державних підприємств та установ країн, що розвиваються, шляхом ор-

298

Ключові сфери міжнародного менеджменту

ганізації та проведення торгів.

Прямий метод торгівлі передбачає постачання заздалегідь погоджених видів продукції, яка орієнтована на специфічні вимоги конкретного іноземного споживача. Прямі зв’язки мають цілеспрямований характер, тому що ґрунтуються на системі попередніх замовлень і характеризуються тривалістю та стійкістю відносин споживача з постачальниками необхідного для виробництва сировини, матеріалів, комплектуючих для безперебійного забезпечення виробничого процесу ресурсами. Між постачальниками і споживачами укладаються довгострокові контракти, згідно з якими упродовж встановленого терміну передбачається регулярне постачання погоджених кількостей товару.

Прямий продаж має ряд переваг:

1.Дозволяє експортерам встановлювати тісні контакти з іноземними споживачами, здійснювати жорсткий контроль за торговельними операціями.

2.Одержувати більший прибуток за рахунок зменшення витрат на суму комісійної винагороди посереднику.

3.Краще вивчати стан і тенденції розвитку ринку.

4.Швидше пристосовувати свої виробничі програми до попиту

івимог зовнішнього ринку.

5.Знижувати ризик і залежність результатів комерційної діяльності від несумлінності посередницької організації.

У той же час використання торгівлі передбачає наявність комерційної кваліфікації та торгового досвіду. В противному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть значно зрости.

До недоліків прямого методу торгівлі можна віднести наявність високого ступеня ризику, що обумовлено відмінностями економічних, правових і соціальних умов в різних країнах, а також необхідність залучення персоналу високої комерційної кваліфікації (у противному разі фінансові витрати можуть значно зрости).

Метод проведення торговельних операцій через посередників

Цей метод передбачає здійснення купівлі і продажу товарів через торговельно-посередницьку ланку на основі укладання договору з торговим посередником, що передбачає виконання останнім певних зобов’язань у зв’язку з реалізацією товару продавця.

Торгові посередники – це юридичні особи (фірми, організації, установи), які сприяють обміну товарів і не залежать від виробників

299

Модуль 4

та споживачів. Їх основна функція – об’єднання продавців і покупців, пов’язування попиту та пропозиції.

Другорядні функції:

•пошук іноземного контрагента;

•підготовка і укладання договору;

•кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем;

•здійснення транспортио-експедиторських операцій;

•страхування товарів при транспортуванні;

•виконання митних формальностей;

•проведення рекламних та інших заходів щодо просування товарів на зовнішні ринки;

•здійснення технічного обслуговування та інші послуги. Більше половини всіх товарів, залучених у міжнародний това-

рообіг, реалізується при сприянні торгових посередників, їхніми послугами широко користуються в зовнішній торгівлі США, Англії, Нідерландів, Швеції, Японії.

Переваги методу торгівлі через посередників полягають у тому, що:

1.Підвищують оперативність збуту.

2.Підвищують прибуток за рахунок прискорення обігу капі-

талу.

3.Посередники знаходяться ближче до покупця, а отже, оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, що дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах.

4.Підвищується конкурентоспроможність товарів завдяки можливості післяпродажного сервісу.

5.Є джерелом первинної інформації про рівень якості та конкурентоспроможності товарів.

6.Посередники мають у своєму розпорядженні великі можливості щодо організації реклами, виставок, ярмарків.

7.Торгові посередники мають стійкі ділові зв’язки з банками, страховими і транспортними компаніями.

Недоліком методу торгівлі через посередників є втрата експортером безпосередніх контактів з ринками збуту, а також залежність його від сумлінності й активності торгового посередника.

До особливостей діяльності торгових посередників в сучасних умовах належить:

300