Глава 8

Соціологія соціальних відхилень

153

Усі вони для вивчення соціальних відхилень мають не тіль­ки теоретичне, а й практичне значення, охоплюють різні сфе­ри суспільного життя.

В різних історичних умовах і стосовно різних форм пове­дінки соціальні відхилення проявляються по-різному. Однак є й деякі загальні закономірності процесу їх розвитку. Сумар­но його можна подати у такому вигляді:

1. початковою ланкою соціальних відхилень звичайно є зміна ціннісних орієнтацій у тих чи інших верствах населен-­ ня (соціальних групах), що зумовлено, як правило, змінами в об'єктивних соціально-економічних умовах їх життя;

2. зміна орієнтацій дедалі поширюється і, з одного боку, спричинює зростання кількості міжособистісних конфліктів, а з іншого — веде до порушення соціальних норм, які регу-­ люють відповідні відносини;

3. якщо даний процес не контролюється і не породжує необ-­ хідної соціальної реакції, він поглиблюється у таких напрямах:

• соціальна норма фактично не діє;

• виникає «тіньова нормотворчість»;

• порушується функціонування відповідних соціальних інститутів;

• вони замінюються неформальними зв'язками;

4) відбуваються істотні, часом необоротні зміни та дефор-­ мації у системі суспільних відносин:

• зростають соціальні суперечності, які в свою чергу проду­- кують поведінку, що соціальне відхиляється, в різних формах;

• спостерігається погіршення структури та динаміки ан-­ ти суспільних явищ.

Цей негативний процес можна припинити на різних стадіях.

Вивчення природи, видів, причин, тенденцій соціальних відхилень має як наукове, так і практичне значення. Воно по­винно служити основою для вдосконалення соціальних відно­син та інститутів, а також юридичних норм і практики їх за­стосування для зміцнення системи соціального контролю, послідовної реалізації заходів морального та правового вихо­вання, соціальної профілактики та відповідальності. Всі ці за­ходи спрямовані на те, щоб забезпечити максимальне задово­лення інтересів суспільства та громадян. Для розкриття при­роди та причин соціальних відхилень необхідно насамперед,

виходити з того, що вони, як і соціальні норми, відображають відносини людей, які складаються у суспільстві.

Соціальна норма та соціальні відхилення — два полюси однієї осі соціальне значущої поведінки індивідів, соціальних груп, класів та інших соціальних спільнот.

Соціальні відхилення так само різноманітні, як і самі соці­альні норми. Більше того, різноманітність відхилень переви­щує різноманітність норм, бо норма типова, а відхилення від неї можуть бути вельми індивідуальними. Аморальний вчи­нок однієї людини може бути зовсім не схожий на вчинок ін­шої, навіть злочини, ознаки яких чітко зафіксовано у кримі­нальному кодексі, також різноманітні, як і самі люди, які їх вчиняють.

Незважаючи на різноманітність, соціальні відхилення у кожному суспільстві мають істотні загальні риси, які й дають змогу розглядати в єдиній сукупності такі різні явища, як, скажімо, крадіжка та проїзд на червоне світло світлофора, бюрократизм та порушення законів про охорону природи, пияцтво та самогубство.

Загальні риси соціальних відхилень полягають в їх істо­ричному походженні та причинах існування, а також у соці­альних наслідках для суспільства. В історії є чимало прик­ладів взаємозв'язку та взаємопереходів різних видів девіан-тної поведінки, змін їх соціальної оцінки та значущості. Так, діяльність перших християнських громад, які зазнавали пе­реслідувань як злочинні організації, була об'єктивно прог­ресивною. Пізніше християнство, визнане у різних формах усіма європейськими державами, стає оплотом реакції, мракобісся, безжалісно розправляється зі своїми супротив­никами, відправляє на шибениці та вогнища справжніх ге­роїв людства.

Відхилення від соціальних норм, незважаючи на велике різ­номаніття, мають деякі загальні причини, які підтримують їх існування, а часом призводять до їх зростання й поширення.

Хоч усі ті причини у своєму конкретному прояві можуть бути різні, а часом і протилежні в різних суспільствах, за сво­єю суттю вони зводяться до об'єктивних і суб'єктивних супе­речностей суспільного розвитку, які порушують взаємодію особистості із соціальним середовищем і призводять до

154