13. Рахуйся з індивідуальністю твоїх учнів!

Рівність перед законом — велика думка. Вона поширюється і на школу тому, що школа повинна підготувати до життя. Рівність також повинна проводитися по відношенню до всіх учнів у галузі методів навчання. Наскільки природа дітей однакова, а метод відповідає закону їх розвитку і предмету, настільки всі діти навчаються однаково. Але вже в молодому віці проявляються відмінності, відхилення, особливості, відмінні властивості дітей, які повинні бути враховані учителями. Одній дитині легше дається абстрактне мислення, другому доступніше чуттєве пізнання, третій схоплює істину, завдяки малюнку чи оповіданню; буває розум теоретичний і практичний. У цьому відношенні потрібно рахуватися з відмінностями дитячої природи і сприяти її своєрідному розвитку. Не всі можуть і повинні стати одним і тим же і дати одне і те ж.

Ще більшою мірою потрібно брати до уваги індивідуальність учнів, коли мова йде про навчальний матеріал як у розумінні кількості окремих, так і якості різних навчальних предметів.

Зовсім несправедлива вимога, щоб усі учні показували однакові успіхи в одному й тому ж предметі і повинні були б вивчати його в однаковому об'ємі. Від дитини зі слабкою пам'яттю не можна вимагати того, що виконує інший з доброю пам'яттю. Хто наділений більш теоретичними, ніж практичними задатками, робить більше успіхів у теоретичних, ніж у практичних речах, у чому не потрібно йому докоряти. Не можна вимагати, одним словом, всього від усіх однаковою мірою!

Якщо дитина встигає в головних предметах, можна допустити більш незначні і повільні успіхи в іншому. Ми зовсім не маємо наміру заохочувати легковажну поблажливість вчителя. Але, чим більше в наш час вимагається від учнів, тим загальніше доводиться говорити про те, що індивідуальну свободу індивідуальний розвиток не потрібно пригнічувати. Це зауваження більше стосується середніх навчальних закладів, ніж народних шкіл, тому що останні прагнуть до того, щоб учні засвоїли тільки загальноосвітній матеріал, перші часто завантажують хлопчика або юнака такою кількістю навчального матеріалу, що доводиться серйозно побоюватися за його швидкий і навіть просто нормальний та індивідуальний розвиток.

Нам здається, що вище ми встановили найбільш важливі загальні дидактичні правила, що стосуються суб'єкта, який підлягає вихованню. Зробимо короткий підсумок.

Справжній вихователь добивається природовідповідної гармонійної освіти свого вихованця, а саме: розвитку (розкриття) його внутрішніх сил шляхом збудження, а не накопичення (нагромаджування) навчального матеріалу; органічної, а не механічної; багатогранної, а не однобічної освіти!

Тому він досягає не тільки індивідуальної, але і громадської, не тільки загальнолюдської, але також і національної, одним словом істинної освіти!

II. Правила навчання, що стосуються навчального матеріалу, об'єкту

1. Розподіляй матеріал кожного навчального предмета відповідно до рівня розвитку і (вище вказаних) законів розвитку учня!

У науці матеріал можна розглядати як мету і спосіб викладу з чисто об'єктивної точки зору, але це неприпустимо при навчанні юнацтва. Матеріал тут є не більше як засіб для освіти відомих індивідів, тому він повинен пристосовуватися до їх ступеня зрілості. Мова йде не про набуття знань самих по собі, ще менше про досконале систематичне знання (як у вченого), а про розвиток і освіту. Будемо сподіватися, що це вже достатньо грунтовно нами доведено.