- •II. Захворювання системи кровообігу
- •Гіпертонічна хвороба
- •Класифікація артеріальної гіпертензії за етіологічною ознакою
- •Таблиця 2.2. Класифікація артеріальної гіпертензії в залежності від рівня тиску
- •Таблиця 2.3. Класифікація артеріальної гіпертензії за ураженням органів-мішеней
- •Таблиця 2.5. Класифікація артеріальної гіпертензії залежно від рівня тиску
- •ГіперТензивні кризи.
- •Раптова коронарна смерть.
- •Стенокардія.
- •Інфаркт міокарда.
- •Лікувальні заходи у приймальному відділенні -
- •Клас III-
- •Міокардити.
- •Кардіоміопатії.
- •Міокардіодистрофії.
- •Інфекційний ендокардит.
- •Перикардити.
- •Аритмії, обумовлені порушенням утворення збудження.
- •Вискакуючі скорочення - скорочення, які виникають з а-в-асоціації та рідко із шлуночків при зниженні функції синусового вузла. Аускультативно – аритмія.
- •Активні ектопічні порушення ритму.
- •Порушення провідності.
- •Повна блокада правої ніжки пучка Гіса:
- •Вади серця.
- •Комбінована ревматична мітральна вада : і.05.2
- •Недостатність клапана легеневої артерії — і.37.1
- •Набуті вади серця.
- •Вроджені вади серця у дорослих.
- •Хронічна серцева недостатність.
- •Шифр за мкх-х: і50, і50.0
- •Приклади формування діагнозу.
ГіперТензивні кризи.
Визначення.Гіпертензивний криз – раптове значне підвищення артеріального тиску від нормального або підвищеного рівня, яке супроводжується поглибленням існуючих симптомів хвороби та появою нових зрушень у органах-мішенях (мозок, серце, нирки).
Класифікація кризів. На підставі клінічної картини та гемодинамічних порушень (Мясников А.П., 1954):
Гіпертензивні кризи І типу – легкі та короткочасні. Ознаки: головний біль, запаморочення, збудження, серцебиття, тремор рук та тіла; червоні плям на обличчі, шиї, грудях; АТ – 180-190/100-105 мм рт.ст.; лейкоцитоз; поліурія (сеча білого кольору).
Гіпертензивні кризи ІІ типу– важкі та тривалі (до кількох днів). Ознаки: виражений головний біль, запаморочення; нудота та блювота; минаючі порушення зору, стискаючий біль за грудиною; сплутаність свідомості, минаючі розлади мозкового кровоплину; різке підвищення систолічного АТ – понад 200 мм рт.ст.; лейкоцитоз; на ЕКГ – поширення комплексуQRSта депресія сегментуST. Ускладнення – серцева астма, інфаркт міокарда, інсульт.
На підставі урахування типу гемодинаміки (Голиков А.П., Эстрин В.А., 1976):
З гіперкінетичним типом кровоплину;
З еукінетичним типом кровоплину;
З гіпокінетичним типом кровоплину.
На підставі переваги ланки вегетативної нервової системи (Ратнер Н.О., 1958):
Симпатико-адреналовий.
Симпатико-норадреналовий.
На підставі переважного ураження органів-мішеней (Жмуркин В.П., 1982):
Гіпертензивний кардіальний криз (ознаки гострої лівошлуночкової недостатності).
Церебральний ангіогіпотонічний криз (надмірне повнокрів’я вен головного мозку за умов посиленого притоку крові).
Церебральний ішемічний криз (спазм мозкових артерій, дисфункція артеріовенозних анастомозів).
Церебральний складний криз (поєднання спазму артерій та дилятації вен головного мозку).
Генералізований ангіодистонічний криз (генералізована судинна дистонія у різних басейнах).
На підставі наявності ознак уражень органів-мішеней та необхідності термінового зниження артеріального тиску (Українське наукове товариство кардіологів, 2000):
Ускладнені кризи– з гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней, становлять загрозу життю хворого, потребують негайного (протягом 1 години) зниження АТ:
Інфаркт міокарда.
Інсульт.
Гостра розшаровуюча аневризма аорти.
Гостра недостатність лівого шлуночка.
Нестабільна стенокардія.
Аритмії (пароксизми тахікардії, миготливої аритмії, шлуночкова екстрасистолія високих градацій).
Транзиторна ішемічна атака.
Еклампсія.
Гостра гіпертензивна енцефалопатція.
Кровотеча.
Неускладнені кризи– без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, становлять потенційну загрозу життю хворого, потребують швидкого (протягом кількох годин) зниження артеріального тиску:
Церебральний неускладнений криз.
