19. Біологічні знання в середні століття

У середньовічних текстах, що мали в певній мірі природничонауковий характер, природничонаукове й образне бачення світу як би зливаються. Це не дозволяє виділити в них власне біологічні знання. Тому про біологію в середні століття можна говорити дуже умовно.

Найбільш фундаментальними джерелами відомостей про біологічні знання середньовіччя є багатотомні твори енциклопедичного характеру Альберта Великого й Венсана де Бове, які відносяться до XІІІ ст. В енциклопедії Альберта Великого (1206-1280) є спеціальні розділи "Про рослини" і "Про тварини". Детальні описи відомих у той час видів рослинного й тваринного царств багато в чому запозичені в древніх, головним чином в Аристотеля. Наслідуючи Аристотеля, Альберт зв'язував життєдіяльність рослин з "вегетативною душею".

Розвиваючи вчення про функції окремих частин рослин (стовбур, гілки, коріння, листя, плоди), Альберт Великий відзначав їхню функціональну подібність з окремими органами у тварин. Зокрема, корінь він вважав тотожним роту тварини. У середні століття була виявлена наявність рослинних масел і отруйних речовин у плодах деяких рослин. Були описані різноманітні факти з селекції культурних рослин. Ідея змінюваності рослин під впливом середовища виражалася в досить фантастичних твердженнях, начебто бук перетворюється в березу, пшениця - у ячмінь, а дубові гілки - у виноградні лози.

На енциклопедію Альберта багато в чому схожий звід середньовічних знань - "Дзеркало природи", що належав Венсану де Бове (XІІІ ст.).

В природничонауковій частини енциклопедії де Бове мова йде про рослини й тварини. Відомості про рослини запозичені із середньовічної поеми "Про сили трав". Описи тварин у де Бове докладні й образні. Кюв'є відзначав, що риби й птахи в де Бове описані точніше, ніж в Альберта Великого, хоча джерела й у того, і в іншого були, очевидно, загальними - твори Плінія й енциклопедичні "Першооснови" єпископа VІ ст. Ісідора Севільського (13) (VІ ст.). У багатьох випадках описи де Бове містять відомості про практичну користь тих або інших рослин або тварин. Ссавці підрозділені на домашні й дикі. Окрема книга присвячена плазунам і комахам, особлива увага приділена опису поводження бджіл.

У творах середньовічних авторів багато чого носить символічний характер. Рослина або тварина часто цікавлять автора не стільки самі по собі, скільки як символи, що позначають і виражають ідею творця.

"Про повчання й подібності речей" домініканського ченця Іоанна де Санто. Розташування тут також алфавітне, але не за об'єктами природи, а за символами, якими служили ті або інші рослини або тварини. Так, відомості про лева - символі мужності, треба було шукати на слово "мужність".

Джерелами відомостей не тільки про хімічні, але й про біологічні знання можуть служити алхімічні "Книга рослин" видатного алхіміка XV сторіччя Іоанна Ісаака Голланда становить значний інтерес як своєрідний алхімічний звід біологічних знань. Вивчаючи процеси гниття, бродіння, алхіміки знайомились з хімічним складом рослинної речовини. У зв'язку з лікуванням до вивчення тварин і рослин допускалося інше, часом чисто практичне відношення. Лікувальні дії трав і мінеральних речовин ставали предметом спеціального інтересу лікуючих ченців пізнього середньовіччя.

Питання про інстинкти й поведінку тварин і людини розглядав Роджер Бекон. Порівнюючи поведінку тварин зі свідомою діяльністю людини, він вважав, що тварині властиві тільки сприйняття, що виникають незалежно від досвіду, тоді як людина має розум.

Субстратом будь-яких життєвих і психічних явищ Ібн-Сина (980-1037) вважав пневму - летючу субстанцію, яка зароджується із чотирьох пароподібних соків організму. Пневма, згідно Ібн-Сині, може бути носієм різних, у тому числі і душевних сил, але вони їй не властиві з самого початку.

Назвемо ще три твори, які присвячені областям практичної описової біології: "Травник із Гланстобері" (перша половина X ст.), який містив докладний опис лікарських рослин; праця лондонського лікаря й натураліста Едварда Уоттона (1492-1555) "Про відмінності тварин" (перша половина XVІ ст.) і, нарешті, одна з перших праць з описової ентомології (XVІ ст.) лондонського лікаря Томаса Моуфета (1533-1599). Ці твори не містять які-небудь істотні теоретичні узагальнення.

У пору зрілого середньовіччя пробудився помітний інтерес до природи, коло тодішніх уявлень про тварин і рослинність далеких країн розширювали поетичні описи подорожей у заморські краї. Мануїл Філ (ХШ-XІV ст.) його перу належать три віршованих твори, що містили великий пізнавальний біологічний матеріал. Це поеми "Про властивості тварин", "Короткий опис слона" і "Про рослини".

Вивчення історії біологічних знань у середні століття переконує в тім, що й у цій області просування вперед досягалося в напруженій боротьбі між раціональним і теолого-містичним поглядами на природу.