2. Коран та Сунна: основні відомості, структура і зміст.

КоранСвященні книги ісламу можна розділити на дві групи. У першу групу входить одна книга, яка називається «Коран» (з арабської - «читання вголос»).Коран- це і одна книга-твір і одна книга-том. По віровченню ісламу, існуютьдва види Корану: небесний (Коран-оригінал)іземної (Коран-копія). Небесний Коран ніхто не створював, він був завжди. Він існує в єдиному екземплярі і зберігається під троном Аллаха. У той же час небесний Коран чудесним чином містить у собі пряму мову Аллаха.Земний Коран існує в багатьох примірниках. Але точної копією небесного Корану є лише земної Коран на арабській мові. Зміст земної Корану Бог передав людям за своєрідною ланцюжку. Аллах диктував зміст Корану ангела Джабраїлу, ангел - пророку Мухаммаду, Мухаммад у вигляді проповідей - своїм учням. Учні Мухаммада частково записували проповіді Мухаммада, частково запам'ятовували їх і заучували напам'ять. Коран як єдина книга була складена після смерті Мухаммеда. За рішенням першого халіфа Абу-Бакра були зібрані всі записи, всі вірші Корану, але у вигляді окремих записів. Після смерті Мухаммада при халіфі Османі був записаний повний текст Корану. Джерела цього періоду свідчать, що через дванадцять років після смерті Мухаммада, коли Осман став халіфом, в ході були різні частини Корану, зроблені відомими соратниками пророка, зокрема Абдаллахом ібн Масудом і Убаййей ібн Кааби. Через сім років після того, як Осман став халіфом, він наказав систематизувати Коран, спираючись в першу чергу на записі Зайда, супутника Мухаммада. У тому порядку, в якому заповів сам пророк Мухаммед. Зібрані воєдино, зведені в один список, в період правління халіфа Османа (644-656 рр..), Ці одкровення склали канонічний текст Корану, який дійшов до наших днів в незмінному вигляді. Перший повний такий список датується 651-м роком. Багато спроб, протягом півтори тисячі років, внести зміни у священний текст Корану зазнали невдачі.Перший Коран зберігається в Ташкенті, в первозданному вигляді, що доведено за ДНК крові на Корані, залишеної халіфом Османом, убитим за читанням Корану. Коран - збори проповідей Мухаммеда, звернених до ще не визнала нове вчення язичникам або неофітам, повчальних розповідей, канонічних приписів, молитов і т.д. Окремі доповнення та зміни, зроблені в цих проповідях і приписах при їх пізнішої (після смерті Мухаммеда) письмової фіксації, торкнулися, мабуть, лише подробиць і не торкнулися основного їх змісту. Коран ділиться на 114 сур (сура з арабської - «глава»), сури діляться на частини, які називаються аятами (аят з арабської - «диво», «знамення»). Найважливіші сури і вірші Корану: Сура 1. Найвідоміша сура «Фатіха» («Відкриває Книгу»), яка називається «Матір'ю Корану», неодноразово читається мусульманами в кожній з 5 обов'язкових щоденних молитов, як і у всіх необов'язкових. Вважається, що ця сура включає в себе сенс всього Корану. Сура 2, аят 255, званий «Вірші про Троні». Одне з найяскравіших висловлювань про вселенське панування Аллаха над усім, що він створив. І хоча сура «Фатіха» дуже цінується мусульманами, саме цей вірш, за словами Мухаммеда, стоїть у Корані на першому місці: Убай б. Кааб сказав: «Посланник Аллаха (хай буде він зі світом) сказав:« Абу-л-Мунзір, який вірш із книги Аллаха ти вважаєш самим великим? »Я відповів:« Аллах і Його посланник знають краще ». «Аллах - немає божества, крім Нього, який живе і самосущого одвічно». Потім він ударив мене в груди і сказав: «Нехай знання будуть для тебе радісні, Абу-л-Мунзір« ». Сура 24, аят 35, «Вірші про Світло», містичний вірш, що описує славу Божу, який високо цінували суфії. Аллах - світло небес і землі. Його світло - точно ніша, в ній світильник; світильник у склі; скло - точно перлова зірка. Горить він від дерева благословенного - маслини, ні східній, ні західної. Масло її готове розпалиться, хоча б його і не торкнувся вогонь. Світло на світі! Веде Аллах до Свого світла, кого забажає, і призводить Аллах притчі для людей. Аллах обізнаний про всяку річ! Сура 36. «Йа-Сін». Її назва складено з двох буквах (йа і син), які ніяк не пояснюються. У каліграфії перші вірші цієї сури вимальовують з особливим художнім майстерністю. У вченні ісламу ця сура є «серцем Корану», а всі прочитали її прочитали Коран десять разів. «Йа-Сін» входить в мусульманські молитовники, і часто її друкують як окрему молитву. Сура 112. Дуже короткий розділ «Іхлас» є своєрідним «символом віри» ісламу. Її назва означає «Чисте сповідання». В ім'я Аллаха