МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ

Тема: № Українська термінологія в професійному спілкуванні

План:

1. Повторення вивченого матеріалу.

2. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова,

міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

3. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів.

4. Завдання на самостійне опрацювання.

Література:

1. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія: історія і

сьогодення. Л., 1999.

2. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. (Л.,

1994.

3. Сучасна українська літературна мова /За ред. А.П. Грищенка. ( К., 1997.

4. Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць. ( К.,

2001.

1.

Завдання 1. Проілюструйте переконливими прикладами відомий афоризм: “Ми слухаємо не промову, ми слухаємо людину, яка говорить з нами”.

Завдання 2. Переконайте своїх однокурсників, що краса мовлення оратора під час публічної ділової промови виявляється у таких її якостях: досконалість, бездоганність, лексичне багатство, синтаксичне розмаїття, ритмічність, мелодійність, відповідність до змісту й ситуації мовлення.

Завдання 3. У поданих фразах переставте (наскільки це можливо) слова, щоб змінювався лише логічний наголос, а не зміст речення:

Ніколи не зловживайте довір’ям зичливої для вас людини.

Про цю надзвичайно важливу для нас справу докладно ми дізналися щойно сьогодні.

Дотримання важливих правил спілкування справляє позитивне враження на людину.

Завдання 4. З’ясуйте роль інтонації для розуміння змісту речень (розділові знаки пропущено): Мати вкрила його плащем батька. Брат мій учитель. Відпочивати забагато працювати. Мовчати не можна говорити.

Завдання 5. Які невербальні засоби у співбесідників можуть означати неспокій, неуважність, зневагу, роздратування, зацікавленість, доброзичливість?

2. Термін та його ознаки. Термінологія як система.

Слово "термін", як відомо, прийшло до слов'ян ще з античних часів,

означаючи в латинській мові межу, кордон, рубіж.

В Україні ця назва поширюється вже з XVIII ст. Від слова "термін"

утворене слово "термінологія", яке означає сукупність термінів з усіх галузей

знання (або однієї галузі знань). У XX ст. юридична термінологія активно розвивається та збагачується. Про це свідчать видані в останні роки перекладні довідники юридичної термінології, поява яких стала великою підтримкою в оволодінні мовою спеціальності, знання якої вкрай необхідне при підготовці українських спеціалістів у юридичній сфері. Термінологічні назви у сфері юриспруденції, як і в усіх інших сферах, здійснюють одну з основних своїх функцій – пізнавально-інформативну, пов'язану з реєстрацією та збереженням нагромаджених людством знань. Терміни не тільки називають, а й логічно, точно, вичерпно у певний час розвитку науково-пізнавального процесу визначають відповідні поняття. Системна організація юридичних термінів виявляється як у плані змісту (юридична термінологія відображає систему наукових понять у вигляді найменувань певних категорій, зокрема процесів, явищ, предметів, ознак тощо), так і в плані вираження, але при визначальній ролі змісту.

Основними ознаками терміна є:

- адекватність відображення змісту поняття; смислова однозначність;

- логічне співвідношення його з іншими родовими термінами даної галузі;

- більшість термінів мають дефініцію – визначення (є, що не мають чіткого

визначення поняття; зустрічаються багатозначні терміни. Це свідчить про

недосконалість права.

Дефініція – це коротке логічне визначення, яке встановлює істотні відмінні ознаки предмета чи значення поняття, тобто його зміст і кордони);

- стилістична нейтральність;

- професійний рівень практичного вживання;

- закріплення кожного терміна за спеціальним поняттям.

Поняття – це відображення явища об'єктивної дійсності в його суттєвих ознаках, думка, яка виражає суть явища.

Термін є поняттям у відповідній знаковій формі, є його носієм, зовнішнім символом. Поняття єдине, а термін, як ми знаємо, може позначатися різними словами, словосполученнями. Термін може залишатися тим самим, в той час як визначене ним поняття з часом може зазнати тих чи інших змін, іноді дуже суттєвих.

Розкриваючи зміст будь-якого поняття будь-якої галузі, створюють класифікцію, яка визначає місце цього поняття й усіх інших понять, пов'язаних з ним.

Класифікація термінів – це їх розподіл за узагальненими ознаками споріднення та відмінності.

Класифікація термінів, які використовуються в законодавстві, важлива для впорядкування правової інформації, її автоматизації.

Міжгалузева термінологія – це термінологія, яка використовується в деяких галузях законодавства (матеріальна відповідальність, завдана шкода, проступок тощо).

У наш час відсутні виразні, науково обгрунтовані принципи і критерії логічної специфікації юридичних термінів з урахуванням їх практичного значення в тій чи іншій сфері правових відносин, без чого будь-яка класифікація є дуже умовною.

Загальновживані терміни – це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково

використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах, законодавстві. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі. У законодавстві вони використовуються в загальноприйнятому значенні і ніякого спеціального змісту не мають (офіцер, документ, справа, закон, правопорядок, юрист, охорона тощо).

Вони не завжди зручні, часто багатозначні, допускають різні тлумачення, можуть застосовуватися то в одному, то в іншому значенні.

Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення зрозуміле для

всіх і не породжує ніяких сумнівів у певному контексті. Використовуючи загальновживані терміни в нормативних актах, законодавець повинен забезпечити їх тлумачення в тій чи іншій формі, щоб був чітко зрозумілий

зміст.

Більшість термінів, узятих із повсякденної мови, отримують у нормативному акті особливе, більш точне, спеціальне значення. Їх перевага порівняно з загальновживаними полягає в тому, що при максимальній стислості вони найтонше визначають потрібне поняття, наприклад скарга, доказ, потерпілий, злочинність, акт, відповідальність, захист честі, хабар, бандитизм, грабіж, крадіжка, шахрайство, хуліганство, халатність тощо.

Подібних термінів у нормативних актах багато. Вони складають основу

юридичної термінології, несуть основне смислове навантаження в законодавстві. Важливо, щоб спеціальне значення загальновжитого терміна

було очевидним. Таким термінам у законодавстві даються визначення. Якщо

цього немає, значення терміна визначається, виходячи з загального контексту.

При першому використанні термінів зі спеціальним значенням треба давати

до нього відповідні нормативні роз'яснення.