ПРОГРАМА ЗНО З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

1. Фонетика. Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий

Учасник ЗНО повинен уміти:

склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді

Визначати в словах голосні, тверді і м’які,

і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на

дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й

письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове

наголошені голосні; ділити слово на склади;

значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос,

визначати звукове значення букв у слові.

наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення

Визначати

місце

букв

в

алфавіті,

приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних.

розташовувати слова за алфавітом; розпізнавати

Найпоширеніші випадки чергування голосних і

явища уподібнення приголосних звуків,

приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й

спрощення в групах приголосних, основні

випадки чергування голосних і приголосних

звуків, чергування у-в, і-й

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

2. Лексикологія.

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як

Пояснювати лексичні значення слів; добирати

Фразеологія

мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й

до

слів

синоніми

й

антоніми

та

однозначні слова. Пряме та переносне значення слова.

використовувати їх у мовленні; уживати слова

Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови

в переносному значенні. Знаходити в тексті й

за походженням. Власне українська лексика. Лексичні

доречно використовувати в мовленні вивчені

запозичення з інших мов. Загальновживані слова.

групи

слів;

пояснювати

значення

Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни.

фразеологізмів, приказок, прислів’їв, крилатих

Лексика української мови з погляду активного й пасивного

висловів, правильно й комунікативно доцільно

вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна

використовувати їх у мовленні

й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі

сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки,

прислів’я, афоризми

3. Будова слова.

Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі

Відділяти закінчення слів від основи,

Словотвір

частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

членувати основу на значущі частини,

Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа

добирати спільнокореневі слова, слова з

похідна й непохідна. Основні способи словотворення в

однаковими

префіксами

й

суфіксами;

українській

мові:

префіксальний,

префіксально-

розрізняти форми слова й спільнокореневі

суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання

слова, правильно вживати їх у мовленні;

слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу.

визначати спосіб творення слів

Основні способи творення іменників, прикметників,

дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення.

Сполучні голосні [о], [е] у складних словах

4. Морфологія.

Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини

Розпізнавати іменники, визначати їхнє загальне

4.1. Іменник

мови. Іменник як частина мови: значення, морфологічні

значення, морфологічні ознаки, синтаксичну

ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні,

роль, належність іменників до певної групи за

істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий,

їхнім лексичним значенням, уживаністю в

середній. Іменники спільного роду. Число іменників.

мовленні; визначати основні способи творення

Іменники, що вживаються в обох числових формах.

іменників; правильно відмінювати іменники,

Іменники, що мають лише форму однини або лише форму

відрізняти правильні форми іменників від

множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша,

помилкових; використовувати іменники в

друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої

мовленні,

послуговуючись

їхніми

відмін на групи. Особливості вживання та написання

виражальними можливостями

відмінкових форм. Букви -а(-я),

-у(-ю)

в закінченнях

3

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що

мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в

українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і

жіночих імен по батькові

4.2. Прикметник

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні

Розпізнавати прикметники, визначати їхнє

ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за

загальне значення, морфологічні ознаки,

значенням: якісні, відносні та присвійні. Явища

синтаксичну роль; розряди прикметників за

взаємопереходу прикметників з одного розряду в інший.

значенням; утворювати форми ступенів

Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних

порівняння якісних прикметників, повні й

прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення

короткі

форми

якісних

прикметників;

(проста й складена форми). Зміни приголосних при

розрізняти основні способи творення відносних

творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості

і присвійних прикметників; відмінювати

відмінювання прикметників (тверда й м’яка групи)

прикметники; відрізняти правильні форми

прикметників від помилкових

4.3. Числівник

Числівник як частина мови: значення, морфологічні

Розпізнавати числівники, визначати їхнє

ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за

загальне значення, морфологічні ознаки,

значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові,

синтаксичну роль, розряди числівників за

збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості

значенням, основні способи їх творення,

й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

відмінювання; відрізняти правильні форми

1)

один, одна;

числівників від помилкових; добирати потрібні

2)

два, три, чотири;

форми числівників і використовувати їх у

3)

від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ...

