3. Чинники, які впливають на ступінь ураження людини електричним струмом

Ступінь ураження електричним струмом в основному залежить від електричного опору тіла людини, який, своєю чергою, залежить від: – стану шкіри (цілості, чистоти та вологості); – площі контакту електродів та щільності контакту з електродами; – значення і роду електричного струму і прикладеної напруги; – частоти струму; – часу проходження струму; – загального стану нервової системи людини. Електричний опір людського організму визначається шкіряним покровом, м’язовою тканиною, кровоносною системою, внутрішніми органами, нервами. Найвищим є опір рогового шару шкіри, в якому немає кровоносних судин. Він має дуже високий питомий опір (близько 108 Ом/см) і його можна розглядати як діелектрик. Опір ділянки мережі, яка представлена шаром шкіри, має не тільки активну складову, але внаслідок того, що роговий шар шкіри є діелектриком, має й ємнісну складову. У місці контакту тіла людини з металевою струмопровідною частиною між роговим шаром шкіри і провідною ділянкою тіла утворюється ніби конденсатор, електрична ємність якого пропорційна поверхні контакту і обернено пропорційна товщині рогового шару шкіри (діелектрика). Ємність у загальному незначна, тому нею нехтують, а беруть до уваги лише опір внутрішньої частини мережі. Опір тіла людини залежить від стану шкіри (товщини, вологості) і навколишнього середовища (вологості, температури, швидкості руху повітря, тиску). Так, у людини з сухою неушкодженою шкірою загальний електричний опір становить 800–1000 Ом, а із зволоженою або пошкодженою шкірою він знижується до 106–108 Ом. Опір внутрішніх органів (без врахування верхнього шкіряного рогового шару – епідермісу) становить – 400–800 Ом, тому при розрахунках електричний опір людини прийнято визначати як 1000 Ом. Опір людини не є величиною постійною: він зменшується із збільшенням напруги і часу дії струму, що пояснюється пробоєм верхнього шару шкіри; із збільшенням поверхні і площі контактів струм збільшується, оскільки при цьому збільшується прогрівання і потовиділення в місцях контактів, а також при зволоженні і забрудненні шкіри.

Характер дії струму на організм людини

Струм, мА	Характер дії струму
	змінного з частотою 50 Гц – 60Гц	постійного
До 0,5 0,6–1,5 2–3 5–10 12–15 20–25 50–58 90–100	Не відчувається Легке тремтіння пальців Сильне тремтіння пальців Судомні скорочення Руки важко відірвати від електродів Сильні болі Параліч рук. Утруднене дихання Параліч дихання За тривалості понад 3 с – параліч серця	Не відчувається Не відчувається Не відчувається Відчуття нагрівання Посилення нагрівання Ще більше нагрівання Судомні скорочення Утруднене дихання Параліч органів дихання

4.Технічні засоби електробезпеки.

Технічні засоби електронебезпеки включають: ізоляцію струмопровідних частин, захисне заземлення, замулення, захисне вимикання, малу напругу, вирівнювання потенціалів, електричне розділення, загороджувальні пристрої, запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та інші.

Ізоляція — захист струмоведучих елементів обладнання, що за­безпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом.

Захисне заземлення — навмисне електричне з'єднання металічних неструмоведучих частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою із заземляючим пристроєм. Ізоляція струмоведучих частин з устроями контролю. Забезпечує нормальну роботу електроустановок і захист від поразки током. Робоча ізоляція передбачається для захисту на випадок ушкодження робочої ізоляції. Ізоляція, яка складається з робочої і додаткової - подвійна. Поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує ту ж ступінь захисту, що і подвійна, називається посиленою ізоляцією. Контроль ізоляції може бути періодичний і постійний. Вимірюється опір ізоляції мегометрами. Контроль здійснюється при приймально‑ здавальних іспитах електроустановок після монтажу, ремонту, при виявленні дефекту ізоляції і в установлені нормативні терміни. Нормування: найменше припустиме значення опору ізоляції нормується правилами устрою електроустановок: ‑для котушок, контакти, пускачі, силових щитів і освітлювальних установлень ПДУ не менше 0,5 МОм; ‑для повторних ланцюгів не менше 1МОм. Постійний контроль ізоляції здійснюється спеціальними приладами, що включаються в цеп разом з електроустановкою, автоматично контролюють опір установки, сигналізують про зниження опору ізоляції нижче припустимого значення.

Огородження і неприступність струмоведучих частин. Застосовується з метою виключення доторку зі струмоведучими частинами або наближення до них на небезпечну відстань. Головні вимоги: механічна й електрична тривалість.

Техніка безпеки при користуванні електроприладами.

Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на наявність механічних порушень. Електроприлади повинні бути надійно заземлені згідно з правилами улаштування приладу. Забороняється працювати з електроприладами вологими руками. Не залишати електроприлад без нагляду на довгий час, після закінчення роботи перевірити, чи всі прилади вимкнені. При виявленні або виникненні несправності в електроприладі негайно викликати електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.

Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого.

Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого залежать від його стану, її потрібно надавати негайно, по можливості на місці події, одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно забезпечити йому на деякий час спокій, не дозволяючи рухатись до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але прослуховується пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання.