Лекція 15.

УКРАЇНА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1945-1953 рр.)

ПЛАН.

Ввідна лекція. 1

План 1

План 1

Тема 7. Українська СРР в 20 – 30-ті рр. ХХ ст. 2

ВСТУП ДО КУРСУ. 3

2.Формування території. Етноніми. 5

І. Історія як наука. 6

І.І. Предмет і завдання курсу 6

І. ІІ. Методологія вивчення історії 7

І. ІІІ. Періодизація історії України 7

І.IV. ДЖЕРЕЛА ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА 9

ІІ.ІІІ. Формування території. Назви та самоназви української території 14

І. Формування давньоруської Київської держави 18

ІІ. Політичний устрій Київської Русі. 20

ІІІ. Галицько-Волинське князівство та його роль 23

в історії українського народу. 23

План 28

Література 28

І. Перехід українських земель під владу Литви та їхнє політичне становище в 14 — першій половині 16 ст. 29

ІІІ. Українські землі під владою Речі Посполитої. 33

IV. Ідеологічна боротьба з полонізацією. Братства. Берестейська унія. 35

V. Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу 37

V.I. Генеза українського козацтва. 37

V.II. Боротьба козаків з турками і татарами. 38

І. Події 1648—1657 років в Україні: 42

революція чи національно-визвольна війна? 42

ІІ. Богдан Хмельницький — фундатор нової української держави. 44

ІІІ. Українська державність у 1648—1654 роках. 46

IV. Переяславська Рада та договір з Московською державою 1654 року. Березневі статті. 46

VI. Руїна (1658-1686). 48

3.Остаточна ліквідація української державності (1708—1783). 51

Література 51

І. Гетьман Іван Мазепа. 51

ІІ. Політичні концепції мазепинців. 53

ІІІ. Остаточна ліквідація 54

української державності (1708—1783). 54

I. Територіально-адміністративний устрій та населення 60

ІІ. Криза феодальних відносин. Буржуазні реформи 62

60—70-х років XIX ст. 62

IV. Революція 1905 – 1907 рр. на Україні. 65

V. Столипінська аграрна реформа на Україні. 67

VI. Українська політична думка 69

у XIX - на початку XX ст. 69

VI. I Відродження національної свідомості. 69

VI. II. Масонство в Україні 70

VI. III. Декабристи. 71

VI. IV. Кирило-Мефодіївське товариство 71

VI. ІV. Народництво. 73

VI.V. Ліберально-демократичний напрям у суспільно-політичному русі 74

VI.VI. Соціал-демократичні ідеї в Україні 74

VI. VII. Український консерватизм. 75

VI. VIII. Націократія 76

VI.IX. Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях. 77

VI.X. Формування політичних партій 78

VII. Трагедія Першої світової війни: 79

причини, характер, головні воєнні дії на території України 79

Лютнева революція в Росії та її відгомін в Україні. 85

Створення Центральної Ради. 86

Універсали Центральної Ради 87

Війна Радянської Росії проти УНР 88

(кінець 1917— початок 1918 рр.) 88

Брестський мирний договір 89

Історичні уроки Центральної Ради 90

Література 93

І. Гетьманський переворот. Внутрішня та зовнішня політика П.Скоропадського 93

ІІ. Доба Директорії 95

ІІІ. Західно-українська народна республіка (ЗУНР) 96

IV. Громадянська війна в Україні 97

I. Місце України у Версальсько-Вашингтонській системі 102

II. Національно-державне будівництво 102

III. Соціально-економічне та політичне становище 103

IV. Політика українізації: суть та наслідки 105

V. Голодомор 1932—1933 рр. 107

VI. Сталінські репресії в Україні. 108

VII. Західна Україна у міжвоєнну добу 109

I. Крах Версальсько-Вашингтонської системи. 112

Початок Другої світової війни, її причини, характер та періодизація. 112

II. Західно-українські землі у контексті 113

радянсько-німецьких договорів 1939 року 113

III. Окупація України військами нацистської Німеччини 115

та її союзників. 115

IV. Рух опору 116

V. Звільнення України від окупантів 117

VI. Підсумки та уроки Другої світової війни. 118

Ціна перемоги для України 118

I. Економічне і політичне становище України 122

після Другої світової війни 122

II. Загострення політичної боротьби у західних областях 124

III. Десталінізація 125

IV. Нові методи управління народним господарством 126

V. Шестидесятники 126

Література. 127

Література 128

I. Зростання кризових явищ у політичному житті 128

II. Дисидентський рух в Україні 129

III. Криза у соціально-економічній сфері. 132

IV. Україна на шляху 133

до державного суверенітету і незалежності 133

I. Серпневі події 1991 р. у Москві, 135

їх спрямованість і наслідки 135

II. Акт проголошення незалежності України 136

III. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності 137

IV. Прийняття Конституції України 1996 року 138

V. Формування багатопартійної системи в Україні 139

VI. Релігія та церква у сучасній Україні 140

VII. Україна і світ 141

Література 142

I. Економічне і політичне становище України

після Другої світової війни

У надзвичайно важких і несприятливих умовах відбувався процес повернення республіки до мирного життя. Ми вже відзначали, яких людських і матеріальних збитків зазнала Україна.

