Біль над лоном.

Біль у промежині.

Біль у уретрі.

Біль при порожньому сечовому міхурі.

Затримка сечі.

Для туберкульозного епідидиміту характерно:

Гектична гіпертермія.

Двобічний процес.

Формування нориць.

Відсутність больового синдрому.

Ураження лише придатка.

Збільшення кількості еритроцитів у третій порції трисклянкової проби свідчить про запалення:

Шийки сечового міхура.

Сечовода.

Яєчок.

Уретри.

Простати.

Проявом якого захворювання може бути біль у попереку, як при радикуліті?

Орхіту.

Уретриту.

Везикуліту.

Циститу.

Простатиту.

За якої ситуації найчастіше виникає цистит у жінок?

При утрудненні відтоку сечі.

При переохолодженні.

Після ангіни.

При проктосигмоїдиті.

При хронічному пієлонефриті.

При гострому шийковому циститі гематурія:

Ініціальна.

Тотальна.

Термінальна.

Безбольова.

Інтермітуюча.

Для інтерстиціального циститу характерно:

Ураження усього сечового міхура.

Інтенсивний біль.

Хронічна затримка сечі.

Зморщування сечового міхура.

Макрогематурія.

Головною причиною виникнення уретриту в чоловіків є:

Порушення особистої гігієни.

Статеві контакти.

Переохолодження.

Статеве перенапруження.

Хронічна інфекція сечового міхура.

Для диференціації між склерозом та раком передміхурової залози необхідно провести:

Біопсію передміхурової залози.

Цистоскопію.

Аналіз соку передміхурової залози.

Цистографію.

В/в урографію.

Біль при еякуляції та гемоспермія характерні для:

Уретриту.

Простатиту.

Везикуліту.

Хронічного циститу.

Орхоепідидиміту.

Для кращої діагностики інфекції, що викликала хронічний про­статит, виконують:

Засів останньої порції сечі.

Аналіз соку передміхурової залози.

Аналіз еякуляту.

Біопсію передміхурової залози.

Пірогеналовий тест напередодні обстеження.

Чим може ускладнитися гострий гнійний орхоепідидиміт?

Сепсисом.

Виникненням гострого пієлонефриту.

Стриктурою уретри.

Зменшенням запліднюючої здатності.

Погіршенням статевої функції.

Діафаноскопія дозволяє диференціювати неспецифічний орхоепідидиміт та:

Туберкульозний.

Пухлину яєчка.

Водянку яєчка.

Варикоцеле.

Орхіт.

До органічних каменів відносяться:

Урати.

Цистинові.

Оксалати.

Карбонати.

Фосфати.

Які рентгенонегативні конкременти зустрічаються частіше:

Ксантинові.

Карбонати.

Цистинові.

Урати.

Оксалати.

У кислому середовищі сечі утворюються:

Урати.

Оксалати.

Карбонати.

Фосфати.

Органічні конкременти.

У виникненні СКХ велику роль відіграє:

Цистинурія.

Хронічна інфекція сечових шляхів.

Порушення відтоку сечі.

Гіперкальціурія.

Усе наведене.

До теорій виникнення СКХ не відноситься:

Оклюзивна теорія.

Матрична теорія.

Протеолітично-іонна теорія.

Теорія колоїдного захисту.

Теорія ядроутворення.

На виникнення каменя найбільший вплив мають:

Інфекція сечових шляхів, склад води.

Протеолітична активність та рН сечі.

Раціон харчування, інфекція.

Недостатня функція нирки, рН сечі.

Порушення кровопостачання нирки.

Рентгенонегативними каменями є:

Фосфати.

Карбонати.

Солі сечової кислоти.

Цистинові.

Оксалати.

До кислих каменів відносяться:

Урати, фосфати.

Оксалати, урати.

Карбонати, фосфати.

Циститові, оксалати.

Карбонати, урати.

Найбільш характерними ознаками СКХ є:

Біль, дизурія, піурія.

Піурія, часте сечовипускання, гематурія.

Дизурія, бактеріурія, біль.

Гематурія, странгурія, каменевиділення.

Біль, каменевиділення, гематурія.

Для ниркової коліки НЕ характерно:

Гематурія.

Різкий біль.

Дизурія.

Протеїнурія.

Піурія.

Дизурія, як ознака СКХ, частіше виникає при:

Камені інтрамурального відділу сечовода.

Великому камені сечовода.

Вклиненні каменя в мисково-сечовідний сегмент.

Сечокислому діатезі.

Оксалурії.

При нирковій коліці помилково найчастіше ставиться діагноз:

Холециститу.

Панкреатиту.

Апендициту.

Кишкової непрохідності.

Виразкової хвороби.

Літоекстракція можлива при:

Каменях ниркової миски.

Каменях верхньої частини сечовода.

Каменях нижньої частини сечовода.

Уратних каменях.

