2.2 Адресація даних

Кожна чарунка таблиці має свою адресу . В Excel передбачено 2 способи чарунок, які умовно позначаються А1 та R1C1.

Перший спосіб полягає в тому, що кожен рядок таблиці має свій порядковий номер, а кожному стовпцю відповідає літера (дві літери) англійського алфавіту : А, В, ..., Z, AA, ..., AZ, BA, BB, ..., наприклад :

А1 – адреса комірки, що розташована на перетині стовпця А та рядка 1;

Спосіб адресації R1C1 передбачає використання для ідентифікації як рядків, так і стовпців їх порядкових номерів, записаних після буквенних позначень: - рядок (raw ) , - стовбець (column ) .У цьому випадку поряд з адресою , наприклад R16C3 ( шістнадцятий рядок, третій стовбець ), у формулах можна використовувати адреси щодо активної комірки, наприклад :

RC ( -1 ) – адреса комірки, що розташована ліваруч від активної ;

R (-1 ) C (2) - адреса комірки, що розташована ліворуч та через одну вниз від активної.

Спосіб адресації комірок задають на сторінці Общие (General) вікна Параметриы (Options) іменам умикання або вимикання опції Стиль ссылок R1C1( R1C1 reference style).

Використаний спосіб адресації суттєво враховується під час копіювання комірок, що містить формули з адресами чарунок. За замовчуванням Еxcel вважає всі адреси типу А1, С16 відносними (визначається їхній зсув за рядками та стовпцями стосовно активної чарунки). Тому копіювання комірки Е3 з формулою = В3+ С3 +D3 в комірку Е4 автоматично спричинить зміну формули = В4+ С4 +D4. Така автоматична зміна у більшості випадків виправдана і прискорює створення чи редагування електронної таблиці. Для вказання абсолютної адреси ( така адреса не змінюватиметься внаслідок копіювання) чарунки використовують запис А 1 замість А1.Отже , знак доларва є символом абсолютної адресації. Якщо маємо запис А1, то це означає, що внаслідок копіювання (перенесення ) буде змінюватись адреса тільки рядка чарунки, а якщо позначено А 1, - тільки стовпця.

Абсолютну адресу для обох способів адресації зручно задавати, призначаючи чарунці ( або діапазону чарунок ) ім”я та використовуючи його надалі у формулах. Швидким способом задання фмені є його введення у поле адреси активної чарунки, що розміщене ліворуч від рядка формул .

Прискорювати імена можна також за допомогою команди Вставка\Имя\Присвоить (Insert\Name\Define). У діалоговому вікні Присвоение имени (Define Name) записують нове ім”я ( у разі редегування вибирають наявне із списку), а в полі Формула (Refer to ) – діапазон чарунок разом з іменем зошита. Адреси чарунок можна вказати , як абсолютні (за замовчуванням), так і відносні (натискуванням на кнопку Добавить ( Add) ).

Створити ім”я можна також, використовуючи вміст однієї із суміжних з діапазоном чарунок. Для цього треба виокремити діапазон разом з цією чарункою, виконати команду Вставка\Имя\Создать (Insert\Name\Create ) і зазначити, де є ім”я : зверху, ліворуч, знизу , праворуч .

Визначені в зошиті імена можна вставити у формули, використовуючи команду Вставка\Имя\Вставить (Insert\Name\Paste), або , якщо формули записані в чарунці таблиць раніше, замінити адреси іменованих діапазонів на їхні імена командою Вставка\Имя\Применить (Insert\Name\Apply)у всій таблиці або попередньо виокремленій її частині .

Інформація в робочому зошиті може мвстити зв”язки з іншими зошитами тієї ж книги. Щоб використати у формулі адресу чарунки з іншшого робочого зошита, застосовують конструкцію :

Назва зошита! Адреса комірки , а із зошита іншої книги -  Назва киги.  Назва зошита! Адреса чарунки.