76. Протиріччя релігійного світогляду

Будь-який релігійний світогляд суперечливий за своєю сутністю. Протиріччя можуть бути як внутрішніми, які властивій внутрішній структурі релігійного віровчення, коли одне релігійне положення суперечить іншому, так і зовнішніми, коли релігійні положення суперечать самій реальній дійсності. Суперечливість релігійного світогляду обумовлена рядом обставин, до яких, зокрема, відноситься той факт, що будь-яке релігійне вчення, власне кажучи, створювалося не однією людиною й не в короткий строк. Воно всмоктувало в себе елементи інших релігійних вірувань, часто суперечливих. У цих елементах знаходили висвітлення надзвичайно низький рівень розвитку соціального життя, примітивізм і убогість уявлень людей про світ.

Необхідно мати на увазі й ту обставину, що, раз виникнувши, релігійні положення стають святими і завдяки цьому стають недоторканними (оскільки релігія претендує тільки на абсолютну істину в її останній інстанції). І те, що один раз було видано за "божественну" істину, повинне залишатися непорушним, щоб не підірвати релігійного вчення про непогрішність і абсолютну мудрість бога. Тому, коли завдяки відкриттям науки релігійні положення виявили свою неспроможність, релігія не змогла відмовитися від застарілих уявлень про оточуючу людину дійсність. Вона відстоює ці невірні погляди, дозволяючи собі іноді лише алегоричне тлумачення явно абсурдних положень релігійного вчення.

До внутрішніх протиріч релігійного віровчення можна віднести, наприклад, твердження, начебто крім бога існує диявол, на якого покладається провина за всі порочні, аморальні вчинки людей. Премудрий бог створює диявола, хоча заздалегідь знає, що той ослухається його й буде творити йому підступи. Бог всесильний, але разом з тим він не в змозі побороти диявола, хоча він і веде проти нього запеклу боротьбу. Бог міг би одним словом повергнути диявола у темряву небуття, але він не робить цього, хоча диявол і є його лютим ворогом, через якого для більшої частини людства уготована геєна вогненна.

Украй суперечливо релігійне вчення про диявольську спокусу. Його абсурдність дуже точно визначив Поль Анрі Тірі Гольбах (П 11) (1723, Едельсхайм - 1789, Париж), французький філософ німецького походження, письменник, енциклопедист, просвітитель, іноземний почесний член Петербурзької Академії наук. Він писав: "Бог іноді спокушає людей, щоб мати задоволення покарати їх, якщо вони мають дурість попастися в розставлену ним пастку. Але зазвичай він при спокусі користується дияволом, єдиний обов'язок якого на землі - знущатися з бога й розбещувати його вірних рабів. Ця таємнича поведінка свідчить про те, що божеству іноді приносить задоволення своїми несповідимими діями водити самого себе за ніс".

Протиріччя релігійного віровчення принципово відрізняються від тих протиріч, які зустрічаються в науковому світогляді, у науці. Якщо в науковому світогляді виникнення протиріч пов'язане з неминучою обмеженістю людських знань, обумовленої рамками загального розвитку соціального життя, і тому в міру поглиблення уявлення людини про світ ці протиріччя вирішуються, усуваються (у цьому випадку не приймаються в увагу діалектичні протиріччя, які служать джерелом розвитку дійсності), то релігійні протиріччя не можуть бути усунуті.