9. Форми первісних вірувань

Сукупність названих елементів утворюють форми первісних релігійних вірувань, зумовлених природними, виробничими, історичними та етнічними особливостями розвитку окремих племен і народів. Оскільки такі особливості вкрай різноманітні і численні, то такими є й форми вірувань. Усі вони давно стали предметом етнографічних досліджень і описані досить ґрунтовно. До них зазвичай відносять тотемізм, культ предків, поховальні, промислові, землеробські культи, культ духів-покровителів, таємничі союзи, шаманство, обожнювання вождів і царів, культ богів племен і союзів племен. Усі ці окремі форми вірувань в історії племен і народів утворюють строкату картину релігійного життя, вони мають багато спільного, мирно співіснуючи як в одному племені, так і в цілих народах. Питання про їх історичну послідовність досить неоднозначне, хоч найдавніші і наймолодші з них можна вирізнити досить легко.

До найдавніших відносять насамперед тотемізм і культ предків. З них починалась історія релігій.

Тотемізм - це така форма первісних релігійних уявлень, у якій головну ідею становлять уявлення про надприродний зв'язок між певною групою людей і якимсь предметом, явищем природи чи видом тварин або рослин. Назва ця йде від слова "тотем", "ототем" з мови племені алгонкінів, індіанців Північної Америки, воно означає "його рід". Такі вірування були поширені також серед племен аборигенів Австралії. Люди певного роду чи фратрії вважають себе спорідненими з якимось тотемом. Так, деякі австралійці називають себе "людьми кенгуру", "людьми водяної лілії", "дітьми ворона". Тотему не поклоняються як богові, але дуже поважають його, сподіваються і спираються на його допомогу, вчиняють магічні церемонії на його честь і за його участю. Тотемічну рослину чи тварину часто забороняють вживати в їжу, а якщо й дозволяють, то обов'язково з певними магічними церемоніями, в певний час і за певних умов.

У тотемізмі відобразилася виробнича діяльність общин родового ладу, коли головним засобом добування їжі було збиральництво та полювання і вже існували міцні родові зв'язки. Спроби пізнання людиною природи скеровувалися на той рослинний і тваринний світ, від якого залежав добробут цих людей, а існуючі зв'язки кровної спорідненості між людьми переносилися на ставлення до навколишнього світу.

В умовах подальшого розвитку родового ладу, зростання авторитету старійшин, а також подальшого розвитку уявлень про душу, її існування після того, як вона покине тіло, привело до культу предків. Усі важливі події, що відбувалися в роді, пов'язувалися з предками. Предки створили знаряддя праці, винайшли виробничі прийоми і навички, встановили звичаї. Їхні духи й тепер тримають зв'язок з общиною, допомагають або шкодять нащадкам. Живі повинні були піклуватися про душі предків, що й відбилось у поховальних обрядах. Виникли й інші обряди шанування душ предків, задоволення їх потреб, що вважалися такими самими, як і потреби живих.

Зміцнення зв'язків між родами вело до утворення племен зі спільною для цих родів територією, ім'ям, мовою, релігією, з’являлися боги племені поряд з богами родів, що було, по суті політеїзмом. Племінні релігії остаточно утверджувались тоді, коли виконання релігійних функцій в племені монополізувала окрема суспільна група - духовенство, з'являлися жреці, шамани, маги, ворожбити тощо. Поступово формувалася нова суспільна організація - храмова, церковна.

Наступний і завершальний крок у первісному суспільстві - утворення міжплемінних релігій. Це відбувається вже тоді, коли виникають союзи племен, складаються народності. І вже в епоху переходу до класового суспільства, виникнення держави на основі племінних і міжплемінних релігій утворюються національно-державні релігії стародавнього світу.

Первісні релігійні вірування відіграли певну позитивну роль у розвитку людства, внесли свій внесок у суспільний прогрес. Вони сприяли накопиченню знань і виробничих навичок, у них відбилися принципи колективізму, на яких була побудована первісна община, вони затверджували моральні норми, що єднали суспільство.

Проте релігійне усвідомлення світу не було єдиним у свідомості первісної людини. Поряд з ним уже існувало реалістичне, раціональне мислення, без якого було зовсім неможливо взаємодіяти людині з природою. Слід також зазначити, що анімістичні уявлення затемнювали пізнання реальних зв'язків у світі, первісна магія стримувала активний вплив людини на природу, міфологія і культ предків породжували консерватизм. Отже, питання виникнення релігії і характеристика первісних релігійних уявлень потребують зваженого наукового підходу, який відкидає оцінювання цього складного історичного процесу як помилки людства і знаходить йому раціональне наукове поясненим та достойне місце в історії людської цивілізації.