3) Передбачала економну форму предявлення, коли до одного

запису, малюнка, обєкта тощо можна поставити кілька тренувальних

завдань; 4) включала різні форми керування роботою учнів залежно від

ступеня засвоєння ними матеріалу та рівня готовності (опора на зразок,

таблицю, поопераційне коментування, контроль кінцевих результатів

тощо).

У початковій школі триває цілеспрямований розвив ток процесів

слухового і зорового сприймання.

Через різноманітне вправляння розвиваються рухові вміння і

навички учнів. Щоб праця давала дітям задоволення, їхні руки мають

бути вправними, натренованими в швидкому, точному, координованому

виконанні багатьох рухів, потрібних у різних навчальних діях.

На уроках фізичного виховання чи математики діти із заплющеними

очима виконують ігрові вправи на визначення напрямку руху за певним

звуком. Де бють мяч: зліва, справа, спереду чи позаду? Куди пішов

учень: до дверей чи до столу? З якого ряду учениця пішла до дошки? До

якої парти підійшов учитель? Скільки він зробив кроків? Звідки чути

дзвіночок?

Корисне й цікаве для дітей тренування слухової чутливості в

процесі ігрових вправ на розрізнювання звуків ("Злови звук", "Який

звук заблукав?"), імітацію ("Чарівне дзеркальце", "Луна") тощо.

Розвиток загостреного фонематичного слуху дітей, який дає змогу

вловлювати відмінність у вимові близьких звуків, виділяти в слові

певні звуки, аналізувати їх, знаходити ті, які частіше чуємо, ті, що

відображають певний стан, процеси, - спеціальне завдання уроків мови. Але й на інших уроках доцільні такі вправи, як: фонетична

зарядка, розучування скоромовок, лічилок.

Загальновідомо, яких труднощів зазнають першокласники, опановуючи

графічні вміння та навички. Часто вчителі йдуть за традицією:

багаторазове, виснажливе вправляння дітей у відтворенні тих чи інших

елементів літери. Значно ефективнішим є опосередкований шлях -

тренування відповідних мязів руки дитини, координації рухів у таких

видах діяльності, які, здавалося б, далекі від письма. Зокрема, для

розвитку мязів руки, точності рухів на уроках малювання, праці та

фізичного виховання першокласники виконують різні тренувальні вправи,

які подобаються дітям.

Наприклад: різноманітні графічні диктанти на уроках математики,

малювання, письма. Крім мязів пальців, тренуються довільна увага,

зосередженість, орієнтація в просторі. Добре, щоб результатом

графічного диктанту був привабливий для дітей візерунок, орнамент

тощо. Корисні також вправи на розфарбовування, домальовування,

штрихування, доповнення, зєднування.

На увагу педагога заслуговують і такі форми роботи:

"сліпе" ліплення - дитина із заплющеними очима ліпить за зразком;

складання індивідуально або в групі композицій з різноманітних

природних та інших матеріалів;

ігри з "Чарівним мішечком", мета яких - розпізнавання відомих

предметів навпомацки;

ігри-змагання на швидкість завязування і розвязування вузлів на

товстих різноколірних шнурах;

виконання ігрових завдань, що потребують погоджених дій правої і

лівої руки, погоджених дій для роботи в парі;

ігрові форми фізкультурних хвилинок на уроках:

впізнавання задуманого через рухи (що ми бачили, не скажемо,

подивіться - ми покажемо);

гра "Безпомилкова дія" - вправляння у точності, виразності рухів

(з музичним супроводом, без нього, сфантазованих на задану тему).

Нагромадження практичного чуттєвого досвіду з різних джерел

сприймання - та основа, яка прискорює розвиток процесів мислення,

мовлення, за-я дітей. Учитель і вихователь мають використовувати щонайменшу

можливість для розвитку процесів сприймання, збагачення зорової

памяті, практичних дій учнів.

Помітне місце належить оволодінню учнями дослідницькими та

практичними вміннями, необхідними для вивчення природи. За програмою,

завершуючи початкове навчання, четвертокласники повинні вміти

орієнтуватися на місцевості за Сонцем і компасом, користуватися

простим планом, визначати відстань за масштабом, розрізняти рослини,

спостерігати за рослинами, тваринами, погодними умовами (вимірювати

температуру, визначати напрямок вітру) тощо.

Опануванню цих та інших практичних умінь сприяє проведення

предметних уроків, на яких учнів ознайомлюють з обєктами та явищами

природи на основі дослідницьких методів, посилення ролі самостійної

роботи під час визначення сталих ознак природних обєктів.

У процесі формування й закріплення природничих понять важливий

вид практичних вправлянь - схематичне малювання й креслення. Особливо

корисна ця робота під час формування понять: план, масштаб, карта,

низовина, височина, горб; джерело, струмок, річка; озеро, болото;

Земля-планета; доба, рік. Скажімо, в 3-му класі вивчається тема

"Рівнини, яри", мета якої - дати учням уявлення про рівнини та яри й

навчити розрізняти їх на карті за умовними позначеннями. Учитель

спершу виявляє знання учнів про рівнину та яр з опорою на наочність

(таблицю й карту). Після цього учні читають статтю "Рівнини", за

текстом якої креслять схеми-малюнки низовини, височини, горба.

Звичайно, самостійне виконання малюнків-схем потребує від дітей

певних навичок. Тому добре, щоб розповідь учителя супроводжувалася

малюванням на дошці, щоб учні могли бачити зразок правильного

виконання схематичного малюнка. Скажімо, в 3-му класі, пояснюючи новий

матеріал на тему "Озера і болота", вчитель може супроводжувати свою

розповідь схематичним зображенням перетворення озера в болото.

На уроках природознавства доцільною є і різноманітна робота

практичного характеру - з рулеткою, тер мометром, терезами, флюгером; виготовлення макетів тощо.

Учні 2 - 3-х класів можуть за описом у підручнику виконувати

нескладні досліди. Наприклад, у 2-му класі вони можуть цілком

самостійно проводити досліди на виявлення властивостей повітря, снігу

й льоду, води при нагріванні та охолодженні; умов, необхідних для

життя рослин. У 3-му класі доцільно проводити досліди на виявлення

властивостей (твердість, колір, блиск тощо) камяного вугілля та інших

корисних копалин.

Перед дослідом учитель у короткій вступній бесіді підводить учнів

до усвідомлення проблеми, яку належить розвязати. Школярі дістають

установку спочатку прочитати опис досліду в підручнику, а потім, крок

за кроком, проробити все по черзі. Учитель записує на дошці запитання,

на які учням треба буде відповісти по завершенні самостійних

спостережень.

Спостереження, досліди в поєднанні із самостійною практичною

діяльністю поступово формують у дітей практичні вміння користуватися

навчальними приладами (гномоном, флюгером, снігомірною рейкою,

компасом, термометром, рулеткою тощо).

Формування широкого кола практичних умінь (художніх,

конструктивних, креслярських, проектувальних) передбачають уроки з

художньої праці, образотворчого мистецтва, малювання, трудового

навчання. Сучасні програми з цих предметів (особливо з художньої

праці) дають учителям можливість поєднувати різні види навчальної та

ігрової діяльності: художнє слово, музику, кольорознавство, ритмічні

рухи тощо для формування практичних умінь.

Отже, практичні методи - важливий і незамінний засіб формування

в молодших учнів різноманітних умінь, навичок, практичних дій. Вони

переважно реалізуються через систему навчальних та ігрових вправ,

застосовуваних у процесі закріплення, повторення, а також на

предметних уроках та екскурсіях, під час виконання практичних робіт.