V. Шестидесятники

Лібералізація і десталінізація суспільства мали позитивне значення ля розвитку української культури — вони принесли нову морально-політичну атмосферу в суспільство і розширили можливості для творчої діяльності. З початку 60-х років в Україні з'являється ціле покоління молодих літераторів і митців — т. зв. шестидесятників, до них належали Ліна Костенко, Дмитро Павличко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Стус, Віталій Коротич, Василь Симоненко, Григорій Тютюнник, Алла Горська, Валерій Шевчук, Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світличний та інші.

Про ту добу, про ґрунт, на якому зросло це покоління, яскраво висловився М.Вінграновський: “Наші юність і молодість мали подвійну сутність: одну офіційну, казенну, для вчителів і оцінок у школі, а другу— поза школою, там, де було життя справжнє, життя реальне. Коли ця подвійність була усвідомлена, стався бунт: піднялася наша справжня сутність і відкинула оту офіційну, фальшиву. З цього бунту і почалося “шестидесятництво”.

Рух шестидесятників хоча і складав опозицію системі, але опозицію в рамках системи, відповідно до тих правил гри, які диктувалися “зверху”.

Література.

1. Баран В.К. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953—1985 рр.— Львів, 1992.

2. Довідник з історії України в 2-х т.— К.,1995.

3. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років.— К.,1995.

4. Юхименко П. Новітня історія України.— К.,1996.

5. Вінграновський М. Всі ми з одного часу і одного народу: Слово про Василя Симоненка// Київ.— 1983.— №3.— С. 8.

Лекція 16,17.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ В СЕРЕДИНІ 50-х –

ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 60-х РР.

УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 60-х – 80-х РР.

ПЛАН.

Ввідна лекція. 1

План 1

План 1

Тема 7. Українська СРР в 20 – 30-ті рр. ХХ ст. 2

ВСТУП ДО КУРСУ. 3

2.Формування території. Етноніми. 5

І. Історія як наука. 6

І.І. Предмет і завдання курсу 6

І. ІІ. Методологія вивчення історії 7

І. ІІІ. Періодизація історії України 7

І.IV. ДЖЕРЕЛА ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА 9

ІІ.ІІІ. Формування території. Назви та самоназви української території 14

І. Формування давньоруської Київської держави 18

ІІ. Політичний устрій Київської Русі. 20

ІІІ. Галицько-Волинське князівство та його роль 23

в історії українського народу. 23

План 28

Література 28

І. Перехід українських земель під владу Литви та їхнє політичне становище в 14 — першій половині 16 ст. 29

