Лев Семенович Цен­ковський (1822—1887)

Одним із засновників вітчизняної школи мікробіологів є Л. С. Цен­ковський (13 жовтня 1822, Варшава — †7 жовтня 1887, Ляйпціг) —польський ботанік, протозоолог і бактеріолог який жив і працював в Україні. В міжнародній науковій літературі знаний як: Lev Semenovich Cienkowski.

Від 1839 року жив і працював у Росії, від 1865 року в Україні: у 1865—1871 роках професор Новоросійського університету в Одесі, від 1871 року — Харківського університету). Член-кореспондент Петербурзької АН в 1881 р. Заснував при Харківському ветеринарному інституті (разом з А. С. Раєвським) ветеринарну бактеріологічну станцію, де виготовлялись вакцини проти сибірки.

У праці з систематики мікроорганізмів «Про нижчі водорості та інфузорії» він визначив місце бактерій у системі живих організмів, зазначив близькість їх до синьозелених водорос­тей. Л. С. Ценковський описав низку мікроскопічних грибів, водо­ростей і найпростіших, а також виготовив вакцину проти сибірки.

Імунологічний період

Поряд з іменами Л. Пастера та Р. Коха стоїть ім'я видатного вченого-природознавця І. І. Мечникова (1845-1916).

Він народився в с.Іванівка Куп’янського повіту Харківської губернії. У 1862 р закінчив із золотою медаллю гімназію і через два роки екстерном природничий факультет Харківського університету. 19-річним юнаком захистив кандидатську дисертацію, а в 23 роки йому присудили наукову ступінь доктора наук.

З його ім'ям по­в'язана розробка теорії боротьби організму людини і тварини з хво­роботворними мікробами, які потрапили до нього — теорія фа­гоцитарного імунітету. І.І.Мечников показав, що у вищих організмів функцію фагоцитозу виконують лейкоцити двох типів: макрофаги і мікрофаги. «Хвороба — битва в людському організмі між двома великими юрмами, — писав І. І. Мечников, — незліченною юрмою мікробів — збудників хвороби і такою ж юрмою рухливих клітин крові — лейкоцитів, що здатні захоплювати мікробів і перетравлювати їх. Від результатів цієї битви залежить перебіг хво­роби, лікування й одужання організму». Своїми класичними праця­ми І. І. Мечников зробив великий внесок у розробку вчення про ан­тагонізм мікробів. Відкриття і теоретичне обґрунтування цього яви­ща стало основою для промислового виробництва антибіотиків. І. І. Мечников є також автором відомої теорії боротьби з передчас­ним старінням людського організму. «Автоінтоксикація (самоотру­єння) гнильними бактеріями, які паразитують у товстих кишках, безперечно, є однією з найважливіших причин затвердіння артерій і ранньої старості», — писав І. І. Мечников. Для боротьби з передчас­ним старінням він рекомендував вживати молочнокислі бактерії як антагоністи гнильних мікробів.

У Мечникова був ще один важливий напрямок наукових інтересів – проблеми етіології і епідеміології інфекційних хвороб. він вивчав холеру, чуму, сибірку, черевний тиф, туберкульоз, розробляв вакцини проти названих захворювань, вперше провів успішне експериментальне зараження мавп сифілісом, що стало важливою віхою у венерології.

Мечников разом з Пастером заклали основи вчення про антагонізм бактерій, яке пізніше виросло у надзвичайно важливе для практичної медицини вчення про антибіотики. З усіх мікробів-антагоністів Мечников віддав перевагу молочнокислим бактеріям. На їх основі він запропонував три лікувальних препарати - простоквашу, йогурт і лактобацилін. Тепер такі бактерійні препарати називаються пробіотиками.

Із-за конфлікту з реакційною професурою Новоросійського університету та властями м.Одеса Мечников вимушений був на запрошення Пастера виїхати у Францію, де на протязі останніх 28 років свого життя з великим успіхом проводив свої наукові дослідження в інституті мікробіології, який очолював Пастер. Після смерті Пастера Мечников став директором цього інституту - безпрецендентний в історії випадок, колі на чолі одного з провідних наукових закладів Франції став чужоземець.

Водночас із І. І. Мечниковим проблемою несприйнятливості ор­ганізму до інфекційних захворювань займався відомий німецький лікар, мікробіолог П. Ерліх(14 березня 1854 — † 20 серпня 1915). Він створив теорію гуморально­го імунітету, довкола якої точилася вперта і тривала боротьба думок, що поділила вчених на два табори — прихильників П. Ерліха та прихильників І. І. Мечникова. Завдяки широкій дискусії та чис­ленним дослідженням було встановлено, що несприйнятливість до інфекційних хвороб залежить як від клітинних, так і від гуморальних факторів. У подальшому було встановлено, що спадковий і набутий імунітет залежить від узгодженої діяльності п'яти основних систем: макрофагів, комплементу, Т-і В-лімфоцитів, інтерферонів, головної системи гістосумісності, які забезпечують різні форми імунної відповіді. І. І. Мечнікову та П. Ерліху в 1908р. була присуджена Нобелівська премія. Все це дає підстави вважати І.І. Мечникова, поряд з Л. Пастером і Р. Кохом, одним із засновників медичної мікробіоло­гії. З ім'ям І. І. Мечникова тісно пов'язаний розвиток мікробіології в Україні. Мечников був організатором першої бактеріологічної станції в Одесі.