Лужних каменях.

Одним із найтяжчих ускладнень літоекстракції є:

Загострення хронічного пієлонефриту.

Розрив сечовода.

Перфорація сечового міхура.

Поранення нирки.

Гострий гломерулонефрит.

Екстракорпоральна літотрипсія - це:

Дроблення каменя за допомогою цистолітотриптора.

Оперативне лікування СКХ.

Розчинення каменя.

Дроблення каменя за допомогою трипсину.

Дроблення каменя за допомогою ударної хвилі.

Який термін НЕ відноситься до класифікації туберкульозу нирок?

Інфільтративний туберкульоз нирок.

Ксантогранулематозний туберкульоз нирок.

Субтотальна деструкція.

Стадія обмеженої деструкції.

Стадія тотальної деструкції.

Який відділ сечостатевої системи найчастіше уражається туберку­льозом?

Простата.

Сечовід.

Сечовий міхур.

Нирки.

Уретра.

Який орган чоловічої статевої системи найчастіше уражається туберкульозом?

Сім'яні міхурці.

Простата.

Статевий член.

Яєчки.

Додаток яєчка.

Яка початкова стадія туберкульозу нирок?

Міліарний туберкульоз нирок.

Стадія початкової деструкції.

Інфільтративний туберкульоз нирок.

Дріюнокавернозний туберкульоз нирок.

Стадія тотальної деструкції.

Яка кінцева стадія туберкульозу нирок?

Стадія обмеженої деструкції.

Інфільтративний туберкульоз нирок.

Проліферативний туберкульоз нирок.

Міліарний туберкульоз нирок.

Стадія тотальної деструкції.

Які головні клінічні прояви туберкульозу нирок?

Субфебрилітет, біль у попереку.

Схуднення, дизурія.

Дизурія, біль у попереку.

Біль у попереку, явища ХНН.

Жоден із них.

Який фактор є найголовнішим у виникненні деструктивного туберкульозу нирки?

Супутні інфекційні захворювання.

Уростаз.

Порушення імунітету.

Наявність попередніх захворювань нирки.

Одночасне ураження обох нирок.

Типовими проявами туберкульозу простати є:

Субфебрилітет, біль у попереку.

Схуднення, дизурія.

Дизурія, біль у попереку.

Ниркова коліка, температура.

Жодна з ознак.

Що не відноситься до травматичних пошкоджень нирки?

Розрив капсули.

Відрив нирки від судинної ніжки.

Забій нирки.

Травматична ротація нирки.

Розчавлення нирки.

Який вид травми нирки не супроводжується гематурією?

Субкапсулярний розрив паренхіми.

Розрив капсули.

Відрив нирки від судинної ніжки.

Розчавлення нирки.

Забій нирки.

Ятрогенне пошкодження нирки можливе при:

Екскреторній урографії.

Нефросцинтиграфії.

Катетеризації інтрамурального відділу сечовода.

Низхідній урографії.

Ретроградній уретеропієлографії.

Яка з перелічених груп пошкоджень нирки не входить до їх класи­фікації?

Розчавлення нирки.

Розрив капсули.

Забій нирки.

Перекрут судинної ніжки.

Відрив судинної ніжки.

При якому обстеженні можливо пошкодження сечовода?

Екскреторна урографія.

Нефросцинтиграфія.

Катетеризація сечового міхура.

Перкусія нирки.

Ретроградна уретеропієлографія.

При якій лікувальній процедурі не можливо пошкодити нирку:

Дистанційна літотрипсія.

Пункція кісти нирки.

Катетеризація нирки.

Цистолітотрипсія.

Встановлення стента.

Перед оперативним втручанням із приводу пошкодження нирки необхідно зробити:

Екскреторну урографію.

Нефросцинтиграфію.

Катетеризацію нирки.

УЗД нирки.

Ретроградну пієлографію.

Яка тріада симптомів найбільш характерна для травми нирки?

Біль, протеїнурія, гематурія.

Біль, гематурія, урогематома.

Гематурія, піурія, біль.

Урогематома, протеїнурія, гематурія.

Гематурія, біль, гіпертермія.

Патогномонічним симптомом пошкодження нирки є:

Збільшення нирки.

Випинання контуру нирки.

Відсутність її функції.

Зміна положення нирки.

Вихід контрасту за її межі.

Протипоказанням для оперативного лікування при травмі нирки є:

Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

Літній вік хворого.

Гектична температура.

Наявнісь єдиної нирки.

Жоден з них.

Протипоказанням для нефректомії при травмі нирки є:

Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

Літній вік хворого.

Пошкодження судинної ніжки.

Наявнісь єдиної нирки.

Розчавлення нирки.

Показання для нефректомії при травмі нирки є:

Поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини.

Пошкодження сечовода.

Розрив паренхіми нирки.

Наявнісь єдиної нирки.

Розчавлення нирки.