3 Оцінка результатів діяльності та фінансового стану підприємства( дохід, прибуток та рентабельність)

Фінансовий стан та результати діяльності підприємствахарактеризуються відповідними показниками, які відображають результати діяльності, наявність та використання фінансових ресурсів і проявляються в платоспроможності підприємства, рис. 1.

Рис. 1. Класифікація показників для оцінки результатів та фінансово-економічного стану підприємства.

Вирішальною умовою життєдіяльності підприємства є дохідність. Це цікавить власників капіталу (інвесторів), кредиторів, державні органи, фондові біржі, що здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

Зміст поняття "дохід" неоднозначний. Часто цим поняттям позначають загальну виручку та суму грошових надходжень підприємства або окремої особи. Іноді дохід ототожнюють з прибутком, що є неправильним.

В сфері підприємницької діяльності, оподаткування та фінансової аналізу широко використовується поняття валового доходу.

Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України так і за її межами.

Цим поняття визначається загальна сума надходжень підприємства від реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, іншої реалізації , позареалізаційних та інших джерел для цілей податкового обліку.

У Національних стандартах бухгалтерського обліку доходом визнається - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вираховування його зобов'язань.

Згідно Національних стандартів виділяють наступні види доходів:

• доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

• інші операційні доходи; . фінансові доходи;

• інші фінансові доходи;

• інші доходи;

• надзвичайні доходи.

Дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) є загальною сумою доходів від реалізації товарів, робіт, послуг підприємства, тобто без вирахування непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Інші операційні доходи — є сумою інших доходів від операційної діяльності підприємства, а саме: доходів від операційної оренди активів; доходів від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; доходів від реалізації оборотних активів тощо.

Фінансові доходи - є сумою доходів підприємства від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які облікуються за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування. При цьому асоційованим вважається підприємство, у статутному фонді якого частка інвестора становить більше 25%. Дочірнім підприємством вважається підприємство, яке перебуває під контролем материнського. В міжнародній практиці це підприємства в яких частка інвестора у статутному капіталі становить від 51% до 100%. Під спільним підприємством розуміють спільну діяльність із створенням юридичної особи.

Інші фінансові доходи - є сумою доходів у вигляді одержаних дивідендів, відсотків від підприємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними, інших доходів від фінансових операцій.

Інші доходи - є доходами, які виникають в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства.

Надзвичайні доходи - є сумами відшкодування втрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат на попередження втрат від надзвичайних подій.

Не визнаються доходами наступні надходження від інших осіб: суми податків на додану вартість, акцизів; суми попередньої оплати продукції, авансів; суми завдатків під заставу; надходження, що належать іншим особам тощо.

Сума перерахованих доходів складає загальний дохід, який може отримати підприємство. Схема формування доходу підприємства зображена на рис. 2.

Рис 2- Схема формування доходу підприємств.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує загальну суму коштів, яка надходить підприємству за певний період і за умови сплати податків може бути використана на споживання та інвестування.

Не менш важливим показником діяльності підприємства є прибуток. Це основна мета діяльності і головне джерело розвитку підприємства.

Національні стандарти бухгалтерського обліку так визначають прибуток - сума, на яку доходи перевищують пав'язані з ним витрати.

Розрізняють кілька "різновидів" прибутку:

Валовий прибуток - різниця між доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованої продукції, рис. 3.

Рис. 3. - Формування валового прибутку.

Операційний прибуток - сума валового прибутку та іншого операційного доходу за мінусом собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат, рис. 4.

Рис. 4- Формування операційного прибутку.

Прибуток від звичайної діяльності - сума операційної о прибутку, доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів за мінусом фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат звичайної діяльності, рис. 5.

Рис. 5- Формування прибутку від звичайної діяльності підприємства

Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування

- визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

Чистий прибуток - визначається як сума прибутків від звичайної та надзвичайної діяльності за мінусом суми податків з прибутків від звичайної та надзвичайної діяльності, рис. 6.

Нерозподілений прибуток - прибуток, що залишається на підприємстві, як джерело фінансування інвестиційної діяльності, розширення виробництва, створення резервних фондів тощо.

На рис. 7. показано послідовність розподілу прибутку на підприємстві.

Рис 7 - Схема використання прибутків підприємства

Прибуток показує абсолютний результат (ефект) діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів Тому він доповнюється рентабельністю - відносним показником, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат ресурсів.

Рентабельність має ряд модифікацій, залежно від того, який саме прибуток і ресурси (витрати) використовуються у розрахунках: рентабельність застосованих ресурсів (капіталу) І рентабельність продукції (витрат на її виробництво).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів залежно від охоплення останніх може обчислюватися як рен­табельність виробничих фондів, сукупних активів, власного (акціонерного капіталу).

Рентабельність виробничих фондів (Ρ_вф) визначається за формулою:

де П_в(о)-валовий (операційний) прибуток за рік;

Φсер— середня величина основних виробничих фондів;

Осер - середня величина оборотних засобів за певний період.

Рентабельність сукупних активів:

де П_о(ч) - операційний (чистий) прибуток підприємства за рік;

А_сер - середня сума активів за річним балансом. Цей показник характеризує ефективність використання

всього наявного майна.

Ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів характеризує показник Рентабельність власного (акціонерного) капіталу

де П_{ч -} чистий прибуток;

Вк - власний капітал. Величина власного капіталу приймається за даними балансу.

Цей показник рентабельності цікавить в першу чергу акціонерів, оскільки визначає верхню межу дивідендів

Рентабельність операційної діяльності характеризує ефективність витрат на здійснення цієї діяльності. -

де Р_ОД - рентабельність операційної діяльності;

По - операційний прибуток за певний період; С_оп - витрати операційної діяльності. У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність її окремих різновидів

де Р_од- рентабельність певного виробу; Ц- ціна виробу; С -собівартість виробу.

Різні модифікації показника рентабельності широко ви­користовуються в економічному аналізі, прийнятті та виборі підприємницьких рішень.

При оцінці інвестиційної привабливості підприємства важливими показниками є показники, що характеризують структуру капіталу підприємства. До них відносяться:

частка власного капіталу в валюті балансу - це відношення підсумку 1 розділу пасиву до величини валюти балансу;

частка всіх зобов'язань в загальній сумі активів - це відношення підсумку 2, 3, 4 розділів пасиву до величини валюти балансу;

частка боргу у власному капіталі - це відношення підсумку З і 4 розділів пасиву до 1 розділу пасиву;

частка вартості основних фондів у власному капіталі - це відношення балансової (залишкової) вартості основних фондів до суми власного капіталу (1 розділ пасиву).

Дана група показників може розраховуватись як на певну дату, так і в середньому за декілька дат на протязі періоду, Обидва варіанти мають різний економічний зміст. Перший характеризує фінансовий стан підприємства на конкретну дату, другий структуру капіталу типову для підприємства.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є: оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів (п_а ) - це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

де В_реал ~ виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період;

Асер - середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (t_a) становитиме

де Т_к - кількість календарних днів у періоді

Оборотність товарно-матеріальних запасів (п_тмз) виражається кількістю оборотів за певний період:

де Сρ - повна собівартість реалізованої продукції за певний період;

М_з - середня величина запасів у грошовому виразі. Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покуп­цями продукції підприємства (t_одз) обчислюється за формулою

де Д_з - дебіторська заборгованість (заборгованість покупців)

Тк - кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік - 360, квартал - 90);

Qnр - обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період tods платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості постачальникам (t_окз ) визначається співвідношенням:

де К₃ - величина кредиторської заборгованості постачальникам;

Μ- обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому виразі.

Зменшення даного показника негативно впливає на діяльність підприємства, оскільки вимагає додаткових коштів.

Інколи при аналізі розраховують коефіцієнт, що характеризує співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості k_КД.

Ліквідність - здатність підприємства в строк розраховуватися по боргових зобов'язаннях. Цей показник ще називають платоспроможністю підприємства.

Активи підприємства поділяються по ступені ліквідності наступним чином:

• абсолютно ліквідні активи — грошові засоби;

« високоліквідні активи - грошові засоби + рахунки дебіторів;

• ліквідні активи - грошові засоби + рахунки дебіторів + біржові цінні папери;

• низьколіквідні активи - товаро-матеріальні запаси

• важкореалізовані активи - основні засоби і нематеріальні активи.

