
- •1. Загальна характеристика голонасінних рослин. Характеристика життєвого циклу сосни звичайної
- •2. Охарактеризуйте основні принципи та механізми аеробного та анаеробного дихання рослин.
- •3. Розкрийте особливості анатомічної та морфологічної будови кореня.
- •3. Анатомічна будова кореня
- •5. Опишіть анатомічну та морфологічну будову листка.
- •6. Охарактеризуйте суть та значення фотосинтезу, навести особливості пробігу світлових і темнових реакцій.
- •Типи фотосинтезу
- •Просторова локалізація
- •Світлова (світлозалежна) стадія
- •Фотохімічна суть процесу[ред. • ред. Код]
- •Світлозбиральні комплекси[ред. • ред. Код]
- •Темнова стадія
- •С3 — фотосинтез, цикл Кальвіна
- •С4 — фотосинтез, цикл Хетча-Слека-Карпілова
- •Сам фотосинтез
- •Значення фотосинтезу
- •7. Наведіть сучасну класифікацію та систематику рослинного світу. Дайте загальну характеристику вищих та нижчих рослин.
- •Загальна характеристика вищих рослин
- •Загальна характеристика водоростей
- •8. Наведіть класифікацію насіння, сухих та соковитих плодів; охарактеризуйте основні способи їх поширення.
- •9. Охарактеризуйте фізіологію дихання.
- •10. Охарактеризуйте анатомічну та морфологічну будову стебла однодольних та дводольних рослин.
- •Морфологічна будова пагона
- •Кореневище, бульба, цибулина
- •11. Охарактеризуйте основні закономірності водного режиму рослин різних екологічних груп.
- •12. Дайте порівняльну характеристику голонасінних та покритонасінних рослин, навести класифікацію, систематику та особливості основних таксонів насінних рослин.
- •Систематика[ред. • ред. Код]
- •13. Навести головні механізми надходження та руху води в рослинному організмі. Дати визначення транспірації, її механізмів та різновидів.
- •1.1Корневая система як орган поглинання води
- •1.2 Основні двигуни водного струму
- •1.3 Рух води по рослині
- •2.1 Призначення транспірацію
- •2.2 Ліст як орган транспірацію
- •14. Охарактеризуйте особливості будови, функції та класифікації кореневих систем та метаморфозів кореня.
- •Основні функції
- •Типи коренів
- •Видозміни коренів
- •Коренева система
- •Зони кореня
Кореневище, бульба, цибулина
Своєрідні підземні комори мають багаторічні трав’янисті рослини. Надземна частина цих рослин щороку восени відмирає. У грунті лишаються корені й видозмінені підземні пагони. Вони схожі на звичайні надземні. Ось у цих видозмінених пагонах і відкладаються на зиму запаси органічних речовин.
Видозмінені пагони — це кореневища, бульби і цибулини.
Кореневище є в кропиви, пирію, півників, конвалії, кімнатної рослини аспідистри. Якщо викопати з землі кореневище будь-якої рослини, можна побачити, що зовні воно нагадує корінь. Але в корневища, як і в надземних пагонів, є верхівкова і пазушні бруньки, а також плівчасті лусочки — видозмінені листки. Від корневища відростають додаткові корені . З верхівкової або пазушних бруньок кореневища навесні розвиваються молоді надземні пагони. Вони використовують при цьому поживні речовини, відкладені в кореневищі восени. Якщо шматочок кореневища :з брунькою і додатковими коренями посадити в грунт, розвинеться нова, самостійна рослина. Деякі багаторічні декоративні рослини розмножуються поділом кореневища на частини.
Бульби характерні для небагатьох рослин, наприклад картоплі. Підземні пагони, на верхівках якихрозвиваються бульби, відростають від основи надземних стебел; ці пагони називають столонами. Бульбами називають верхівкові потовщення столонів. Бульба має короткі меживузля, хлорофілу в ній немає, але, якщо її виставити на світло, може позеленіти.
Розгляньте бульбу картоплі, і ви побачите бруньки, або вічка. Вони по 2—3 сидять у особливих заглибинах. Вічка зосереджені на верхівці бульби. Протилежним боком — основою — бульба прикріплюється до столона.