мовленні;

визначати

сполучуваність

вісімдесят;

числівників з іменниками

4)

сорок, дев’яносто, сто;

5)

двісті – дев’ятсот;

6)

нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7)

збірні;

8)

дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

Особливості правопису числівників

4.4. Займенник

Займенник як частина мови: значення, морфологічні

Розпізнавати займенники, визначати їхнє

ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з

загальне значення, морфологічні ознаки,

іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди

синтаксичну роль, розряди займенників за

займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні,

значенням, основні способи їх творення,

вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені,

відмінювання; відрізняти правильні форми

заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й

займенників від помилкових, правильно

правопис неозначених і заперечних займенників

добирати потрібні форми займенників і

використовувати їх у мовленні

4.5. Дієслово

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки,

Розпізнавати дієслова, особливі форми

синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані,

дієслова, безособові дієслова; визначати

відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив,

загальне значення дієслова, морфологічні

дієприслівник, форми на -но,

-то). Безособові дієслова.

ознаки, синтаксичну роль, часи й способи

Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових

дієслів, дієвідміни, особливості словозміни

форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній.

кожної дієвідміни; використовувати один час і

Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення

спосіб у значенні іншого; розрізняти основні

форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна

способи творення дієслів, зокрема видових

дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів

форм, форм майбутнього часу недоконаного

(теперішнього та майбутнього часу й наказового способу).

виду, форм умовного та наказового способу

Родові та числові форми дієслів (минулого часу й

дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від

умовного способу). Чергування приголосних в особових

помилкових.

формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення,

Розпізнавати

дієприкметники

(зокрема

морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та

відрізняти їх від дієприслівників), визначати

пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних

їхнє загальне значення, морфологічні ознаки,

дієприкметників теперішнього й минулого часу.

синтаксичну роль, особливості творення,

Відмінювання

дієприкметників.

Дієприкметниковий

відмінювання; відрізняти правильні форми

зворот. Безособові форми на -но, -то.

дієприкметників

від помилкових;

добирати й

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

комунікативно

доцільно

використовувати

дієприкметники та дієприкметникові звороти в

мовленні. використовувати дієприкметники в

мовленні.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення,

Розпізнавати дієприслівники, визначати їхнє

морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники

загальне значення, морфологічні ознаки,

доконаного й недоконаного виду, їх творення.

синтаксичну роль, основні способи їх творення;

Дієприслівниковий зворот

відрізняти правильні форми дієприслівників від

помилкових; правильно будувати речення з

дієприслівниковими зворотами

4.6. Прислівник

Прислівник

як частина

мови:

значення,

морфологічні

Розпізнавати прислівники, визначати їхнє

ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за

загальне значення, морфологічні ознаки,

значенням. Ступені порівняння

прислівників:

вищий і

синтаксичну роль, розряди прислівників за

найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників

значенням, ступені порівняння прислівників,

вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівників на

основні способи творення прислівників;

-о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників.

відрізняти правильні форми прислівників від

Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і

помилкових; добирати й комунікативно

сполучень прислівникового типу

доцільно використовувати

прислівники в

мовленні

4.7. Службові частини

Прийменник

як

службова

частина

мови.

Групи

Розпізнавати прийменники, визначати їхні

мови

прийменників

за

походженням:

непохідні (первинні) й

морфологічні ознаки, групи прийменників за

похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи

походженням і за будовою; правильно й

прийменників за будовою: прості, складні й складені.

комунікативно

доцільно

використовувати

Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

форми прийменників у мовленні

Правопис прийменників

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників

Розпізнавати сполучники, визначати групи

за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні,

сполучників за значенням і синтаксичною

протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові,

роллю, за вживанням і будовою; правильно й

умовні, способу

дії,

мети,

допустові,

порівняльні,

комунікативно

доцільно

використовувати

з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням

сполучники в мовленні

(одиничні, парні,

повторювані)

та за будовою

(прості,

6

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

складні, складені). Правопис сполучників

Частка як службова частина мови. Групи часток за

Розпізнавати частки, визначати групи часток

значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі,

модальні. Правопис часток

за значенням і вживанням; правильно й

комунікативно

доцільно використовувати

частки в мовленні

4.8. Вигук

Вигук як частина мови. Групи вигуків за походженням:

Розпізнавати вигуки, визначати групи вигуків

непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні

за походженням; правильно й комунікативно

слова. Правопис вигуків

доцільно використовувати вигуки в мовленні

5. Синтаксис

Завдання синтаксису. Словосполучення й речення як

Розрізняти словосполучення й речення,

5.1. Словосполучення.

основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок

сурядний і підрядний зв’язок між словами й

між словами й частинами складного речення. Головне й

реченнями; визначати головне й залежне слово

залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за

в підрядному словосполученні; визначати

морфологічним

вираженням

головного

слова.

поширені й непоширені словосполучення, типи

Словосполучення непоширені й поширені

словосполучень

за способами вираження

головного слова

5.2. Речення

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична

Розрізняти речення різних видів: за метою

основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у

висловлювання, за емоційним забарвленням, за

сучасній українській мові: за

метою висловлювання

складом граматичної основи, за наявністю чи

(розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним

відсутністю другорядних членів, за наявністю

забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й

необхідних членів речення, за будовою, за

складні); за складом граматичної основи (двоскладні й

наявністю чи відсутністю однорідних членів

односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних

речення, вставних слів, словосполучень, речень,

членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних

відокремлених членів речення, звертання

членів речення (повні й неповні); за наявністю чи

відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів

речення, вставних слів, словосполучень, речень,

відокремлених членів речення, звертання)

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

5.2.1. Просте

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення.

Визначати

структуру простого двоскладного

двоскладне речення

Особливості узгодження присудка з підметом. Способи

речення, способи вираження підмета й

вираження підмета. Типи присудків: простий і складений

присудка (простого й складеного), особливості

(іменний і дієслівний). Способи їх вираження

узгодження присудка з підметом; правильно й

комунікативно

доцільно

використовувати

прості речення

5.2.2.

Другорядні

Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як

Розпізнавати види другорядних членів та їхні

члени

речення

у

різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням.

типи й різновиди, визначати способи

двоскладному

й

Способи вираження означень, додатків, обставин.

вираження означень, додатків, обставин, роль

односкладному реченні

Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в

порівняльного

звороту;

правильно

й

реченні (обставина способу дії, присудок)

комунікативно

доцільно

використовувати

виражальні

можливості

другорядних членів

речення в мовленні; правильно розставляти

розділові знаки при непоширеній прикладці,

порівняльному звороті

5.2.3. Односкладні

Граматична основа односкладного речення. Типи

Розпізнавати типи односкладних речень,

речення

односкладних речень за способом вираження та значенням

визначати особливості кожного з типів;

головного члена: односкладні речення з головним членом

правильно

й

комунікативно

доцільно

у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові,

використовувати

виражальні

можливості

узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з

односкладних речень у власному мовленні

головним членом у формі підмета (називні). Способи

вираження головних членів односкладних речень.

Розділові знаки в односкладному реченні

5.2.4. Просте

Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова в

Розпізнавати просте речення з однорідними

ускладнене речення

реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням.

членами, звертаннями, вставними словами,

Звертання непоширені й поширені. Речення зі вставними

словосполученнями,

реченнями,

словами, словосполученнями, реченнями, їх значення.

відокремленими

членами

(означеннями,

Речення з відокремленими членами. Відокремлені

прикладками,

додатками,

обставинами),

означення, прикладки – непоширені й поширені.

зокрема уточнювальними, та правильно й

Відокремлені

додатки,

обставини.

Відокремлені

комунікативно

доцільно

використовувати

уточнювальні

члени речення. Розділові знаки в

виражальні

можливості

таких

речень

у

8

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

ускладненому реченні

мовленні; правильно розставляти розділові

знаки в них

5.2.5. Складне речення

Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень

Розпізнавати складні речення різних типів,

у складному:

визначати

їхню

структуру,

види

й

засоби

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

зв’язку між простими реченнями. Добирати й

2) інтонація.

конструювати складні речення, що оптимально

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин:

відповідають конкретній комунікативній меті.

сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний

Правильно розставляти розділові знаки,

зв’язок між частинами складного речення

будувати схему такого речення

5.2.5.1. Складносу-

Єднальні, протиставні та розділові сполучники в

Розпізнавати

складносурядні

речення,

рядне речення

складносурядному реченні. Смислові зв’язки між

визначати смислові зв’язки між частинами

частинами складносурядного речення

складносурядного

речення;

комунікативно

доцільно використовувати

його

виражальні

можливості в мовленні

5.2.5.2. Складнопід-

Складнопідрядне речення, його будова. Головне й

Розпізнавати

складнопідрядні

речення,

рядне речення

підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова

визначати

їхню

будову,

зокрема

як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні

складнопідрядних

речень

з

кількома

види підрядних речень: означальні, з’ясувальні,

підрядними,

відображати

її

в

схемі

обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня,

складнопідрядного речення; визначати основні

порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні,

види підрядних речень, типи складнопідрядних

допустові). Складнопідрядні речення з кількома

речень за характером зв’язку між частинами.

підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами:

Правильно

й

комунікативно

доцільно

1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

використовувати

виражальні

можливості

2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

складнопідрядних речень різних типів у процесі

3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю

спілкування

5.2.5.3. Безсполучни-

Типи безсполучникових складних речень за характером

Розпізнавати безсполучникові складні речення;

кове складне речення

смислових відношень між складовими частинами-

визначати смислові відношення між їхніми

реченнями:

частинами-реченнями

(однорідними

й

1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

неоднорідними),

особливості

інтонації

2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і

безсполучникових складних речень; правильно

пояснювальною).

й комунікативно

доцільно

використовувати

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

виражальні

можливості

безсполучникових

складних речень у мовленні

5.2.5.4. Складні

Складні речення з різними видами сполучникового й

Визначати структуру складних речень з

речення з різними

безсполучникового зв’язку

різними

видами

сполучникового

й

видами

безсполучникового зв’язку; правильно й

сполучникового

й

комунікативно

доцільно

використовувати

безсполучникового

виражальні можливості речень цього типу в

зв’язку

мовленні

5.3. Способи

Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова

Визначати в реченні з прямою мовою слова

відтворення чужого

автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид

автора й пряму мову, речення з непрямою

мовлення

прямої мови. Діалог

мовою; замінювати пряму мову непрямою;

правильно й доцільно використовувати в тексті

пряму мову й цитати; правильно вживати

розділові знаки в конструкціях із прямою

мовою та діалогом

6. Стилістика

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній,

Розпізнавати стилі мовлення, визначати

офіційно-діловий, публіцистичний, конфесійний), їх

особливості кожного з них; користуватися

основні ознаки, функції

різноманітними

виражальними

засобами

української мови в процесі спілкування для

оптимального досягнення мети спілкування

7. Орфоепія

Відображення вимови голосних (наголошених і

Визначати особливості вимови голосних і

ненаголошених) через фонетичну транскрипцію.

приголосних звуків; наголошувати слова

Відображення вимови приголосних звуків:

відповідно до орфоепічних норм

(

(

1) [дж], [дз], [дз′];

2) [ґ];

3) [ж], [ч], [ш], [дж];

(

4) груп приголосних (уподібнення, спрощення);

5) м’яких приголосних;

6) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом

8. Орфографія

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е],

Розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати

[и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних.

їх за допомогою

правил;

правильно писати

Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної

діяльності

Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака.

слова з вивченими орфограмами, знаходити й

Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на

виправляти орфографічні помилки на вивчені

позначення подовжених м’яких приголосних і збігу

правила

однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і

суфіксів. Позначення чергування приголосних звуків на

письмі. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах.

Написання слів іншомовного походження. Основні

правила переносу слів з рядка в рядок. Написання

складних слів разом і через дефіс. Правопис

складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих

імен по батькові, прізвищ. Правопис відмінкових

закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у

прикметниках і дієприкметниках, не з різними частинами

мови.

9. Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкування

й мовлення; види

Уважно

читати,

усвідомлювати

й

мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення;

запам’ятовувати

зміст

прочитаного,

монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне

диференціюючи в ньому головне та другорядне.

мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна

Критично оцінювати прочитане.

думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність,

Аналізувати тексти різних стилів, типів і

логічна послідовність, багатство, точність, виразність,

жанрів. Будувати письмове висловлення,

доречність, правильність). Текст як середовище

логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи

функціонування мовних одиниць. Основні ознаки тексту:

його темі й основній думці, задуму, обраному

зв’язність,

комунікативність,

членованість,

стилю та типу мовлення, досягати визначеної

інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на

комунікативної мети. Уміти формулювати,

абзаци, мікротеми. Способи зв’язку речень у тексті.

добирати доречні аргументи і приклади, робити

Класифікація текстів за сферою використання, метою,

висновок, висловлювати власну позицію, свій

структурними особливостями. Тексти різних стилів, типів,

погляд на ситуацію чи обставин; правильно

жанрів мовлення

структурувати

текст,

використовуючи

відповідні мовленнєві звороти. Знаходити й

виправляти похибки та помилки в змісті,

побудові й мовному оформленні власних

висловлювань, спираючись на засвоєні знання