Основними показниками, що використовуються для визначення рівня ліквідності підприємства є коефіцієнти: загальної, швидкої та абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз) (коефіцієнт покриття) - це відношення оборотних активів (II розділ активу балансу) до короткострокових пасивів (IV розділ пасиву):

де ОА - оборотні активи підприємства;

3пот - короткострокова заборгованість підприємства. При Кл.заг. < 2 вважається, що платоспроможність

підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик.

При К_л.заг > 3 може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1.2 до 2.5.

Коефіцієнт швидкої ліквідності ( К_л.шв ) - Це відношення активів високої ліквідності (оборотні активи за мінусом виробничих запасів, А_лікв.) до поточних зобов'язань:

Коли К_л.шв< 1, то платоспроможність підприємства невисока.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_{л абс.}) характеризується відношенням грошових засобів та короткострокових цінних паперів (Г, Ц_п) до поточних зобов'язань:

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2-0,25.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутко­вості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки в перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

Фінансова стійкість підприємства характеризується різними показниками, але в основі, як правило, лежить співвідношення власного та залученого капіталу. З-поміж них найбільше поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (k_a) обчислюється діленням власного капіталу ВК на підсумок балансу підприємства ВБ

Якщо k_a < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (k_зб) визначається як співвідношення власного та залученого капіталу ЗК:

Нормальною вважається ситуація, коли k_зб>= 1.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

Для поглибленої оцінки фінансової стійкості підприємства і інвестиційної привабливості використовують показники, що характеризують ризик вкладення коштів в підприємство. Такими показниками є: коефіцієнт варіації чистого прибутку за декілька періодів; операційний леверідж; фінансовий леверідж.

Коефіцієнт варіації чистого прибутку R_BАР визначається як стандартне відхилення чистого прибутку від середнього чистого

прибутку за декілька періодів:

де ЧПі,- чистий прибуток в і-тому періоді;

ЧПсер - середня величина чистого прибутку

η - кількість періодів;

р, - ймовірність отримання даної величини чистого прибутку в і-тому періоді.

Для розрахунку даного показника необхідно мати фінансову звітність за декілька періодів і можливість отримати необхідні показники в зіставимих цінах.

Операційний леверідж визначається як відношення процентної зміни операційного прибутку до процентної зміни обсягу реалізації продукції

де tp_{n -} темпи росту операційного прибутку, %; tpQ - темпи росту обсягу реалізації продукції, %; Qзв і Qб - відповідно обсяг реалізації продукції в звітному і базовому періоді, грн.

ОПзв і ОПб - відповідно операційний прибуток в звітному і базовому році, грн.

Якщо операційний леверідж більший від 1, це означає, що підприємство працює нормально, є зростання операційного доходу при зростанні обсягів виробництва за рахунок економії умовно-постійних витрат.

Універсальним показником фінансового ризику є фінансовий леверідж - відношення процентної зміни чистого прибутку (прибуток, який може бути розподілений між власниками простих акцій або замовниками) порівняно з попереднім роком до процентної зміни ЕВІТ порівняно з попереднім роком (ЕВІТ-дохід до вирахування податку на прибуток і обслуговування боргу).

tp_чп = ЧП_зе/ЧП_б 100%; tp_EВІТ =ЕВІТзв/ЕВІТ_б 100%

де tp_чn- - темпи росту чистого прибутку, tp_EВІТ - темпи росту ЕВІТ, %;

ЧПзв і ЧПб - відповідно чистий прибуток в звітному і базовому періоді;

ЕВІТзв і ЕВІТ_{б -} величина ЕВІТ в звітному і базовому періоді.

Величина ЕВІТ включає в себе операційний дохід плюс доходи від іншої реалізації і позареалізаційні доходи.

Нормальною можна вважати ситуацію, коли величина показника Лф > 0,5, тобто боргові та податкові зобов'язання підприємства не надто великі і спостерігається ріст чистого прибутку.

На завершення слід відмітити, що забезпечення задовільного фінансового стану підприємства потребує значних управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.