милостивого, милосердного! Скажи: «Він - Аллах - єдиний, Аллах, вічний, не народив і не був народжений, і не був Йому рівним жоден!» Мухаммад говорив, що ця сура рівнозначна однієї третини всього Корану, тому мусульмани читають її регулярно. Одного разу пророк задав своїм послідовникам питання, зміг би хоч один з них прочитати третину Книги за ніч, і після того, як вони висловили йому подив, ще раз повторив, що ця сура «рівнозначна однієї третини всього Корану». Сури 113 і 114. Сури-заклинання, вимовляючи які, мусульмани шукають захисту Аллаха. Сура 113 «Фаляк» волає до Пану Світанку від чаклунів і заздрісників. Сура 114 («Люди»), шукає притулку в Аллаха як Пана Людей, від зла джинів (бісів) і людей. Айша, одна з дружин Мухаммеда, розповідала, що той кожну ніч після прочитання цих двох сур, складав руки у вигляді чаші і, подувши над ними, тричі розтирав руками всі частини тіла, до яких міг дотягнутися, зверху-донизу. При хворобі він читав ці сури ще раз і дув на своє тіло, а Айша теж повторюючи сури, руками розтирала його тіло, сподіваючись на благословення. Для більш як мільярда мусульман Коран - священна книга, що вимагає до себе особливого ставлення: всякі розмови під час його читання засуджуються. · За шаріатом, мусульманин несе наступні обов'язки перед Кораном: · Вірити в те, що Благородний Коран є Словом Всевишнього Аллаха, і вчитися читати його відповідно до правил вимови (таджвіда). · Брати Коран в руки лише в стані обмивання і перед читанням вимовляти «вдаюся до захисту Аллаха від зла, що виходить від Сатани, гнаного каменями», «(« В ім'я Аллаха, Милостивого, Милосердного! ") При читанні Корану треба по можливості звернутися до сторону Кааби і виявляти граничне повагу і при читанні, і при слуханні його текстів. · Коран необхідно читати в чистих місцях. Не можна читати Коран біля людей, зайнятих іншими справами, або поруч з перехожими. · Тримати Коран на високих (полицях) та чистих місцях. Не можна тримати Коран на низьких полицях і не можна класти на підлогу. · Строго слідувати (наскільки вистачає сил) всім Розпорядженням, зазначеним у Корані. Все своє життя будувати у відповідності з моральними принципами Священного Корану. Все це не відноситься до перекладів Корану.

Сунна У другу групу священних книг ісламу входить ціле зібрання священних книг, об'єднане загальною назвою «Сунна» (з арабської «зразок», «приклад»). В цьому зібранні шість книг-творів і близько ста книг-томів. У літературі Сунну називають,ще«Переданням». Сунна (араб. ас-сунна) - в первинному сенсі означає «звичай, приклад, шлях, напрям (по якому слід йти)». Під цим поняттям мається на увазі життєвий шлях пророка Мухаммеда як приклад для всіх мусульман. Ще до Мухаммада кожне арабське плем'я мало свою «сунну», то є неписане збори морально-правових приписів, «звичайне право» патріархально-громадського суспільства, які успадковані плем'ям від попередніх поколінь. Потреба в сунні - зведенні правил поведінки мусульманина у всіх життєвих ситуаціях - виникла після смерті пророка. Після його кончини виявилось, що розпоряджень, що містяться в Корані, недостатньо для вирішення всіх державних суспільних проблем. У крайньому випадку, удавалися до думки (рай) судді, який повинен був вирішувати «по справедливості». Таким чином, вже на ранньому етапі формування мусульманської громади виникли дві тенденції. Перша пропонувала користуватися розпорядженнями Корану, що виходили від пророка, тобто, грунтуючись на документально зафіксованих нормах, друга допускала незалежне судження факіха, який повинен був брати,на,себе,відповідальність,за,прийняття,рішення. Спочатку використання раю (особистої думки факіха) не отримало широкого розповсюдження. Мусульмани вважали за краще спертися на вислови і дії пророка, які, будучи зафіксовані, стали другим, після Корану, джерелом відповідей на виникаючі питання. Таким чином, дотримуватися сунну означало наслідувати приклад Мухаммада, наслідувати його. У Корані зустрічаються вирази «сунна предків» (Коран, 8:39, 15:13, 18:53, 35:41) і «сунна аллаха» (Коран, 17:79, 33:62, 48:23), що означає практику, якої дотримувалися попередні покоління, або сам аллах. Поза Корану під словом «сунна» мається на увазі ширше поняття. З плином часу сунна придбала риси, що дозволяють ототожнювати її з поняттям,«правовірність»,в,християнстві. Сунна є другим джерелом шаріату після Корану. Суніти та шиїти вважають сунни настільки ж богонатхненним, як і Коран.