Кардіальний неуксладнений криз.
Підвищення САТ до 240 мм рт.ст. або ДАТ до 140 мм рт.ст.
Значне підвищення тиску в ранньому післяопераційному періоді.
Гіпоталамічний пароксизм (криз).
Диференційний діагнозускладнених кризів слід проводити із наступними хворобами:
Уремія.
Субарахноідальний крововилив.
Пухлини мозку.
Травма голови.
Епілепсія.
Енцефаліти.
Системний червоний вовчак.
Гіпервентиляційний синдром.
Використання наркотиків (кокаїн).
Лікування.
На амбулаторному етапі – клонідин всередину чи парентерально; каптоприл всередину; ніфедипін всередину чи сублінгвально; адельфан всередину; нітрогліцерин сублінгвально; метопролол всередину; фуросемід.
У випадку неуксладеного кризу – амбулаторне лікування. При появі загрозливих життю симптомів – госпіталізація.
У випадку ускладненого кризу – госпіталізація. Довенна інфузія: натрію нітропрусид, лабеталол, нітрогліцерин, гідралазин та інш. На першому етапі лікування кризу метою є часткове зниження артеріального тиску (на 20-25% від вихідного рівня протягом 2-3-х годин) для попередження раптової гіпоперфузії органів-мішеней (серця, нирок, головного мозку).
Алгоритм лікування ускладнених та неускладнених кризів, дози та спосіб введення ліків поданий у розділі “Додатки”.
Ішемічна хвороба серця.
Визначення. Ішемічна хвороба серця (ІХС) – ураження міокарда, яке зумовлене розладами коронарного кровообігу і виникає внаслідок порушення рівноваги між доставкою і метаболічною потребою серцевого м’язу в кисні.
Клінічна класифікація ІХС (Рекомендації робочої групи Українського Товариства Кардіологів, 1999 р.).
1. Раптова коронарна смерть
(МКХ-Х-І46.1)
1.1. Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією
1.2. Раптова коронарна смерть (летальний випадок)
2. Стенокардія
(МКХ-Х – І20.0)
2.1.1. Стабільна стенокардія напруги (із зазначенням функціональних класів (ФК), для ІІІ і IV ФК можливе приєднання стенокардії спокою, яка, за суттю, є стенокардією малих напруг – І20.8).
2.1.2. Стабільна стенокардія напруги при ангіографічно інтактних судинах (коронарний синдром X). – І20.8.
2.2. Вазоспастична стенокардія (ангіоспатична, спонтанна, варіантна, Принцметала).
(МКХ-Х –І20.1)
2.3 Нестабільна стенокардія
(МКХ-Х – І20.0)
2.3.1. Стенокардія, що виникла вперше до 28 діб (напади стенокардії, що виникли вперше, з транзиторними змінами на ЕКГ - спокою).
2.3.2. Прогресуюча стенокардія (поява стенокардії спокою або нічних нападів у хворого із стенокардією напруги, зміна ФК стенокардії, прогресуюче зниження толерантності до фізичного навантаження, транзиторні зміни на ЕКГ - спокою).
2.3.3. Рання постінфарктна стенокардія (з 3 до 28 діб).
3. Гострий інфаркт міокарда
Діагноз виставляють із зазначенням дати виникнення (до 28 діб), локалізації (передня стінка, передньоверхівковий, передньобоковий, передньо-септальний, діафрагмальний, нижньобоковий, нижньозадній, нижньобазальний, верхівковобоковий, базальнолатеральний, верхньобоковий, боковий, задній, задньобазальний, задньобоковий, задньосептальний, септальний, правого шлуночка), рецидивуючий (від 3 до 28 діб), первинний, повторний (вказувати розміри і локалізацію не обов'язково, якщо виникають труднощі в ЕКГ- діагностиці)
(МКХ-Х - І21.)
3.1. Гострий інфаркт міокарда з наявністю зубця Q(трансмуральний, великовогнищевий) (МКХ-Х - І21.0-І21.3)
3.2. Гострий інфаркт міокарда без зубця Q(дрібновогнищевий).
3.3. Гострий субендокардіальний інфаркт міокарда.
(МКХ-Х - І21.4).
3.4. Гострий інфаркт міокарда (невизначений) (МКХ-Х - І21.9).
3.5. Рецидивуючий інфаркт міокарда (від 3 до 28 діб).
3.6. Повторний інфаркт міокарда (після 28 діб) (МКХ-Х- І22).
3.7. Гостра коронарна недостатність. Діагноз проміжний - елевація або депресія сегмента ST, що відображає гостру ішемію до розвитку ознак некрозу міокарда або раптової коронарної смерті
(МКХ-Х - І24.8).
