37. Ламарк. Короткі біографічні відомості.

Ламарк народився в 1744 р. Він належав до стародавнього, але давно збіднілому роду й був 11-ю дитиною в родині.. Ламарк був відданий у єзуїтську школу для підготовки до духовного звання. Тут він ґрунтовно познайомився з філософією, логікою, математикою, фізикою й древніми мовами. В 1761 р. він все-таки вступає в армію, бере участь у Семирічній війні й за виявлену відвагу одержує офіцерський чин. В 1768 р. він виходить у відставку, через якийсь час направляється в Париж і починає займатися на медичному факультеті. Предметом його головної уваги стає ботаніка. Однак його перші роботи були не ботанічними. В 1776 р. він представляє в Академію наук "Мемуар про основні явища в атмосфері". До цього ж року відноситься його робота "Дослідження про причини найголовніших фізичних явищ" (видана в 1794 р.). А вже двома роками пізніше виходить його монументальна тритомна праця "Флора Франції". Після неї іде твір з систематики рослин (1785). В 1793 р. Ламарк, якому тоді було вже близько 50 років, стає професором зоології. В 1798-1799 р. виходять у світ його великі дослідження із зоології безхребетних, а в 1801 р.- "Система безхребетних тварин", що склали важливі етапи в розвитку цієї науки. В 1802 р. з'являється "Гідрогеологія", у якій він виклав свої уявлення з загальних питаннь геології, палеонтології й мінералогії. З 1803 р. починає виходити 15-томна "Природна історія рослин", перші два томи якої, присвячені історії й принципам ботаніки, належали Ламарку. В 1809 р. виходить "Філософія зоології" (два томи), в 1815-1822 р.- семитомна "Природна історія безхребетних", а в 1820 р.- "Аналіз свідомої діяльності людини".

38. Філософські погляди Ламарка

За своїми філософськими поглядами Ламарк був деістом - він визнавав творця як якийсь активний початок, "першопричину" матерії й руху, який обумовив розвиток і гармонію світу, який існує й розвивається потім винятково за власними природними законами на основі суворих причинних зв'язків, без якого-небудь втручання ззовні. (Деїзм лат. deus – бог, релігійно-філософська доктрина, яка признає бога як світовий розум, який сконструював доцільну «машину» природи і надав їй закони і рух, але відкидає подальше втручання бога в саморух природи (тобто «промисел божий», чудо і т.п.).

Подібні погляди були пов'язані з характерним для механістичного матеріалізму уявленням про пасивність і інертність матерії. Матерія й рух мислилися у відриві один від одного як абсолютно різні сутності, і для "пожвавлення" матерії вважалося необхідним привнесення в неї руху ззовні. Звідси звернення представників механістичного матеріалізму до "верховного творця" як джерелу "першого поштовху", який пустив у хід "світову машину". В цьому відношенні переконання Ламарка не були виключенням. Однак, допускаючи первісну роль творця, Ламарк у той же час був глибоко переконаний, що в природі все відбувається на основі суворих причинних залежностей, що становлять природні закони самої природи. Для мислителів-матеріалістів деїзм був зручним і легким способом звільнитися від релігії.