З листків картоплі через стебла в столони постійно відтікають органічні речовини і в вигляді крохмалю відкладаються на верхівках столонів. Вони ростуть, потовщуються і до осені перетворюються у великі бульби. Зробіть тонкий поперечний зріз бульби й нанесіть на нього краплю слабкого розчину йоду. Ви переконаєтесь, що в бульбі є крохмаль.
Бруньки в заглибинах, а також інші особливості будови бульби переконують у тому, що бульба картоплі — це видозмінений підземний пагін.
Бульби мають і деякі дикорослі рослини, наприклад, ряст, кормова рослина топінамбур та ін.
У нижній частині цибулини городньої цибулі є коротке, майже плоске стебло, яке називається денцем. На денці розміщуються видозмінені листки — луски. Зовнішні луски сухі, шкірясті, а внутрішні — м’ясисті й соковиті. У них є запаси води, а також розчинені в ній цукор та інші речовини. На денці, у пазухах лусок, звичайно міститься одна або кілька бруньок 86. Пудова цибулини переконує в тому, що це — видозмінений пагін.
Якщо цибулину посадити в землю, від нижнього боку денця відростає мичкувата коренева система. Іноді з бруньок розвиваються молоді цибулини, які називають дітками. З кожної такої цибулини може вирости самостійна рослина.
До цибулинних рослин належать цибуля городня, лілії, тюльпани, нарциси, зірочки та ін. Усі вони багаторічні.
Внутрішня будова стебла.
Розглянемо поперечний зріз якої-небудь гілки або розпил дерева. На поверхні зрізу або розпилу легко розрізняються три шари. Зовнішній, відносно тонкий і, як правило, темний шар звичайно називають корою. Він має складну будову й утворений її різних тканин, розміщених шарами.
Щільний, найширший, шар — це деревина. У центрі міститься серцевина, добре помітна тільки в деяких дерев, наприклад в осипи. У бузини та деяких інших рослин серцевина пухка; у берези і дуба — дуже щільна, і межу між нею й деревиною важко помітити.
Поперечний зріз трирічної гілки липи під мікроскопом має складнішу будову, ніж це можна помітити, розглядаючи стебло без збільшувального приладу.
На малюнку видно, що під шкіркою, яка ще місцями збереглася, утворився шар клітин корка. Шкірка і корок захищають глибше розміщені клітини стебла від надмірного випаровування, від проникнення всередину атмосферного пилу з мікроорганізмами, що спричиняють захворювання рослин. Шкірка і корок — це покривні тканини.
У шкірці стебла і в шкірці листка є продихи, через які відбувається газообмін. У корку розвиваються сочевички — маленькі горбики з отворами. Через них здійснюється газообмін.
У деяких дерев утворюються товсті шари корка. Особливо товстий корок розвивається на стовбурі коркового дуба. Корок використовують для різних господарських потреб.
Під корком у трирічної гілки липи містяться клітини первинної кори, а за ними, тобто ще глибше,— луб. До його складу входять ситовидні трубки, по яких переміщуються розчини органічних речовин, і товстостінні луб’яні волокна. У стеблах льону, липи та деяких інших рослин луб’яні волокна розвинуті особливо добре і дуже міцні. З луб’яних волокон льону виготовляють лляне полотно, а з луб’яних волокон липи — лико і рогожу.
Деревина знаходиться під лубом. Доторкніться пальцями до поверхні деревини, з якої щойно зняли луб, і ви відчуєте, що вона волога і слизька. Це пояснюється тим, що між лубом і деревиною залягає камбій.
Камбій — це один шар вузьких видовжених клітин з тонкими оболонками, які розірвалися, коли ви знімали луб з деревини. При цьому вміст клітин камбію витік і зволожив поверхню деревини.
Камбій відіграє важливу роль у житті стебла. Його клітини діляться, внаслідок чого з обох боків від камбію виникають нові шари клітин. Клітини, відкладені камбієм у бік кори, стають новими клітинами лубу, а клітини, відкладені камбієм в бік деревини,— новими клітинами деревини. Тому камбій вважають твірною тканиною, яка забезпечує потовщення стебла.
Деревина становить основну частину стовбура дерева. Вона утворена клітинами різної форми і величини. Оболонки багатьох клітин потовщені й просочені речовиною, що надає їм щільності. До складу деревини входять довгі трубкоподібні судини
Серцевина складається з крупних клітин з тонкими оболонками. Тут запасаються поживні речовини. Звичайно серцевину утворює пухка тканина.