Деякі ускладнення гострого інфаркту міокарда вказуються за часом їх виникнення
(МКХ-Х - І20.3):
- гостра серцева недостатність (класи за KilipI-IV);
- порушення серцевого ритму та провідності;
- розрив серця зовнішній (з гемоперикардитом МКХ-Х - І23.0, без гемоперикардиту МКХ-Х - І23.3) і внутрішній (дефект міжпередсердної перетинки МКХ-Х - І23.1, дефект міжшлуночкової перетинки МКХ-Х - І23.2, розрив сухожильної хорди МКХ-Х - І23.4, розрив папілярного м'язу МКХ-Х - І23.5)
- тромбоемболії різної локалізації;
- тромбоутворення в порожнинах серця (МКХ-Х - І23.6);
- гостра аневризма серця;
- синдром Дресслера (МКХ-Х -І24.1);
- постінфарктна стенокардія (від 72 годин після розвитку ІМ до 28 діб).
4. Кардіосклероз
4.1. Вогнищевий кардіосклероз (МКХ-Х - І25.2)
4.1.1. Постінфарктний кардіосклероз із зазначенням форми та стадії серцевої недостатності, характеру порушення ритму і провідності, кількості перенесених інфарктів, їх локалізації та часу виникнення).
Аневризма серця хронічна (МКХ-Х - 125.2).
4.1.2. Вогнищевий кардіосклероз, без вказівки на перенесений ІМ.
4.2. Дифузний кардіосклероз (із вказівкою на стадію серцевої недостатності, порушення ритму і провідності)
(МКХ-Х - 125.0)
5. Безбольова форма ІХС.
Діагноз базується на підставі виявлення ознак ішемії міокарда за допомогою тесту з фізичним навантаженням, Холтерівського моніторування ЕКГ з веріфікацією за даними коронарографії, сцинтиграфії міокарда Т1, стрес- ЕхоКГ
(МКХ-Х - 125.6).
Приклад формулювання діагнозу.
1. ІХС. Стабільна стенокардія напруги, II ФК. Атеросклероз ПМША та ПКА (коронарографія 10.03.99). СН 0 ст.
2. ІХС. Стабільна стенокардія напруги, IV ФК та спокою. Постінфарктний кардіосклероз (Q- ІМ передньої стінки ЛШ, 23.05.99). Хронічна аневризма ЛШ. Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. СН ІІБ ст.
3. ІХС. Нестабільна стенокардія (прогресуюча). Постінфарктний кардіосклероз (дрібновогнищевий ІМ задньобокової стінки ЛШ, 02.06.98). Аортокоронарне шунтування (2 шунта, 12.02.98). СН І ст.
4. ІХС. Безбольова форма. Атеросклероз ПМША (коронарографія 10.03.99). Шлуночкова екстрасистолічна аритмія (Лаун-1). СН 0 ст.
5. ІХС. Гострий трансмуральний інфаркт міокарда передньоверхівкової ділянки ЛШ (05.07.99) Гостра аневризма серця (?). Повна блокада лівої ніжки пучка Гіса (05. 07. 99). Гостра лівошлуночкова недостатність IIIкласу за Кilliр (05. 07. 99). СН 1 ст.
6. ІХС. Гострий повторний дрібновогнищевий інфаркт міокарда діафрагмальної ділянки ЛШ (13.02.99). Постінфарктний кардіосклероз (великовогнищевий ІМ передньої стінки ЛШ, 23.03.97). Пароксизмальна форма фібриляції передсердь. СН II А ст.
7. ІХС. Гострий великовогнищевий інфаркт міокарда задньобазальної та діафрагмальної ділянок ЛШ (18.05.99). Гостра А-В блокада II ст. (18.05.99). Синдром Дресслера (30.05. 99). Рецидивуючий ІМ (05.06.99) в зоні ураження. А-В блокада IIIст. (06.06.99). Зупинка кровообігу (06.06.99). Тимчасова ЕКС (06.06.99 - 09.06.99). СН ІІ А ст.
8. ІХС. Гострий великовогнищевий інфаркт міокарда передньобокової ділянки ЛШ (11.01.99). Первинна транслюмінальна ангіопластика ПМША: прохідність ТІМІ-3 (11.01.99). СН І ст.
Етіологія. Фактори ризику серцево-судинних недуг – модифіковані:
Куріння
Дисліпідемія
Підвищений артеріальний тиск
Цукровий діабет
Ожиріння
Дієтичні чинники
Тромбогенні чинники
Недостатня фізична активність
Зловживання алкоголем
немодифіковані:
Наявність ІХС
Обтяжена спадковість
Вік
Стать