В результаті Ялтинської конференції (лютий 1945 р.) Польща зму­шена була поступитися своїми претензіями на Галичину та Волинь. Урегулювання територіального питання з Польщею передбачало і обмін населенням. Чехословаччина і Румунія також відмовилися від Закарпаття та Буковини. У січні 1946 р. в складі УРСР було створено Закарпатську область. Окрім неї, до західних областей входили: Во­линська, Львівська, Ровенська, Тернопільська, Дрогобицька (1959 р. об'єднана із Львівською), Станіславська (1962 р. перейменована на Івано-Франківську), Чернівецька, Ізмаїльська (існувала у 1940—1954 рр., увійшла до складу Одеської області). На кінець 1945 р. територія України розширилася до 580 тис. кв. км. Проте зменшення населення дуже чутливо відбилося на соціально-економічному розвитку рес­публіки.

Завдання відбудови господарства були визначені у четвертому п'ятирічному плані (1946—1950 рр.). Основними принципами, на яких проводилася відбудова народного господарства України, були: єди­ний загальносоюзний план, що базувався на ідеї зміцнення воєнної могутності Радянського Союзу; пріоритетний розвиток галузей важкої промисловості; відношення до України як до сировинної бази. Крім того ігнорувався світовий досвід виходу з кризи, що передбачав стабілізацію національної валюти, відбудову доріг, шляхів сполучення і засобів зв'язку, розвиток сільського господарства, харчової і лег­кої промисловостей, реконструкцію і технічне переоснащення про­мисловості на базі прогресивних технологій і науки.

Четверта п'ятирічка дала неоднозначні результати. Зусилля, спрямовані на відбудову важкої промисловості (куди пішло 85% капіталовкладень), принесли нечувані успіхи. До 1950 р. промислове виробництво в Україні на 15% перевищувало рівень 1940 р. В західній Україні, де до війни важкої промисловості майже не було, 1950 р. промислове виробництво зросло на 230%. У 50-х роках Україна стала однією з провідних індустріальних країн Європи. За статистичними даними вона виплавляла на душу населення чавуну більше, ніж Великобританія, Західна Німеччина та Франція.

Проте ці вражаючі результати не привели до зростання рівня життя населення. Легка промисловість ледве досягла 80% воєнного рівня. Масштабна інфляція, різниця цін на товари промисловості і сільського господарства, високі ціни і мала зарплата, наявність в обігу великої знеціненої грошової маси та фальшивих купюр призвели до необхідності грошової реформи, яка відбулася 1947 р. Внаслідок цієї реформи було девальвовано карбованець, знищено особисті заощадження громадян. В 1946-1947 рр. Україну охопив голод, до об'єктивних причин якого слід віднести посуху 1946 р., викликані війною скорочення посівних площ, ослаблення матеріально-технічної бази сільського господарства та нестачу робочої сили. Однак, були й інші — суб'єктивні — причини: недооцінка сільськогосподарського сектора економіки, командно-адміністративні методи господарства, надмірно високі плани хлібозаготівель, великий обсяг експорту хліба. Від голоду загинуло приблизно 800 тис. чоловік. Уряд, незважаючи на прохання про продовольчу допомогу, видав розпорядження: при випіканні хліба в УРСР до житнього або пшеничного борошна домішувати 40% вівсяного, ячного та кукурудзяного. Фактично Україна стає сільськогосподарською лабораторією Радянського Союзу. У 1947 р. М.Хрущов розпочинає у республіці значний проект, спрямований на “розв'язання” аграрних проблем. Він передбачав:

— об'єднання колгоспів у гігантські “агроміста”, що теоретично мало сприяти високоефективному використанню гостродефіцитної сільськогосподарської техніки, водночас, кожне з агроміст мало забезпечити близько 5 тис. мешканців усіма благами міського життя;

— передбачалася ліквідація присадибних ділянок, з яких селяни отримували більшу частину продуктів харчування;

— вводився суворий контроль за сільським населенням.

Протести селян набули такого розмаху, що уряд був змушений відмовитися від цього проекту.

Складним і суперечливим було суспільно-політичне життя республіки. З одного боку, зріс міжнародний авторитет України. Ще у березні 1944 р. було відновлено право зовнішнього представництва УРСР — утворено народний комісаріат закордонних справ України на чолі з Мануїльським. В числі 51 країни світу Україна була одним з засновників і перших членів Організації Об'єднаних Націй (ООН). На першій сесії Генеральної Асамблеї 00Н у 1945 р. УРСР було обрано членом Економічної й соціальної ради. У 1948—1949 рр. Україна була постійним членом головного органу 00Н — Ради Безпеки.

Але Україна була введена до складу 00Н певною мірою штучно, а тактичних міркувань Сталіна — для пом'якшення негативного резонансу, що викликала серед міжнародної громадськості війна на західній Україні. Делегація УРСР брала участь у роботі Паризької мирної конференції 1946 р. та Дунайської конференції 1948 р., де Україна приєдналася до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

З другого боку, на рубежі 40-х і 50-х років проводилася галаслива жорстока за своїми наслідками кампанія боротьби з “космополітами”, “низькопоклонниками”, “переродженцями” в історії, філософії, літературі й мистецтві. Тривали нападки на відомих українських письменників — О.Довженка, М.Рильського, Ю.Яновського. Цілі наукові напрями, які не відповідали вульгарно трактованому матеріалізмові, одержали клеймо “ворожих” і тим самим втратили право на існування. Піддано анафемі і фактично заборонено генетику кібернетику, що на тривалий час унеможливило дослідження у пріоритетних галузях науково-технічного прогрес.

Нову хвилю нападок на представників творчої інтелігенції республіки спричинила публікація кількох редакційних статей “Правды”, насамперед “Проти ідеологічних перекручень в літературі” липень 1951 р.), в якій різко критикувався вірш В.Сосюри “Любіть Україну”, як прояв націоналізму. Механізм репресій працював на значних обертах, ламаючи тисячі людських доль.