
- •Визначення
- •Фізіологія
- •Лімфатичні капіляри
- •Лімфатичні судини
- •Лімфатичні протоки
- •Лімфатичні вузли
- •Захворювання
- •Види обстеження та діагностика захворювань
- •Гістологічна будова[ред. • ред. Код]
- •Типи м'язів[ред. • ред. Код]
- •1. М’язи, їх будова та функції
- •2. Огляд м’язової системи людини
- •Причини еволюції Матричне копіювання з помилками
- •Гомеостаз і стабільність онтогенезу
- •Вибіркове виживання і розмноження
- •Генетичний дрейф
- •Закон незворотності еволюційних процесів
- •Закон прискорення темпів еволюції
- •Біогенетичний закон
- •Структура
- •Поняття і різновиди нуклеїнових кислот
- •Склад і будова нуклеїнових кислот
- •Значення нуклеїнових кислот
- •Методи селекції рослин[ред. • ред. Код]
- •Методи селекції тварин
- •Класифікація порід
- •Породи молочного напряму продуктивності
- •Транскрипція
- •Процесинг
- •Кепування
- •Посттрансляційна модифікація
Методи селекції тварин
У тварин можливе тільки статеве розмноження, відсутня масовість у потомстві від однієї пари. В селекції тварин необхідно враховувати екстер'єр і продуктивність. На продуктивність дуже впливають умови утримування, раціон харчування, догляд.
Людина приручила й одомашнила майже 10 тис. видів тварин. У селекції тварин використовують два методи схрещування: споріднене (інбридинг) і неспоріднене (аутбридинг). При доборі пари враховують родовід і характерні ознаки тварин. Споріднене схрещування проводиться між особинами однієї породи і використовується для одержання чистих ліній. При цьому може виникнути зниження життєздатності особини і поява мутацій, тому необхідний строгий добір за потрібними ознаками.
Завданням селекції тварин є виведення нових або удосконалення існуючих порід свійських тварин певного біологічного виду,які мають цінні для людини спільні ознаки і властивості й чітко відрізняють особин цієї породи від інших представників виду.
Які знаєте породи тварин. Загальні принципи їх виведення і вдосконалення.
Класифікація порід
Породи тварин створювалися у різний час і в неоднакових географічних, кліматичних, соціально-економічних умовах. Тварин, подібних за екстер’єрно-конституціональними особливостями, живою масою, продуктивністю, плодючістю та іншими ознаками, прийнято об’єднувати у певні групи (класи). В різний час пропонувалося багато класифікацій, але найпоширенішими є ті, що ґрунтуються на таких основних принципах, як ареал (поширення) породи, місце походження (географічний принцип), рівень племінної роботи з породою та напрям продуктивності.
За поширенням виділяють чотири типи порід:
широкого ареалу — по всій земній кулі;
міжзональні — поголів’я менше, ніж у по-передній групі;
зональні — в одній певній зоні;
локальні породи — в обмеженому регіоні (область, край).
За місцем виведення породи поділяють на:
низинні й гірські;
степові та лісові;
континентальні й острівні;
північні та південні тощо.
При класифікації за кількістю та якістю праці, затраченої на формування порід, їх поділяють на три групи: примітивні, заводські (культурні) й перехідні.
Племінна робота в скотарстві має свої особливості, які пов'язані з напрямком продуктивності тварин.
Так, в молочному скотарстві, поряд з поліпшенням породності і збільшенням молочної продуктивності, племінну роботу проводять у напрямку підвищення жирності молока і зниження затрат кормів на виробництво продукції.
Основні показники, за якими ведуть відбір і підбір у молочному скотарстві, є величина надою, вміст жиру і білка в молоці, жива маса, вирівняність лактації, оплата корму, відтворна здатність, племінні якості, стійкість до захворювань. Особливе значення має пристосування до машинного доїння.
Племінна робота з великою рогатою худобою м'ясного напрямку використання спрямована на підвищення м'ясних якостей та скороспілості тварин.
У м'ясному скотарстві основою відбору є конституційно-виробничий тип в цілому, враховується жива маса і особливості екстер'єру, приріст живої маси і оплата корму.
У світі розводять біля 300 порід великої рогатої худоби. В Україні зустрічається близько 60 порід та породних груп.
Сучасні породи великої рогатої худоби за своїми господарсько-біологічними ознаками дуже відрізняються між собою. Існує декілька класифікацій, але практичним цілям найбільше відповідає виробнича, в основі якої лежить напрямок продуктивності тварин. Залежно від основного напрямку використання, породи великої рогатої худоби поділяють на молочний, м'ясо-молочний, або комбінований, і м'ясний напрямки продуктивності.
Тварини молочного напрямку продуктивності мають дещо розтягнутий тулуб, кутасті форми тіла, легку голову з тонкими рогами, високу і нешироку холку, велику відстань між ребрами, тонку шкіру. На добре розвинутому череві сильно виражені молочні вени, які прямують до об'ємного вимені. Загальна тілобудова молочної корови наближається до зрізаного конуса.
Породи м'ясного напрямку продуктивності характеризуються компактним тулубом, добре розвинутою мускулатурою, товстою шкірою. Передня, середня і задня частини тулуба розвинуті приблизно однаково. Тваринам характерна товста і коротка шия, голова мала з короткими рогами, проміжки між ребрами невеликі, холка, спина і поясниця широкі, ноги короткі. Вим'я слабо виражене. Надої молока невеликі — 1,5-3 тис. кг в рік. Жирність молока 3,8-4,5 %. Тварини цього напрямку продуктивності добре відгодовуються, швидко ростуть, під час забою вихід м'яса становить 60-70 %.