2.3 Введеня, редагування та опрацювання даних .

Для введення даних курсор треба помістити у потрібну комірку таблиці і набрати цифри або текст. Інформація, яку вводять, одночасно ввідображається у правому полі рядка формул, куди безпосередньо можна вводити дані. Після введення першого n знака ліворуч від цього поля з”являються 3 піктограми. Піктограма, на якій зображений червоний символ Х, є а аналогом кнопки Отмена (Cancel), із зеленою галочкою – аналог клавіши Е , а з символом = (fx) – піктограма виклику програмного засобу Мастер функцій (Funktion Wizard) для компанування формул шляхом діалогу. Закінчують уведення на клавішу або піктограму Е чи на одну із клавіш керування курсором. Виправляють уведені дані у рядку формул обо ьезпосередньо в комірці після натискання клавішу 2 чи подвійного натискання мишкою (для редагування даних у комірці треба ввімкнути функцію Поправка прямо в ячейку (Edit directly in cell) сторінки Поправка (Edit) діалогового вікна Параметра (Opions) ).

Уведені в комірку числа або дата замовчуванням вирівнюється до правого краю, а текст- до лівого. Для того, щоб увести число як текст, потрібно взяти його в лапки. Довгий текст стандартно відображається поверх сусідніх комірок, якщо вони не містять даних, однак його можна розмістити у кількох рядках, виконавши команду Формат \ Ячейки (Format\Ctlls) і на сторінці Вировнение (Alignment) ввімкнути опцію, переносити по словах (Wraptext) ( на цій же сторінці, до речі, можна змінити стандартний спосіб вирівнювання, про що йтиметься у наступному пункті).

Формули в Еxcel завжди починаються із знака рівності (=), знака арефметичних операцій , операцій порівняння, операцій з текстом , дужки, адреси комірок та імена, а також вбудовані формули , які називаються функціями. Якщо елементом формули ( аргументои функції ) є адреса комірки або її ім”я, то в обчисленнях Еxcel використовується результат одержаний в адресованій комірці . Всі текстові величини у формулах треба брати в лапки, використання пробилів не дозволене.

Після того, як користувач уведе формулу в яку- небудь комірку, там звичайно відразу з”являється результат обчислень за цією формулою. Щоб побачити власне формулу, треба активізувати відповідну комірку і переглянути вміст правого поля рядка формули ( натискання на функціональну клавішу F2 відображає формулу в комірці ).

Розглянемо використання функцій у формулах детальніше. Найбільш поширеною в табличних розрахунках є функція суми. Для швидкого задання цієї функції у формулі призначена піктограма Автосумма (Auto-Sum) панелі інструментів Стандартная (Standart) . Після її натискання Еxcel намагається “відгадати “, з чого саме потрібно взяти суму.

Змінити діапазон підсумування можна мишкою (після чого треба натиснути на клавішу Еnter ) або заданям потрібних адрес із клавіатури. Діапазони позначають через адреси першої і останньої комірок, роділені двокрапкою (;), при чому можна задавати кілька діапазонів, віокремлюючих їх одне від одного крапкою з комою (; ).