ІІІ. Українські землі під владою Речі Посполитої. 33

IV. Ідеологічна боротьба з полонізацією. Братства. Берестейська унія. 35

V. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу 37

V.I. Генеза українського козацтва. 37

V.II. Боротьба козаків з турками і татарами. 38

І. Події 1648—1657 років в Україні: 42

революція чи національно-визвольна війна? 42

ІІ. Богдан Хмельницький — фундатор нової української держави. 44

ІІІ. Українська державність у 1648—1654 роках. 46

IV. Переяславська Рада та договір з Московською державою 1654 року. Березневі статті. 46

VI. Руїна (1658-1686). 48

3.Остаточна ліквідація української державності (1708—1783). 51

Література 51

І. Гетьман Іван Мазепа. 51

ІІ. Політичні концепції мазепинців. 53

ІІІ. Остаточна ліквідація 54

української державності (1708—1783). 54

I. Територіально-адміністративний устрій та населення 60

ІІ. Криза феодальних відносин. Буржуазні реформи 62

60—70-х років XIX ст. 62

IV. Революція 1905 – 1907 рр. на Україні. 65

V. Столипінська аграрна реформа на Україні. 67

VI. Українська політична думка 69

у XIX - на початку XX ст. 69

VI. I Відродження національної свідомості. 69

VI. II. Масонство в Україні 70

VI. III. Декабристи. 71

VI. IV. Кирило-Мефодіївське товариство 71

VI. ІV. Народництво. 73

VI.V. Ліберально-демократичний напрям у суспільно-політичному русі 74

VI.VI. Соціал-демократичні ідеї в Україні 74

VI. VII. Український консерватизм. 75

VI. VIII. Націократія 76

VI.IX. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях. 77

VI.X. Формування політичних партій 78

VII. Трагедія Першої світової війни: 79

причини, характер, головні воєнні дії на території України 79

Лютнева революція в Росії та її відгомін в Україні. 85

Створення Центральної Ради. 86

Універсали Центральної Ради 87

Війна Радянської Росії проти УНР 88

(кінець 1917— початок 1918 рр.) 88

Брестський мирний договір 89

Історичні уроки Центральної Ради 90

Література 93

І. Гетьманський переворот. Внутрішня та зовнішня політика П.Скоропадського 93

ІІ. Доба Директорії 95

ІІІ. Західно-українська народна республіка (ЗУНР) 96

IV. Громадянська війна в Україні 97

I. Місце України у Версальсько-Вашингтонській системі 102

II. Національно-державне будівництво 102

III. Соціально-економічне та політичне становище 103

IV. Політика українізації: суть та наслідки 105

V. Голодомор 1932—1933 рр. 107

VI. Сталінські репресії в Україні. 108

VII. Західна Україна у міжвоєнну добу 109

I. Крах Версальсько-Вашингтонської системи. 112

Початок Другої світової війни, її причини, характер та періодизація. 112

II. Західно-українські землі у контексті 113

радянсько-німецьких договорів 1939 року 113

III. Окупація України військами нацистської Німеччини 115

та її союзників. 115

IV. Рух опору 116

V. Звільнення України від окупантів 117

VI. Підсумки та уроки Другої світової війни. 118

Ціна перемоги для України 118

I. Економічне і політичне становище України 122

після Другої світової війни 122

II. Загострення політичної боротьби у західних областях 124

III. Десталінізація 125

IV. Нові методи управління народним господарством 126

V. Шестидесятники 126

Література. 127

I. Зростання кризових явищ у політичному житті 130

II. Дисидентський рух в Україні 131

III. Криза у соціально-економічній сфері. 134

IV. Україна на шляху 135

до державного суверенітету і незалежності 135

I. Серпневі події 1991 р. у Москві, 137

їх спрямованість і наслідки 137

II. Акт проголошення незалежності України 138

III. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності 139

IV. Прийняття Конституції України 1996 року 140

V. Формування багатопартійної системи в Україні 141

VI. Релігія та церква у сучасній Україні 142

VII. Україна і світ 143

Література 144

1. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? — К.,1994.

2. Лихо з розуму (портрети 20 злочинців). Зб. матеріалів/ Укл. В.Чорновіл. — Львів,1991.

3. Літопис Голгофи України. — Львів, 1993.

4. Лук'яненко Л. Сповідь у камері смертників.— К.,1991

5. Сторінки історії України XX століття.— К.,1992.

6. Українська інтелігенція під судом КДБ. Матеріали з процесів В.Чорновола, М.Масюка, М.Озерного.— Сучасність, 1970.

7. Українська суспільно-політична думка XX століття. Мюнхен, 1989.— Т.2

I. Зростання кризових явищ у політичному житті

У жовтні 1964 р. М.Хрущов був зміщений з посади першого секретаря ЦК КПРС. Існує кілька версій з приводу того, хто виступав натхненником тихого перевороту. Називають Л.Брежнєва, М.Суслова, І.Шелепіна. Л.Брежнєв, який заступив Хрущова, мав тісні стосунки і Україною — працював першим секретарем Запорізького, а пізніше дніпропетровського обкому партії. У 50-х роках був першим секретарем ЦК КП Молдавії та Казахстану. В 1960-1964 роках був Головою Президії Верховної Ради СРСР. Він був обережним, консервативним, ю допускав різких поворотів та глибоких змін. Політична лінія ре­форм, які розпочав М.Хрущов, прийшла у повну невідповідність з існуючою системою, що не допускала серйозних змін. Партійних функціонерів не могли влаштувати плани Хрущова про ротацію (пере­міщення) й омолодження керівних кадрів у державі. Саме це й причинило усунення Хрущова від влади — його відправили на пенсію.

У липні 1963 р. першим секретарем ЦК КП України став Петро Шелест, який намагався як міг, відстоювати інтереси України в межах СРСР, особливо після зміни керівництва у Москві. Саме у середині 60-х років посилилися автономістські тенденції українців, котрі відображали ті зміни, що сталися у статусі республіки в післявоєнні десятиліття. Шелест досить відверто захищав мовні і культурні інтереси українців. У 1965 р. міністр освіти України О.Даденков працював над реформою освіти, в якій передбачалося поширення української мови у вищих навчальних закладах, заохочення викладачів і студентів, які добре володіють мовою. Мали вийти друком підручники і посібники українською мовою, нею ж мало вестися діловодство. Ці спроби Даденкова підтримував Шелест.

У 1970 р. вийшла книга П.Шелеста “Україна наша Радянська”, в котрій не тільки були проаналізовані досягнення республіки за радянські часи, але й підкреслювалася історична автономія України. У постанові ЦК КП України про книгу П.Ю.Шелеста “Україна наша Радянська”, що вийшла вже за часи секретарства В.Щербицького, зазначалося, що праця по ряду важливих питань “відходить від партійних, класових позицій”. В чому ж це проявилося? З точки зору тодішнього партійного керівництва, П.Шелест ідеалізував українське козацтво та Запорізьку Січ, та не зміг вірно оцінити важливість класової боротьби на українських землях після жовтневої революції. Тому Шелест був усунений з посади за звинуваченням у націоналізмі та потуранні економічному “місництву”. Проте багато хто з дослідників вважає, що причини усунення П.Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ та виведення його зі складу членів Політбюро ЦК КПРС слід шукати у характері його стосунків з вищим керівницт­вом країни. Існує версія, що “норовистого Шелеста”, лідера “від природи”, Л.Брежнєв знешкодив як одного з вірогідних своїх конкурентів. Проте не слід Ідеалізувати П.Шелеста як національне свідомого діяча. Багато що йому можна закинути — починаючи від повного нехтування інтересами західноукраїнських земель до підтримання інтервенції радянських військ у Чехословаччині.

У травні 1972 р. наступником П.Шелеста став В.Щербицький, який, почав свою партійну діяльність у завершальний період сталінсь­кої епохи, пройшов через хрущовську “відлигу”, стабільність застою, перехідні часи й перебудову. На відміну від свого попередника, В.Щербицький посилив політику русифікації і підтримував відновлен­ня політики підпорядкування української економіки центру. Прихід В.Щербицького поклав початок масовим “чисткам” у державному і партійному апараті.