Також,існує,Сунна,праведни,халіфів. Призначення сунни - це справи, вчинення яких бажано, але не обов'язково. Обов'язки, які за переказами виконував пророк,Мухаммад,(меіб).,Сунна,складається,з,двох,частин: · Правила, які потрібно виконувати постійно, пропускаючи лише у вкрай рідкісних випадках. Наприклад «сунна» ранкового, перша і друга «сунна» полуденного, «сунна» вечірнього й друга «сунна» нічного намазів. · Правила, що їх постійно. Наприклад, «сунна» послеполуденном молитви й перша «сунна»нічної молитви. Сунна, за віровченням, є збори висловів Мухаммада і розповідей про його життя. І цілісні смислові вислови Мухаммада, і розповіді про його життя називаються хадисами (хадис з арабської - «розповідь»). Тому Сунну називають також зборами хадисів. Автором висловів вважається, сам Мухаммад. Авторами оповідань про його життя вважаються сучасники Мухаммада. Всі хадіси, за віровченням, довгий час існували усно. Пізніше, в IX-X ст., Їх записали відомі богослови. Їх імена: Бухарі, Нішапурі, Маджі, Сіджістані, Нісаї і Тірмізі. Вони і вважаються авторами-упорядниками,збірок,хадисів. Однак не всі мусульмани визнають Сунну; визнають її називаються сунітами і складають переважну більшість в ісламі. Сунна - збірник хадисів, тобто висловів та діянь Мухаммеда, формувався протягом двох століть. На початку його формування всі дії мусульман поділялися на два види: заборонене і схвалене, в кінці дії були розділені на п'ять категорій: 1) такі, виконання яких вважалося суворо обов'язковим, 2) бажані, 3) добровільні; 4) небажані; 5) суворо заборонені. Дотримання комплексу юридичних норм, принципів і правил поведінки, передбачених шаріатом, означає ведення праведного, бажаної Аллаху життя, що приводить мусульманина до ідеальному устрою суспільного життя на землі і забезпечує потрапляння в рай після смерті. В ісламі немає відмінності між політичною та релігійною сферами, між світським і духовним світом. Існує один світ, який повинен жити по священному релігійного закону, посланого Богом в Корані, втіленому в образі життя і діяння пророка (Сунні) і витлумачено в шаріаті. Згідно ортодоксальному тлумачення сунітської доктрини, іслам, заснований на ідеї таухида - абсолютного єдинобожжя, - являє собою всеосяжну систему, в якій при безумовному і абсолютному суверенітет Аллаха знаходять своє місце і релігійна віра, і соціальна, і політична структури. Життя громади і кожного мусульманина обумовлена ​​божественною волею і регулюється посланим Богом зведенням законів - шаріатом. Тільки громада в цілому здатна безпомилково тлумачити волю Аллаха. Основна ж функція земної влади - обирається громадою керівника - халіфа, який поєднує духовну і політичну владу в рамках шаріату при консультації з громадою (принцип шура), - полягає в тому, щоб забезпечити віруючим можливість виконувати приписи шаріату. Священні книги ісламу, Коран і Сунна, підтримують існування наступних основних догматів: 1. Віра в Аллаха. На противагу християнському вченню про 6 ожественной Троїце іслам стверджує, що Бог єдиний. В ісламі принцип монотеїзму проведено більш послідовно, ніж,в,інших,релігіях. 2. Віра в ангелів і демонів. У поданні мусульман це 6 естелесние істоти, що виконують волю Аллаха. До них відносяться Джабраїл, Микаил, Асрафіл, Азраїл. Мусульмани також вірять в існування ангелів смерті - Накір і Мункар, сторожа раю - Рідвіна, сторожа пекла - Маліка. Згідно з ісламським віровченням, кожен мусульманин за життя має двох ангелів, які фіксують його добрі і злі (гріховні) справи, що визначають його загробне,життя,в,раю,або,в,пеклі. 3. Віра у святість Корану. Він вважається Словом Божим, Божественним «Одкровенням, яке передавав Аллах у вигляді баченні Мухаммеду протягом 22 років, тобто до кінця його,життя.,Тому,в,мусульманському,богослов'ї прийнятий,догмат,про,нестворення,,вічності,Корану. 4. Віра в пророків і в післанництво Мухаммеда. У Корані зустрічається безліч біблійних персонажів від Адама до Ісуса Христа. Наводяться імена пророків: Ібрахім (Авраам), Муса (Мій-рви), Іса (Ісус), Нух (Ной) і ін Серед усіх пророків перевага віддається «посланнику-Аллаха»,«друку-пророків»Мухаммеду. 5. Віра в рай та пекло. Мусульмани вважали рай у вигляді чудового місця, де все в достатку: прекрасна їжа, чиста прохолодна вода, ріки з молока, меду і вина, всілякі насолоди і т.д. І в пеклі - нескінченні тортури і муки. 6. Віра в божественне приречення. Це один з найважливіших догматів, згідно з яким не існує нічого, що не залежить від,волі,Аллаха. 7. Віра в безсмертя душі, що покидає тіло в момент смерті, у воскресіння з мертвих у день Страшного суду.